«Я возмущина бют больних палками шваброю…» Що ховають стіни легендарної «Гуйви»

…Три дівчини сиділи навприсядки на балконі, вчепившись руками за металеву огорожу, що простяглася від стелі до підлоги. Неначе звірі у клітці… Одна з них покликала нас: «Дівчата, дівчата, у вас не буде цигарок? Ні? Не палите?..» А інша підхопила: «Немає цигарок, то хоч рубчик на сірники киньте!..»

«Гуйва» насправді прописана у Зарічанах

Житомирська обласна психіатрична лікарня №1 Житомирської обласної ради була зареєстрована 27.01.1993 року. Знаходиться даний заклад у селі Зарічани Житомирської області за адресою Бердичівське шосе, будинок 3. За формою власності психіатрична лікарня є державною власністю, а точніше, власністю територіальних громад. За організаційною формою заклад є комунальною організацією.

Головним лікарем тут є Гусак Олександр Якович. Саме ця людина ще 2015 року виборола диплом лауреата обласної премії імені О. Ф. Гербачевського. Зауважимо, що вказану щорічну премію на Житомирщині присвоюють за професійну майстерність та високі досягнення у роботі в галузі охорони здоров’я. Премії присвоюють регулярно – але які позитивні зміни відбулися у сфері психіатрії в Житомирі?

«Суворий» пропускний режим та байдужість до журналістів

Під час нашого першого візиту на вході до території лікарні охоронець не поставив нам жодного запитання. Ні хто ми, ні звідки. За що тут платять охороні? Погодьтеся, прохідний двір у даному місці влаштовувати недоцільно. Потенційно на територію лікарні таким же чином може зайти будь-хто. А якщо це буде людина з лихим умислом?..

Головного лікаря на місці не було. Заступник головного лікаря на прохання поспілкуватися з нами відповіла: «Вибачте, я дуже зайнята!» При цьому продовжуючи монотонно тицяти по клавіатурі свого комп’ютера. Кілька хвилин свого часу нам приділила медсестра. Але і тут нам натякнули на двері. Всі зайняті, а хто не зайнятий – некомпетентний.

З нами мило поспілкувалися хіба що самі пацієнти. Коли ми проходили повз спальний корпус, до нас звернулися пацієнтки. «Три девицы у окна…» – ні, не той випадок. Три дівчини сиділи навприсядки на балконі, вчепившись руками за металеву огорожу, що простяглася від стелі до підлоги. Неначе звірі в клітці… Одна з них покликала нас: «Дівчата, дівчата, у вас не буде цигарок? Ні? Не палите?» А інша підхопила: «Немає цигарок, то хоч рубчик на сірники киньте

Ми не стали продовжувати цю «бесіду» і подалися звідти. Сфотографували такий самий балкон сусіднього корпусу, на якому пацієнтів вже не було. Адже фотографувати хворих та процес їх лікування заборонено законом.

Спроба №2: нас приймає головний лікар

Через тиждень ми поїхали сюди знову. Щиро сподівалися, що застанемо головного лікаря на робочому місці. Так і сталося. На сходах нас перестріла секретар, запитала, хто ми та що нам потрібно. Жінка провела нас до кабінету, попросила зачекати та повідомила шефу про наш візит. За кілька хвилин нас покликали зайти. Олександр Гусак спілкувався з нами спокійно та достатньо відкрито.

«Я не можу сказати, що у нас недофінансування, через те маємо ряд певних проблем. І ми , і всі заклади в Україні працюють згідно із Законом України «Про психіатричну допомогу». Хворі можуть потрапити до лікарні декількома шляхами: або самостійно звернутися, або звернутися може опікун особи, яка визнана недієздатною, або за рішенням судово-слідчих органів…» – коментує головний лікар.

Зазвичай у населення є стале загальне уявлення про психіатричні заклади та «нелюдські умови» перебування в таких місцях. На думку головного лікаря, така думка склалася через те, що психлікарні відносять в один ряд с диспансерами та інтернатами, стан речей в яких значно гірший. Є суттєва відмінність між психіатричними лікарнями та психо-неврологічними диспансерами (або закладами інтернатного типу). Психіатрична лікарня перебуває під контролем Міністерства охорони здоров’я та управління охорони здоров’я на рівні області. А заклади інтернатного типу підпорядковуються Мінсоцполітики України. А тому і рівень фінансування для них різний.

Розповсюджене явище: «Родичі не хочуть доглядати психічно хвору бабцю зі спадком, запроторили її до лікарні, а квартиру забрали. Бабцю недієздатною лікарня зробити не може. Недієздатність людини визначає не лікарня і не адміністрація лікарні, а суд, до якого звертаються рідні такої особи. Суд визначає недієздатність та опікуна, і це може бути людина не обов’язково першого ступеня спорідненості. В дуже багатьох випадках родичі не хочуть брати опікунство, адже треба таку людину доглядати в першу чергу. Як правило, люди, отримуючи гроші за догляд недієздатного/ної, декілька місяців опікають, а за цей час вже підшукують місце в інтернаті, де людина буде перебувати до кінця життя. В такому разі опікун має право і на землю, і на хату, і т. д…»

«Помагайте, бл*ть, тєлєгу везти!..»

