"Боюся забути голос тата": акція "Діти чекають" на підтримку полонених захисників (ФОТО)

На майдані Корольова і центральних вулицях Житомира 31 травня відбулася вже традиційна щомісячна акція на підтримку полонених і зниклих безвісти захисників України, військових медиків. Такі заходи проводять вже більше року у різних містах країни, а долучаються до них рідні, друзі воїнів, волонтери та активісти, військові, ветерани, небайдужі представники громади.

Зокрема, цього разу подія проходила напередодні Дня захисту дітей. Хоча 30 травня стало відомо, що віднині в Україні це свято відзначатимуть 20 листопада, а не 1 червня, організатори вирішили все ж провести запланований перформанс “Діти чекають”.

Матусі у футболках з написом “Втомилася бути сильною” разом з доньками та синами, виходили по черзі, тримаючи в руках спільне родинне фото, де усі були щасливі, а також плакати “Батьки – це крила” із мріями, спогадами та зверненнями дітей до батьків, що нині знаходяться у полоні чи вважаються зниклими безвісти. Після цього мами знімали прапор із плеч дітей, де були два крила, та обіймали.

Перед початком акції дівчатка у вишиванках роздавали учасникам символічні записки із побажаннями та щирими словами підтримки, закликаючи посміхатися попри все.

Після перформансу присутні вітали військового Артура Радомського, якого звільнили з російського полону у рамках обміну 6 травня цього року. Ще 3 травня під час такої ж акції його дружина Марина стояла поруч з іншими і навіть подумати не могла, що через кілька днів зможе зустрітися з коханим. Попри це, додає жінка, вона не зупинятиметься і виходитиме на акції й надалі, аби боротися за повернення всіх українських оборонців на знак вдячності за підтримку, яку отримала від спільноти свого часу.

Сам Артур, який потрапив у полон після отриманих поранень на Курахівському напрямку в вересні минулого року, переконує, що акції – потрібні та важливі, йому приємно, що всі ці місяці про нього не забували. Разом з тим, звернув увагу, що у полоні досі залишаються сотні тих, хто перебуває там вже по кілька років, а також бійці “Азову”, яких росія принципово не віддає. Пообіцяв і сам долучатися до акцій при можливості.

Мама одного із полонених – Анна Щепанська, вийшла обійняти Артура, а той миттєво звернув увагу на портрет на її футболці, вигукнувши, що знає цього хлопця, адже у полоні вони спілкувалися, а потім один за одним почав називати факти про нього. Виявилося, що він дійсно знає нацгвардійця Андрія Щепанського із Житомира, який потрапив у полон в березні 2022 року в Маріуполі.

“Він обов’язково повернеться. Навіть не сумніваєтеся і вірте у найшвидшу зустріч”, – сказав Артур мамі Андрія і обоє ще кілька хвилин не могли повірити у таку випадковість, яка подарувала звістку і надію.

Серед учасників акції в Житомирі була і мама 21-річного Назарія Гринцевича – Маріанна. Її сина знає уся країна. Він був одним із тих, хто виходив у полон з “Азовсталі”, а після обміну в вересні 2022 року знову став на захист країни. Свій останній бій Герой прийняв 6 травня 2024 року.