«Для мене поезія – душа народу»: захисник із Житомира про власну збірку віршів, війну та пошук натхнення

У ЗСУ служать не просто військові, а надзвичайно різні особистості, з широким спектром талантів та вмінь. Черговий доказ тому – Ілля Ярош, військовий Житомирської 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, який почав писати вірші ще в 2016. Тоді події в країні викликали стільки почуттів, що висловити їх можна було тільки в поетичних рядках. Сьогодні хлопець боронить Україну, а своєю творчістю підтримує бойовий дух не лише українців, а і своїх побратимів.

Журналісти «Times.ZT» поспілкувалися з військовим-поетом, а також дізналися більше про його творчість і військові здобутки.

Ілля розповідає, здебільшого пише про події в Україні і про те, що відбувається з українцями:

«Моє знайомство з поезією почалося ще в 12 років, але вірші я почав писати у 16 років. Це був 2016 рік і уже після всіх подій – Майдану, кількох піків активності на Сході України, вже ніяк не можна було стримувати емоції, і це почало виливатися у вірші. Хоча у 2012 році були римовані віршики, які можна назвати першими спробами, і доволі вдалими, але я їх не записував. Здебільшого я пишу про те, що відбувається в Україні, з українцями. Для мене поезія – душа народу. Я не можу сказати, що це для мене терапія, бо це більше про вираження мого натхнення, про вираження того, що я думаю і що хочу передати». 

Військовий уже має поетичну збірку «Романтичні редути», де пише як і про війну, так і ліричні та філософські вірші:

«У мене є збірка віршів “Романтичні редути”. Це перша збірка, якраз туди увійшли вірші з 2016 по 2022 рік, початок повномасштабної війни. Там не тільки вірші про війну, там є і ті, що суто ліричні та філософські. Наприклад, осмислення того, як відчуває людина. Мені дуже подобається поема “Гріх”, через те, що там взяті різні почуття і перенесені на людину, тобто, як би поводилася людина, будучи суто цим почуттям. Я взяв за основу таке почуття, як гонор, яке можна охарактеризувати як честь, гідність, а з іншого боку як гоноровість, гордовитість. І в цьому вірші описано, як почуття гонору ніби говорить із почуттям гріха, і в кінці робиться філософський висновок, що гріх може бути як в радості, так і в горі, як в злості, так і в любові. Тобто, це все доволі специфічно, і ми повинні просто зрозуміти, на якому ми боці. Бо ми в будь-якому випадку будемо грішити, але за що ми будемо грішити – за правду чи брехню?».

Небо 

Небо, небо, миле небо, 

Коли настане спокій й мир? 

Небо мо́є, моє́ небо, 

Хіба не вдосталь ще чорнил? 

Хіба історія не вчила:  

Ще не поламана спіраль. 

Скажи ж ти, небо, серцю миле, 

Чому надія відпливла у даль? 

Чому ти хмарою покрилось, 

Промінням сонця не умилось, 

Чому на тлі твоєму видно кров? 

Чому? Та досить цих порожніх балачок й розмов. 

Ти мало бути синє – не червоне, 

Ти мало бути вірне – не чуже, 

А ти покрилось хмарою лихою,  

Де кожен думає про себе  

Й про своє. 

Ти знаєш, небо, 

Я пізнав урок, 

Мені пройти лишився крок. 

Найбільший ворог – наша бездіяльність, 

Це наша лінь і забуття, 

Найбільше лихо – наша безталанність, 

А небо – наше серце й почуття. 

2016

Він додає, в подальшому планує видати ще одну збірку віршів:

«У подальшому планую ще випускати збірки, але наразі їх не можна реалізувати повною мірою. Там будуть підніматися питання війни, правди, питання нашої перемоги, а також питання гідності та поваги до самого себе».

