Коли після обстрілу вилітають вікна чи руйнуються стіни, перше, на що сподіваються люди, – допомога держави. Для цього в Україні працює програма «єВідновлення». Але в Житомирській громаді є 71 родина, для якої ця програма фактично закрита. І не тому, що їхнє житло постраждало недостатньо. А тому, що воно їм не належить.
Про це 3 листопада 2026 року на засіданні бюджетної комісії міської ради розповів начальник управління житлового господарства Андрій Гуменюк.
Спершу загальна картина. Від початку повномасштабного вторгнення в Житомирській громаді пошкоджено 506 житлових будинків: 265 багатоквартирних і 241 приватний. Повністю зруйновано 18 приватних будинків і два багатоквартирні, в яких було 123 квартири.
Сама компенсаційна система в громаді працює. Станом на 2 листопада комісія отримала 451 заяву. За пошкоджене житло надійшло 323 заяви, і за 266 з них ухвалили позитивні рішення на суму понад 28 мільйонів гривень. За знищене майно – 128 заяв і 103 позитивні рішення на майже 96 мільйонів гривень. Загалом понад 124 мільйони.
На цьому тлі окремо звучить цифра 71.
Йдеться про мешканців знищеного державного житла. Люди жили в цих квартирах, були там зареєстровані, вважали їх своїм домом. Але юридично вони не власники, а наймачі. А «єВідновлення» компенсує втрачене майно саме власникам. Як пояснив Андрій Гуменюк, самого лише проживання чи реєстрації для виплати недостатньо.
Якщо сказати простіше: родина втратила дім від того самого удару, що й власник приватизованої квартири. Але власник може отримати житловий сертифікат чи гроші на відбудову, а наймач – ні.
Звідки взагалі взялися такі ситуації? В Україні досі чимало людей живуть у неприватизованих квартирах. Хтось не встиг оформити документи, хтось не бачив у цьому потреби, хтось жив у житлі, яке за законом приватизувати не можна. Поки будинок стояв, це здавалося формальністю. Війна перетворила цю формальність на прірву.
Що громада пропонує цим людям зараз? Для тих, чиє житло повністю зруйноване внаслідок ракетно-бомбових ударів, у Житомирі передбачена щомісячна адресна матеріальна допомога на оренду житла. Це важлива підтримка, але вона не замінює власного дому. До того ж оренда в місті постійно дорожчає, про що я писала в матеріалі «Київ переїжджає в Житомир». Тож люди фактично залежать від того, чи встигатиме допомога за цінами.
Важливо розуміти, що це не лише житомирська проблема. Це прогалина в законодавстві, яка стосується всієї країни. Наразі чинне законодавство прямо позбавляє наймачів права на компенсацію за пошкоджене чи знищене неприватизоване житло.
Чи є вихід? Принаймні є спроба його знайти.
У вересні 2026 року у Верховній Раді зареєстрували урядовий законопроєкт №16012. Сьогодні закон забороняє приватизувати аварійне житло. Законопроєкт пропонує зробити виняток для державних і комунальних квартир та будинків, які пошкодили чи зруйнували бойові дії після 24 лютого 2022 року. Руйнування треба буде підтвердити актом обстеження. Тобто людина зможе спершу оформити житло у власність, навіть якщо в ньому вже неможливо жити, а потім звернутися по компенсацію через «єВідновлення».
Звучить як рішення. Але є кілька «але».
По-перше, законопроєкт поки що лише зареєстрований. Скільки часу займе його розгляд і ухвалення – невідомо. А люди без житла чекають уже зараз.
По-друге, він не встановлює автоматичного права на компенсацію. Він лише відкриває шлях до неї через приватизацію. Отже, родинам доведеться пройти ще одну бюрократичну процедуру, і не всі з них зможуть зробити це самостійно.
По-третє, питання грошей. Навіть інші ініціативи щодо розширення «єВідновлення» впираються у брак коштів. Тож нові категорії отримувачів можуть зіткнутися з чергами і затримками.
Що може зробити громада, поки закон не ухвалено?
Перше – підготуватися заздалегідь. Громада вже знає, про які 71 родину йдеться. Якщо міська рада вже зараз допоможе людям зібрати документи для приватизації, то після ухвалення закону вони зможуть подати заяви одразу, а не починати все з нуля.
Друге – безоплатний юридичний супровід. Для багатьох людей, які пережили руйнування дому, самостійно розібратися в приватизації і державних програмах – непосильне завдання. Консультації юристів міської ради або центрів безоплатної правничої допомоги можуть суттєво пришвидшити процес.
Третє – підтримка на перехідний період. Допомогу на оренду варто переглядати з урахуванням реальних цін на ринку. А там, де це можливо, – надавати тимчасове житло з комунального фонду.
Четверте – голос громади. Житомир може офіційно звернутися до народних депутатів від області з проханням пришвидшити розгляд законопроєкту. Адже 71 родина лише в одній громаді – це аргумент, який важко ігнорувати.
І ще одна практична порада для всіх житомирян. Якщо ваше житло пошкоджене обстрілом, у міській раді радять повідомити про це за номером 15-80, за можливості безпечно сфотографувати пошкодження і подати повідомлення через «Дію». До огляду фахівців не варто прибирати уламки чи торкатися підозрілих предметів. А тим, хто живе в неприватизованій квартирі, є сенс уже зараз з’ясувати, чи може вона бути приватизована.
71 родина – це не просто рядок у звіті на засіданні комісії. Це люди, які втратили дім так само, як і їхні сусіди, але залишилися поза системою допомоги через юридичну деталь. І від того, наскільки швидко держава і громада закриють цю прогалину, залежить, чи зможуть вони колись знову назвати якесь місце своїм домом.
ОЛЕКСАНДРА СУПРУНЕЦЬ
Місто Корольова без космосу: чому Житомир не перетворив свою легенду на частину економіки
Будьте першим, хто прокоментував "Без дому і без компенсації: чому 71 сім’я у Житомирі не може отримати допомогу за державною програмою «єВідновлення»"