Адаптація до дитячого садка: практичні поради

Відвідування дитячого садка є невід’ємною частиною соціалізації дитини. Там дитину привчають до режиму дня, до занять з фізичної культури, до розвитку різних здібностей на уроках образотворчого мистецтва, співів, театрального гуртка.

Раніше декретна відпустка тривала не так довго, як нині. Особисто мене батьки повели у садочок у 1 рік та 8 місяців. Для мене розуміння цього – це шок. Але і зараз часто батьки змушені віддавати дитину садок до закінчення декретної відпустки – тобто до 3 років. Звичайно, у кожної людини свої поняття, думки, принципи та життєві обставини. Особисто моя думка – для правильного формування особистості та психічного здоров’я дитини, маля повинно бути поряд мами до 3 років. Опісля можна подумати про відвідування дитячого садка.

Переважна ж думка психологів також говорить про те, аби почати відвідувати садок після 3 років. Адже після цього віку адаптація проходить легше.

Отже, ви вже стали у чергу в садок і чекаєте, незабаром настане день «Х». Заздалегідь потрібно проводити з дитиною розмови про садок. І чим частіше, тим краще.

За місяць-півтора до садочка:

• неодмінно розповідайте малюкові про дитячий садок: що там відбувається, чим дітки займаються, як в садочку все влаштовано (розпорядок дня, харчування тощо);
• пояснюйте, що ви з татом також відвідували садок, наголошуйте на позитивних моментах (дружили, гралися, спали тощо);
• якщо малюк запитує вас про щось, намагайтеся відповідати правдиво і не викручуватися;
• періодично прогулюйтеся біля дитячого садочка, особливо в час, коли дітки бавляться на майданчику – ехай малюк бачить, як їм весело тощо;
• привчайте дитину до самостійності: складати речі, іграшки, чистити зубки, заправляти постіль, вдягатися;
• обов’язково пояснюйте, що іграшками потрібно ділитися: що вдома усі іграшки – власність дитини, а в садочку – усі спільні.

За тиждень-два до садочка:

• нагадуйте маляті кожного дня, що воно скоро піде у садочок;
• можете відвідати садок з екскурсією: пройтися територією, майданчиком, відвідайте групу, познайомтеся з вихователькою;
• неодмінно спілкуйтеся з вихователькою чемно, доброзичливо та спокійно, адже малюк на вашому прикладі повинен бачити у ній друга.

Досвід авторки

Моя дочка дуже важко відпускала мене з садка зранку. Постійно повторювала ніби завчені фрази: а ти довго не будеш, а ти мене не забудеш, а ти мене забереш? Ми з чоловіком змушені були по п’ять разів повторювати все, аби вона не переживала. Плакала. Проте, як тільки ми виходили у коридор, вона заспокоювалася і весь час потім у садочку поводилася гарно. Я повела доньку вперше в садок в 3 роки і 8 місяців.

Син же почав ходити у садок без проблем. Вже на третій день лишився спати. Гарно контактував з дітками та з вихователями. Першого дня, прощаючись, обіймав виховательку. Потім через декілька тижнів чомусь почав плакати. Важко відпускав. Але швидко заспокоювався, коли ми уходили.  Я повела сина у садок вперше у 2 роки та 11 місяців.

День «Х»

З особистого досвіду скажу, що це один з найголовніших та найдраматичніший моментів для мами. Майже як віддавати заміж 🙂

• Дійте за заздалегідь узгодженим з вихователькою планом. Якщо ви домовилися, що лишаєте малюка на годину – лишайте. Не бігайте туди-сюди, не підривайте з першого ж дня авторитет виховательки. Якщо ж ви з вихователькою вирішили, що ви будете присутні, то наглядайте зі сторони. Малюку головне, аби ви були поруч. Але не нав’язуйте себе. Спонукайте дитину до гри з іншими дітками. Перше відвідування садочку може тривати 1-1,5 години.
• Обов’язково радісно похваліть дитину за перший день у садочку!
• Влаштуйте сімейне свято! Сходіть в дитячий лабіринт, в кафе, прогуляйтеся в парку. Важливо, аби малюкові цей день запам’ятався якомога позитивним.
• Протягом дня розповідайте, що завтра знову у садок, що дітки його чекають.