За словами Іллі, натхнення приходить до нього раптово. Він не має кумирів, проте цікавиться творчість українських митців. Зокрема, творчість Тараса Шевченка мала на хлопця неабиякий вплив:

«Натхнення приходить раптово. Інколи читаєш Шевченка чи Симоненка і в їхніх віршах бачиш кілька своїх думок, і уже на основі цього ти відштовхуєшся, розширюєш думку, пишеш абсолютно по-новому. Інколи просто сидиш, споглядаєш краєвиди природи і тобі приходить якийсь вірш, поезія. Так само, новини, катаклізми, або радісні події. Це не обов’язково має бути щось таке, що перевертає наш світогляд. У мене немає кумирів, тих, ким я надихаюся, але якщо брати митців, то мені імпонує Шевченко, його поезія дуже повпливала на мене, бо в 2012 році я якраз починав читати “Кобзар”, вивчив на пам’ять “І мертвим, і живим, і ненародженим”, і це дуже на мене вплинуло, і можна сказати, стало поштовхом до подальшого створення віршів». 

Хлопець розповідає, потрапити до лав ЗСУ було непросто з багатьох причин, втім, це все ж вдалося у серпні 2022 року:

«Я вступив до лав ЗСУ вже після початку повномасштабного вторгнення. Це був серпень 2022 року. Ще на початку війни я намагався потрапити в ЗСУ, але я тоді був на денній формі навчання за спеціальністю право в Київському політехнічному інституті, і як такої можливості, щоб потрапити в ЗСУ одразу, я не мав, оскільки у військкоматі сказали, що людей вистачає, і я студент. Після цього я з березня по серпень займався волонтерством». 

Мотивацією піти на війну було те, що Ілля не міг просто сидіти на місці та спостерігати за подіями. Він хотів, аби Україна була сильною та незалежною країною. 

«На те, що я пішов воювати найбільше вплинув саме мій світогляд, а також моє прагнення змінити Україну, щоб вона була великою країною. Щоб ми були нацією, яка виборола своє майбутнє, яка не просто захистила себе, а показала, що вона гідна існувати, ставати кращою, і може вести інших вперед. І якщо раніше це була доволі непопулярна думка, то зараз все змінилося, зараз це розуміння є у кожного українця. Я не міг просто так сидіти, я повинен був своїм прикладом довести, що ми повинні показати свою свободу, волю і прагнення», – розповідає військовий. 

Побратими Іллі Яроша також позитивно відгукуються про його творчість. Кажуть, такі вірші торкаються серця:

«Коли побратими дізнаються, що я пишу вірші, вони просять зачитати якийсь особливий для мене, і вони відгукуються, що це торкається серця, і кажуть, що я надихнув їх своєю творчістю».

Ти – витвір української краси, 

Утілення земної насолоди, 

Ти пломенем охопиш мої груди 

І в серце, мов жало оси, 

Уразиш. Втратив я нагоду 

Обнять твій стан, узять за руку, 

Не дав собі достатньо ще свободи, 

Щоб знищити свою розпуку, 

До тебе мовити кохання згуком 

І вивільнить чуття окуте. 

То де твій присмерк вечоровий 

І присмак щастя вечоровий де, 

Де погляд ніжний, де суворий, 

Звідки надія твоя йде? 

Я подумки з тобою попрощався, 

Більше для тебе не живу, 

В твою я долю не втручався, 

Хоч поруч з нею сам пливу. 

Мені самому буде краще – 

Тобі не знаю. Може, ні. 

Та нам серед земного щастя 

Відведено лиш присмерк вдалині. 

2019

Після перемоги України військовий хотів би спробувати попрацювати адвокатом чи юристом, а також займатися громадською діяльність. Ілля наголошує, творчість залишиться з ним:

«Після нашої перемоги я хотів би трішки попрацювати за спеціальністю право. З іншого боку, я завжди мріяв про політичну чи громадську діяльність. Але у мене ще декілька років контракту в ЗСУ, а після ЗСУ я почну як і громадську діяльність, так і попрацюю адвокатом або практикуючим юристом. Поезія залишиться зі мною, натхнення нікуди не дінеться. Навпаки, коли споглядаєш якомога більше, постійно в русі живеш, натхнення приходить саме собою». 

Збірку Іллі Яроша «Романтичні редути» можна придбати за номером: 097-089-86-84, а також на сайті: https://strodo.com.ua/ua/p1783185906-kniga-ukrayina-romantichni.html.

Нагадаємо, улюблена справа: шоколадні квіти, інструменти, косметика, пельмені та вареники від майстрині Тетяни Кондратюк (ФОТО).