Гуляючи територією, ми побачили і славнозвісний харчоблок. Біля входу до нього стояв запах типової шкільної їдальні: пахло овочевим супом.

Пройшовши трохи далі, за воротами, ми помітили невеличкий ангар, де порпалися кілька чоловік. Спочатку було незрозуміло, що ж вони там вантажать на свій дерев’яний візок, але потім все стало на свої місця. Чоловіки погрузили своє «добро» в ящиках на віз та вийшли з ним з-за воріт, по доріжці прямуючи до харчоблоку. Проходячи повз нас, один з чоловік поцікавився: «Чиї це ви?». Того часу інший, не даючи змоги відповісти, перебив командним тоном (орфографія збережена): «Помагайте, бл*ть, тєлєгу везти!»

Було це проявом тонкого гумору чи банального психічного розладу – ми так і не зрозуміли.  Чоловіки попрямували до дверей їдальні. Те, що було у возі – вразило не менше, ніж те, що вилетіло з вуст його «водіїв». Запліснявілі підгнилі овочі: морква, картопля, цибуля…

2016 року депутат Житомирської обласної ради Дмитро Кропачов давав коментар з цього приводу одному Інтернет-ресурсу. Після вивчення меню цієї лікарні він зрозумів, що пацієнти в раціоні не мають важливих продуктів: м’яса, риби, молочної продукції, яєць. В каші замість вершкового масла кладуть спред.

За словами депутата облради, на забезпечення харчуванням хворих в цій лікарні на день в 2016 році виділялось близько 5 гривень (!!!) на одного пацієнта. В психіатричній лікарні люди можуть перебувати на стаціонарному лікування до 90 днів! За такий термін, маючи неправильне та неповноцінне харчування, можна легко заробити проблеми як зі шлунком, так і з іншими внутрішніми органами.

«Приїзд депутата Кропачова не мав ніякого сенсу, окрім піару. Кропачов казав, що пацієнти закладу недоотримуть м’яса, риби та інших необхідних продуктів – так то було колись, у 2016-ому році!» – прокоментував О. Гусак.

«Довкола ліс шумить і ватра догоряє…»

Територія лікарні велика, пейзажі гарні, але натхнення до співу українських народних пісень тут чомусь не виникає. Хоча всюди зелено і навіть співають пташки. Є і маленька церква, а також альтанка та лави.

Поряд ліс, але його поступово вирубують. Тому на прогулянці душевнохворим вже зовсім скоро доведеться споглядати тільки «залисини» на макітрі колись пишного хвойного лісу.

Вразила велика кількість будівель на території. Деякі з них функціонуючі, деякі закриті на замок, а деякі просто незрозумілого призначення, без будь-яких позначок чи вивісок.

Біля смітників брудно. Самі баки наполовину порожні, але чомусь сміття розкидане поруч з ними, і вітер розтягує це все по території закладу. Валяються тут як побутові відходи, так і медичні. Дуже багато шприців та упаковок від пігулок.

Магазин на території і гора моркви на складі

Зайшовши до магазину, одразу відчуваєш дух типового сільмагу. Проте асортимент широкий. Тут можна придбати і посуд, і засоби гігієни, і білизну, і продукти харчування також (враховуючи, що їдальня не виконує належним чином покладену на неї функцію).

Нас трохи здивувала соняшникова олія на полицях. Невже пацієнти можуть тут власноруч готувати їжу? За словами продавщиці, тут іноді скуповується і персонал, тому продають, наприклад, і олію.

А ось як витрачають тут кошти. Зверніть увагу на те, що суми вказані в тисячах гривень! Куди ж діваються всі ці покупки?..

Наприклад, 17.11.2017 р. лікарня закупила у ПП «Продцентр-плюс» вершкового масла на 29,9 тис. грн. Яким чином і де воно має зберігатися в такій кількості? Як бути з заявою депутата, який говорив, що масла в цій лікарні немає взагалі? А це тільки масло!

06.10.2017 р. лікарня придбала моркву у ПО «Житомирська міжрайонна заготівельно-збутова база» на суму 32,9 тисяч гривень.

А вже 24.10.2017 р. знову купили моркву (цього разу якусь особливу «гарнірну») у ТОВ ВКФ «Смолка» на суму 29 тисяч гривень. Уявіть собі цю купу… ні, гору моркви! Враховуючи, що кілограм її в середньому коштує 7 гривень. Може, таким чином хтось просто обкрадає державу?..

Хворих лікують – чи катують?..

Напевно, кожен хоча б раз в житті бачив по телевізору фрагмент з фільму чи серіалу про те, як людина потрапляє до психлікарні – а вибратися звідти вже не може. А якщо і може, то в результаті «лікування» стає «овочем». Інтернет просто розривається від повідомлень про те, як заліковують у подібних місцях, про закритість подібних закладів і безкарність працюючого там персоналу. Деякі дописи стосуються саме «Гуйви».

