Католицьке (польське) кладовище у Житомирі

«Прийнято вважати, що великий вхід, тобто брама, призначений для небіжчиків, тож я пропоную скористатися хвірткою», – каже Дарʼя Шміло, яка протягом 16-17 березня у співпраці з ТА «Патріот» провела екскурсію для житомирян і гостей міста католицьким кладовищем, що розташоване в районі вулиці Короленка.

Розповідає, що історична назва цієї території на пагорбах біля річки Кам’янка – Рудня. Ділянку, яка на той час вона знаходилася за межами Житомира, польська громада придбала у 1799 році, а вже наступного заснувала тут католицьке кладовище, куди було перенесено частину поховань із сусідньої Охрімової гори. Площа кладовища на сьогодні – близько 9 га.

До речі, Дарʼя Шміло – прибічник тієї версії, що доречніше кладовище називати саме «католицьким», хоча більш поширений варіант «польське». Пояснює це просто: ховали тут людей за конфесійною ознакою, а не національністю. Приміром, окрім поляків, тут є чехи, італійці, німці. Переконатися в цьому можна навіть із написів різними мовами на надробках.

На вході біля брами збереглася табличка з іменами святих. Відповідно до цього кладовище поділялося на 9 ділянок (в наш час кладовища поділені на сектори і мають номери), кожна з яких носила ім’я свого небесного покровителя. Так на ділянці Святої Софії хоронили духовенство, а для бідняків була окрема безкоштовна ділянка Святого Вінцента ближче до річки. Її обрали не випадково, адже річка по весні могла розливатися й підтоплювати могили.

Католицьке кладовище у Житомирі – пам’ятка історії, архітектури та монументального мистецтва місцевого значення. Кажуть, що воно було дуже красиве – не гірше, ніж знамените Личаківське, але пограбоване і поруйноване через людський і природній фактори (старі дерева під час негоди вириваються з корінням і ламають надгробки, багато могил і склепів з часом просто пішли під землю, а на їх місці утворюються провалля, тож варто бути обережним). Більше того, коли у 1976 році його офіційно закрили для нових поховань, то радянська влада навіть пропонувала прибрати всі надгробки і створити на території парк.

За словами Дарʼї, бруківка, якою встелені алеї кладовища, також збереглася оригінальна. Одна з алей веде до каплиці Святого Станіслава, яку збудували у 1840 році, але через 100 років – під час Другої світової війни, будівля зазнала значних руйнацій і була відбудована лише в 2000-х. Поруч із каплицею знаходиться ділянка Святої Софії та оглядовий майданчик, споруджений над давніми катакомбами (80-ті роки 19 століття), такі ж, але більш нові (1907 рік), є одразу біля входу.

Це один зі способів захоронення, коли труну поміщали у спеціальну нішу в стіні та запечатували кам’яною табличкою. У радянські часи катакомби поруйнували – зірвали таблички, витягнули домовини, забрали дорогоцінності небіжчиків й так все лишили. Упорядкували катакомби представники польської громади в 90-2000-х роках: частину ніш замурували і прикріпили таблички, але більшість так і залишилися відкритими, а таблички лежать на землі поруч.

Дарʼя Шміло відзначає, на прикладі католицького кладовища у Житомирі можна побачити, що так звана «цвинтарна мода» існувала. Абсолютна більшість надгробків виготовлена з каменю твердих порід — сірий та червоний граніт, чорний лабрадорит та габро. Загалом надгробки представлені кількома варіантами – «хрест на пні дерева» та «хрест на скельках», що є символом дерева життя. Такі виготовляли аж до 1950 року у місцевих каменетесних майстернях, лишаючи відповідні позначки (логотипи) на надгробках. Далі на заміну їм масово прийшли дерев’яні та металеві хрести, пам’ятники.

Крім того, ще одна з форм поховань – склеп (гробівець), що являє собою одно чи дворівневу камеру, закривається брамою чи запечатується табличкою. Втім, склепи також були порушені – відкриті та пограбовані. На багатьох видно сліди втручання – їх замурували після дій вандалів, а там де утворилися провалля – видно сміття (пластикові квіти, вінки, бляшанки з-під фарби).

Католицьке кладовище у Житомирі можна назвати пам’яткою природи, адже територія озеленена, є штучні насадження (ялинки) та залишки дубово-соснового лісу віком понад 100 років. За спостереженнями українського орнітолога, таксидерміста, учасника трьох Українських антарктичних експедицій Миколи Весельського на кладовищі у різний період було виявлено понад 70 видів птахів, а ще тут зустрічаються білки, лисиці, зайці, куниці, їжаки.

Також на польському кладовищі представлений обелісковий тип надгробків. З оригінального – єдиний склеп у формі піраміди над похованням Юзефи Липської (1893), облицьованими сірими гранітними плитами, поховання Ельжбети Урбановської (1854) у неоготичному стилі, що має вигляд металевої вежі з ажурними елементами, пам’ятник на могилі Станіслави Пашковської (1875—1903) у вигляді ангела, що стоїть навколішки біля хреста, кенотаф (символічна могила, відсутнє тіло) Анджея Федуковича, ін.

У 1994-1995 роках групою студентів Кафедри Архітектури і Охорони історичних будівель Свентокшицької політехніки у м. Кельце (Польща) на чолі з доктором Тадеушем Рудковським було здійснено інвентаризацію та опис 2222 пам’ятників на католицькому кладовищі в Житомирі. Наразі ця цифра може відрізнятися, оскільки частина могил була пошкоджена, знищена, пішла під землю, але разом з тим за цей період з’явилися нові поховання.
Попри те, що кладовище офіційно закрите, тут відбуваються захоронення. По сусідству можуть бути нагробки померлих у 1902 і 2002 чи 2012 рр. У 1938 році, коли управа кладовища отримала відмову на звернення до влади про розширення ділянки, зважаючи на збільшення кількості поховань, почалася масова ліквідація старих могил, що тривало аж до його закриття у 1976 році. Власне, таємні поховання, переважно вночі та з пустими табличками на хрестах, продовжувалося й надалі. Найстаріше відоме поховання, що збереглося до нашого часу – фрагмент надгробку Юзефіни Скальцовської (1816 рік).

«Кажуть, що історія починається в Житомирі. І це дійсно так. Дуже багато визначних та відомих людей жили, працювали і творили в нашому місті, деякі з них поховані саме на католицькому кладовищі – музиканти, композитори, політичні діячі, художники, громадські діячі. Детальніше їх історії можна дізнатися саме під час екскурсії», – додає Дарʼя Шміло.

Відомо, що наступний захід «Екскурсія католицьким кладовищем: погляд у вічність» відбудеться вже 23 березня о 12.00. Забронювати місце можна завчасно на сайті ТА «Патріот» за посиланням на сайті.

Учасникам пропонують поринути в атмосферу таємничого і загадкового місця, де сплелись вічність, мистецтво і природа, дізнатися про людей, які прославили місто своїми справами:

чому італієць Алессандро Магадзарі проміняв європейську сцену на житомирський театр?
родина пивоварів Альбрехтів – чому частина сім’ї похована на католицькому, а інша на православному кладовищі?
чи був Едвард Мар’ян Галлі чародієм?
Юліуш Зарембський – улюблений учень Ференца Ліста та єдине у світі «піаніно навпаки»;
трагічна доля Анджея Федуковича: що здивувало відомого лікаря Олександра Гербачевського?
як загинув перший польський льотчик Броніслав Матиєвич-Мациєвич та багато іншого.