Майстриня Тетяна Бількевич з Житомирщини

Тетяна Бількевич народилася та виросла у селі Потіївка на Житомирщині. Спершу здобула фах кравця жіночого одягу і працювала на Бердичівській швейній фабриці, а після – закінчила там педагогічне училище за спеціальністю «Вихователь» і переїхала в обласний центр та влаштувалася у дитсадок.

Після закінчення Житомирського педагогічного університету ім. Івана Франка та Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова вже багато років займає посаду педагога-організатора, вчителя трудового навчання та ритміки у Потіївському навчально-реабілітаційному центрі.

Саме зі своїми вихованцями у 2014 році Тетяна Володимирівна побувала на майстер-класі з виготовлення ляльки-мотанки у Києві, а вже у 2015-му почала вести у закладі заняття гуртка «Український оберіг», під час яких навчає дітей робити ляльки-мотанки, текстильні іграшки, розписувати писанки тощо. Крім цього, створюють патріотичні обереги та сувеніри, які відправляють захисникам на передову, серед яких й колишні учні навчально-реабілітаційному центру.

«На заході в столиці я зробила свою першу ляльку-мотанку. Це була традиційна українська вузлова лялька. Коли повернулася додому почала детально вивчати усю інформацію про особливості і техніку їх створення, читала книги відомих дослідників української народної ляльки – Олександра Найдена, Людмили Орлової, Марини Дьяченко, Оксани Скляренко та інших. Пригадала, що у дитинстві моя бабуся – Ганна Мефодіївна Кисиленко, робила мені лялечки-немовлята та прості примітивні лялечки, основою яких були хустки, шматки старих рушників, тканини.

Бабуся мала ткацький станок, на якому ткала доріжки, а ще вона вишивала гладдю рушники, простирадла, наволочки для подушок. Все це оздоблювала мереживом, яке плела гачком, на ручній машинці робила гаптовані серветки. За цим процесом я мала можливість спостерігати щодня. Бабуся була невтомною майстринею, як кожна українська сільська жінка. Все це вона передавала мені як спадок поколінь, – ділиться Тетяна Бількевич. – Створюючи ляльку, намагаюся поєднати сучасне та минуле українських традицій, застосовую різні види творчості, відкриваючи тим самим багатогранність декоративно-ужиткового мистецтва. Кожна моя лялька має свою історію та щирість душевного образу. Їх я роблю з любов’ю та вкладаю всю свою душу.

Ляльки – це те, що робить мене щасливою. Надихаюсь українськими народними піснями. Сама співаю змалечку і дуже люблю музику. Колись навіть хотіла відвідувати музичну школу, але мала доглядати за меншим братиком і сестричкою, тож мама не пускала. Часто пов’язую ляльку з піснею. До 2019 року вдосконалювала свою майстерність у створенні ляльок-мотанок, шукала власний стиль і вже відтоді вийшла на більш професійний рівень, стала брати участь у виставках та конкурсах в Україні та закордоном, долучатися до мистецьких проєктів».

Зокрема, у 2020-му на Міжнародному онлайн-фестивалі-конкурсі «Ти в серці моїм, Україна» колекція авторських ляльок Тетяни Бількевич здобула І місце. У той час їй вдається познайомитися із талановитими майстринями народної творчості з України, Німеччини, Норвегії, яких вважає своїми наставницями. У їх числі – Оксана Парфус (Човнюк), Ніна Хаген, Тетяна Золочевська, Інна Кушнір, Марина Дубровська, Яна Ісаїнко.

Пані Тетяна – активна учасниця спільнот «Авторська лялька-мотанка» та «Секрети лялькарок», підтримує різні заходи, які вони організовують – Всеукраїнські та Міжнародні лялькові проєкти: «Українські ляльки мандрують світом», «Ляльки в костюмах країн Європи» (створювала ляльку «Сербія» в національному вбранні), «Князівни та княгині України» (представила ляльку Янки Всеволодівної та ляльку Малуші), «Народна лялька. Сучасне бачення минулого. Відродження традицій», «Вишиті узори України» тощо. Саме такі ініціативи, на думку майстрині з Житомирщини, популяризують традиційну ляльку-мотанку та історико-культурну спадщину України, сприяють розвитку народного мистецтва.

У 2021 році Бількевич стала співучасницею двох посібників – «Секрети лялькарок» та «Секрети лялькарок України», в яких презентувала техніку виготовлення писанки як аксесуару для великодньої ляльки, а також ляльки-іграшки «Аромолялька з квітами».

Більше про майстриню та її роботи можна дізнатися зі сторінок тематичного календаря «Таїна української ляльки-2022». Там сторінку грудня прикрашає світлина її ляльки «Насточки». Крім цього, про ляльку-мотанку – давній народний оберіг, який нині захищає українців, розповідала у рамках мультижанрового спецпроєкту «Жити далі», який «1+1 media» реалізовували при підтримці БО «Смарт-ангел».

«Є лялька-немовля, яка сповивається як дитинка, лялька-наречена у віночку і лялька-берегиня з очіпком, хусткою. Багато хто вишиває і робить стройовий одяг, притаманний певному регіону, хтось створює свої художні вишивки чи прикрашає мереживом. Кожна майстриня робить по-своєму, це що стосується вбрання, але намагаємося дотримуватися традиційного образу, – наголошує майстриня-лялькарка.

– Особисто я матеріали купую в магазинах та замовляю в інтернеті, часом приносять щось цікаве – старі рушники, серветки, полотно. З цього і моделюю одяг для своїх ляльок. Вінки роблю самостійно, вплітаючи кожну квітку. В одному вінку – десь півсотні різних квітів. Висота готової ляльки – до 45 см, залежно від висоти вінка. Ідею кожної ляльки довго виношую в голові – має бути розуміння того, як вона остаточно виглядатиме.

Зробити можу за кілька днів, а якщо вишиваю одяг, а не використовую декоративні елементи, то весь процес займає більше тижня. Кожна деталь важлива і впливає на загальний результат. Окрім таких традиційних ляльок-мотанок, у мене є ляльковий вертеп до Святвечора, композиція до річниці Голодомору, лялька-коляда у вигляді кози. Ось таке своє бачення втілила у творчості. Працюю на замовлення, але для мене це не на стільки важливо, бо перш за все намагаюся своїми роботами показати красу, велич і різноманіття нашої культури, історії, щоб ми цінували, поважали і примножували українські традиції та мистецьку спадщину.

За час війни у світі суттєво зріс інтерес до всього українського і ми маємо задовольняти цей запит, працювати для того, аби іноземці більше цікавилися Україною, мали розуміння, хто ми такі і звідки наше коріння, підтримували нас у боротьбі проти агресора. Багато моїх ляльок роз’їхалися по світу саме як вдячність закордонним волонтерам і благодійникам, представникам української діаспори за гуманітарну допомогу постраждалим від наслідків війни та військовим. Навесні минулого року розробила і з щирим серцем виставила у вільний доступ свій майстер-клас ляльки-оберега «Мотанка Свободи». Багато таких ляльок вже зроблено мною і передано бійцям на передову. Кажу, що готова виготовити хоч для батальйону чи бригади, тільки б вони оберігали хлопців на війні, щоб всі живі поверталися додому з перемогою.

Ще один майстер-клас ляльки «Незламна» розробила влітку цього року, а взимку так само безкоштовно поділилася у спільнотах майстринь. Це вузлова лялька в кольорах нашого прапора та оздоблена традиційними українськими елементами».