Зі скарг родичів хворих людей і тих, хто вже вийшов з подібних місць, які легко можна знайти в Інтернеті, стає зрозуміло, що там людей не мають за людей. Пацієнтів обкрадають, б’ють, їм погрожують, над ними знущаються.

Але головний лікар «Гуйви» цю інформацію спростовує. «Методи прив’язування до ліжок, биття електрострумом та інші «типові картинки» з фільмів жахів вже давно відійшли у минуле. В наш час основним методом лікування психічно хворих людей є медикаментозний. Ситуація тут складається наступним чином: з 1-ого січня поточного року урядом був складений т. з. Національний перелік лікарських засобів, який базується на основі переліку Всесвітньої організації охорони здоров’я. І до якого НЕ увійшли близько 90% препаратів, необхідних для лікування душевнохворих. Якщо ж вимірювати дану проблему в грошах, то людина, якій в 15 років поставили діагноз по психіатрії, приречена до кінця життя витрачати на підтримання нормального рівня життєдіяльності колосальні суми. Адже на відміну від онкологічних захворювань або туберкульозу, за наявності яких хворий проходить курс лікування, і стають зрозумілими подальші перспективи пацієнта – психіатричні захворювання можуть тривати десятиліттями. Закордонні препарати зазвичай вартують немало, але національний виробник не пропонує навіть альтернатив цих медикаментів українському споживачу. А якщо немає родичів, які можуть прийти на допомогу, якщо немає грошей відкладених «на чорний день», залишаються два варіанти: збожеволіти в інтернаті або одразу готувати суїцид. Вочевидь, не так має виглядати стан речей в державі, яка піклується про здоров’я нації…»

Урядом в рамках всеукраїнського пілотного проекту з-поміж всіх областей України було обрано психіатричні заклади в Житомирській та Хмельницькій областях для (увага!) надання професійної лікарської допомоги особам, які знаходяться на примусових заходах. Лише в Дніпрі наразі існує заклад із суворим наглядом. Для цілей даного проекту мало б будуватися окреме приміщення: з  ґратами, спецнаглядом та ін. Але грошей так і не виділили і проект не запустили.

З вищезазначеного виходить, що ув’язнені або пересічні громадяни, хворі на психічні розлади, у найближчий десяток років здоровішими точно не стануть.

Ложка меду  

Для об’єктивності картини подаємо далі інформацію, яку нам надіслали з адміністрації лікарні у вигляді звіту. Отже. Лікарня багато років поспіль підтверджує вищу акредитаційну категорію (остання акредитація була 2017 року), має ліцензію на медичну практику, на право використання наркотичних, психотропних засобів та прекурсорів, на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання.

В 2016 році лікарня отримала сертифікат на систему управління якістю стосовно надання послуг у сфері охорони здоров’я, що відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001:2009. На даний час проводиться робота по переходу на новий стандарт  ДСТУ ISO 9001:2015.

В лікарні впроваджуються сучасні методи діагностики та лікування психічних розладів. В 2014 році було організовано реабілітацію учасників АТО на базі 30 ліжок стаціонару. Від 01.06.2015 року організований Центр психологічної реабілітації демобілізованих учасників АТО.

Проведено капремонт дитячого психоневрологічного відділення. 01.06.17 відбулось відкриття відділення за участю голови обласної ради, заступника губернатора, головного позаштатного дитячого психіатра України, колег з Польщі, Японії. На сьогоднішній день відділення забезпечене сучасними меблями, обладнанням для проведення реабілітаційних заходів.

Відділення активно співпрацює із міжнародними благодійним фондом «Місія в Україну», «Хлібний дім», фондом «ЧеФуКо», громадськими організаціями «Діти сонця», «Діти з аутизмом», спонсорами. Щорічно проводяться робочі наради за участю представників міської служби у справах дітей, громадських організацій, обласної МПК, управління молоді та спорту. Налагоджена співпраця з польськими колегами для можливості реабілітації дітей з аутичними розладами психіки у Польщі.

У 2017 році дооснащено сенсорний блок: придбано «саунд-панель», колону з бульбашками, тренажер «космонавт». Вирішене питання встановлення системи відеоспостереження для забезпечення контролю за дітьми у відділенні. Впроваджено скринінгові шкали з метою поліпшення діагностики порушень психологічного розвитку в ранньому дитячому віці. Запроваджена робота «школи батьківської компетенції». Проводяться корекційно-розвиваючі заняття для дітей із затримкою психічного розвитку, тренінги з підлітками з питань профілактики ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом, профілактики девіантних форм поведінки.

У відділенні ведеться реєстр дітей з розладами психіки спектру аутизму, який налічує 200 осіб. Діти забезпечуються безкоштовно медикаментами, закупленими за кошти державного бюджету.

Тетяна ОВСІЄНКО

Аліна СРІБНА

Дивіться також: Житомирська райлікарня: життя чи смерть?

3+
  • 58
    Поширили:

Будьте першим, хто прокоментував "«Я возмущина бют больних палками шваброю…» Що ховають стіни легендарної «Гуйви»"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*