Свій перший музичний інструмент Василь Волівач спробував виготовити ще у 8 класі. Тоді його зацікавила електрогітара – хотів зрозуміти в чому феномен її популярності. Брав дерево та експериментував з формою, робив гриф і корпус. Втім, у нього виходила не гітара, а щось схоже, тільки із тенденціями народного інструмента.
Відтоді вже минуло багато років. Василь Волівач із містечка Радомишль на Житомирщині встиг закінчичи музичну школу по класу фортепіано, Стрітівську вищу педагогічну школу кобзарського мистецтва, після якої вступив одразу на ІІІ курс Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя, а потім до 2008 року працював за фахом у школі і знову повернувся до виготовлення інструментів.
Наразі він – заслужений майстер народної творчості України, керівник Народного креативно-фольклорного гурту «Релікт» у Радомишльському міському Будинку культури, має власну експозицію-майстерню у старенькій хатині на перехресті вулиць Шевченка-Петрівської, де проводить екскурсії, знайомить відвідувачів з різними інструментами (близько 20) – скрипки, кобзи, бандури, козобас, колісні ліри, бугай, які виготовив самотужки з урахуванням новаторських передумов.
Також гості можуть долучитися до самобутнього музикування на традиційних народних інструментах – бубоні, бугаю, бухалі з тарілочкою, народній скрипці, колісній лірі, тамбурині та інших шумових музичних забавках, аби зануритись у містику часів вечорниць, коли люди самотужки організовували музичне дозвілля.
Для створення своїх інструментів Василь Волівач використовує дерева різних порід – вільха, клен, тополя, ясен, верба. Є інструмент із 300-річного береста. Попередньо із колоди майстер робить заготовки – забирає зайву масу і залишає сохнути. Усі громіздкі та гучні роботи, розклинювання і рубання проводить на природі за містом, а решту – у майстерні.
До нього їдуть музиканти з України та з-за кордону (Індії, Шрі-Ланки), яким цікаво подивитися на різні способи підключення інструментів, познайомитися із різними концептами інструментів, оцінити їх акустичні якості, спробувати мензуру, ширину струни тощо.
«Виготовлення інструментів вимагає зв’язку з вищими силами. Тут йде вплив значимий, – говорить Василь Волівач. – Люди вважають музику легковажним видом мистецтва, але насправді це складний психофізіологічний процес. Ті, хто займаються музикою, виконавською діяльністю, можуть сказати, що це – нейрофітнес. Я більш детально вивчаю якості музики. Займатися створенням музичних інструментів – не легко. На мене великий вплив мала творчість Григорія Сковороди і дуже імпонує його концепт «сродної праці», тобто людина має займатися тим, до чого має природний нахил і здібності, чим буде корисною суспільству, сприяти істині Божого промислу. На моєму життєвому шляху не все складалося і не завжди зустрічав розуміння серед оточуючих чи допомогу від сторонніх, але завжди підтримувала віра в те, що людина має займатися тим, чим має».
Юлія Демусь
Літо в пелені: квіти та останній урожай серпня (ФОТО)
Ілюстрації з глибоким сенсом: українська духовність у творчості житомирянки Валентини Пирог (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Бандури, кобзи, скрипки, ліри: Василь Волівач із Радомишля більше 20 років виготовляє музичні інструменти (ФОТО)"