Другий день майже не повинен відрізнятися від першого, лише мама має тримати трохи більшу дистанцію. І тривалість відвідування садка збільшиться приблизно до 2 годин. Вдома з ріднею проговоріть те, який малюк молодець, що він ВЖЕ ХОДИТЬ у садок.

Третій день у садочку:

• Настав час залишити дитину саму. Поясніть, що вам потрібно ненадовго в магазин абощо. Наголосіть на тому, що ви його обов’язково скоро заберете. Якщо ж малюк ніяк не відпускає, не примушуйте. Залишайтеся, але будьте осторонь. Проте протягом першого тижня ви маєте з ним домовитися, і таки лишити самого на деякий час.
• Поясніть малюку, що за будь-якої потреба він може звертатися до виховательки або помічника вихователя: в туалет, за серветкою.
• Обов’язково обміняйтеся з вихователькою телефонами.
• Час перебування в садочку регулюється індивідуально. Можливо ваш малюк захоче залишитися навіть після прогулянки в садку і разом з дітками пообідати.

Дитячий та сімейний психолог Світлана Ройз рекомендує таку практику: прив’яжіть яскраву, міцну нитку до ваших зап’ясть, і відійдіть на відстань, посмикайте її та запитайте, чи відчуває зв’язок малюк. Потім відійдіть далі та повторіть питання, а потім підіть за двері та повібруйте ниткою: малюк відчуває зв’язок? Скажіть, що така ж ниточка, тільки невидима, вас пов’язує, навіть коли ви не бачите одне одного.

Перший та другий тиждень: все індивідуально

Дехто ніяк не наважиться лишити дитину на сон, а в когось малюк сам наполягає на тому, аби лишитися. Не примушуйте насильно. Дійте лише шляхом переговорів та пояснювання. Часто саме мамі важко лишити дитину в садочку самого, а малюку ваше хвилювання неодмінно передається.

Думки житомирянок

Жанна: Скажіть, будь ласка, матусі, чому ви налаштовуєте себе на труднощі? А може у вас їх не буде і все пройде ок. Може ваша дитина піде в садок без проблем і їй сподобається. У мене самої була ситуація, коли наші «горе-лікарі» підірвали у моєї дитини довіру до сторонніх людей, і я відкладала похід в садок. І дуже даремно! Дуже швидко пройшла адаптація і донька з захватом ходила в садок. І є багато знайомих, які стверджують, що їхній малюк дуже хоче в садок, а потім через пару місяців забирають його, бо дитина ні в яку вже туди ходити не хоче. Будьте впевнені в собі та своїй дитині! Менше негативу!

Юлія: Дівчата, діти мають ходити в садочок і самі подолати всі труднощі адаптації, знайомства з дітьми, навіть якісь конфлікти. Бо саме так формується ОСОБИСТІСТЬ.

Ірина: Ми вже випускаємось, на днях я стояла в черзі до завідуючої, чула розмову мами з дитиною (3 роки приблизно). Дитина вередувала, зрозуміло, мамі не цікаво стояти в коридорі годинами. На що мама дитині каже: якщо не заспокоїшся, то я тебе тут залишу в садочку! Мами, це неправильний підхід до дітей. Я розумію, кожна дитина індивідуальна. Але не робіть з садочка виправне місце, кажіть навпаки: якщо не будеш слухатися, то тебе не візьмуть. Ми самі програмуємо дітей, що це щось дуже погане – садочок.

Усе в житті дуже індивідуально й усі діти індивідуальні. Але майже всі плачуть. Це треба пережити. І ні в якому разі не давати слабинку. Не лишати вдома, якщо малюк не хоче йти в садок. Всіляко пояснювати, що у кожного є свій обов’язок – у тата та мами робота, у старшої сестрички школа тощо. І обов’язково завжди наголошувати на позитивних моментах. Також один з найважливіших пунктів – гарний взаємозв’язок з вихователями. Будь-які питання та проблеми намагайтеся вирішувати у позитивному руслі, поважайте одне одного та дослухайтеся.

В статті використовувалися поради дитячого практичного психолога Ольги Крамаревич та особистий досвід автора.

Тетяна РІХТЕР

Раніше ми писали: Як влаштувати дитину до дитячого садочка?