Коли мова заходить про слабкі знання з математики, найчастіше винуватять самих дітей: мовляв, не хочуть учитися, весь час у телефонах. Але є питання, яке ставлять значно рідше. А хто їх цієї математики навчає?
Перед початком 2026-2027 навчального року в Бердичеві вчителям математики довелося взяти по 30-35 годин на тиждень. Саме так, за словами начальниці міського управління освіти, вдалося «закрити» всі уроки до 1 вересня. Така сама ситуація склалася і з фізикою.
Щоб зрозуміти масштаб, варто знати: стандартна ставка вчителя – 18 годин на тиждень. Тобто йдеться майже про дві ставки на одну людину. Це не лише уроки, а й підготовка до них, перевірка зошитів, контрольні, документація. Формально проблему розв’язали. Насправді її просто переклали на плечі тих, хто погодився працювати на межі.
І це не про героїзм. Це про систему, яка тримається на виснаженні.
Бердичів тут лише приклад, який потрапив у новини. Нестача вчителів природничо-математичних предметів давно стала типовою для шкіл Житомирщини. Особливо гостро вона відчувається в малих громадах, де на весь заклад може бути один математик, який веде уроки в усіх класах. Або взагалі педагог іншого фаху, який «підхопив» години, бо більше нікому.
Чому так?
Перша причина – у школу майже не приходить молодь. Під час вступної кампанії 2026 року на вчителів фізики та астрономії по всій Україні вступили лише 114 студентів. До одного з провідних столичних педагогічних вишів на цю спеціальність вступили двоє. Для країни з тисячами шкіл це цифри, які важко навіть коментувати.
Друга причина – гроші. З 1 вересня 2026 року посадові оклади педагогів обіцяли підвищити на 20%. Але навіть так на сайтах пошуку роботи можна побачити вакансії вчителя математики із зарплатою від 18 тисяч гривень. Людина з математичною освітою зазвичай може заробити більше в бухгалтерії, банку чи ІТ. І вибір часто очевидний.
Третя причина – навантаження і статус. Учитель математики відповідає за предмет, який обов’язковий на НМТ, а отже – за майбутнє дітей. Тиск з боку батьків, адміністрації і самої системи великий. А визнання і підтримки – значно менше.
У результаті чимало шкіл тримаються на педагогах передпенсійного і пенсійного віку. Вони мають величезний досвід, але питання в тому, хто прийде їм на зміну через п’ять-десять років.
Паралельно існує інша, «тіньова» освіта – репетитори та онлайн-курси. Для багатьох родин це вже не додаткова опція, а обов’язкова частина підготовки до НМТ. Але тут з’являється нова нерівність. У Житомирі знайти репетитора нескладно. У селі – значно важче, і все залежить від того, чи є в родини гроші, стабільний інтернет та світло.
Виходить, що якість знань дитини дедалі більше залежить не від школи, а від гаманця батьків.
Що з цим можна зробити? Деякі рішення вже працюють в Україні та інших країнах.
Перше – цільова підтримка молодих учителів у громадах. Окремі громади пропонують молодим педагогам службове житло, доплати або компенсацію оренди. Для випускника, який вагається між школою і офісом, це може стати вирішальним аргументом.
Друге – цільове навчання. Громада може оплачувати навчання студента-математика чи фізика в обмін на кілька років роботи в місцевій школі. Так громада «вирощує» вчителя для себе. Тим паче, що в Житомирі є власний університет, який готує вчителів математики і фізики.
Третє – залучення людей з інших професій. Інженери, айтівці, економісти можуть прийти в школу через програми перекваліфікації. В Україні вже діють ініціативи, які допомагають фахівцям без педагогічної освіти стати вчителями.
Четверте – спільні ресурси. Реформа старшої профільної школи, яка стартує у 2027 році, збирає старшокласників в академічних ліцеях. Це дає змогу зосередити сильних учителів математики в одному закладі, а не розпорошувати їх. А онлайн-уроки досвідченого педагога можуть одночасно слухати учні кількох сільських шкіл.
Варто сказати й про хороше. Цього року Житомирщина помітно покращила результати з математики. І це заслуга саме тих учителів, які працюють понад норму, часто за невеликі гроші.
Але система, яка тримається на перевантаженні кількох людей, довго не протримається. Якщо нічого не змінити зараз, через кілька років питання «Хто навчатиме математики?» може стати не риторичним, а цілком буквальним.
Олександра СУПРУНЕЦЬ
Будьте першим, хто прокоментував "Хто навчатиме математики? Дефіцит учителів точних наук на Житомирщині"