Що можна побачити на Охрімовій Горі в Житомирі?

Охрімова Гора – одна з найдавніших і найвищих точок Житомира, що знаходиться в історичній частині і займає територію на лівому березі р. Кам’янка біля Подільского мосту (поблизу сучасних вулиць Ольжича й Короленка) та являє собою історико-ландшафтну пам’ятку міста. Археологи припускають, що поселення в цій місцевості виникло не пізніше XIV-XV ст.

У пошуках нових локацій для прогулянок містом у зимову пору журналісти сайту «Житомир таймс» побували на Охрімовій Горі (історична назва – Кокрин). Туди без проблем можна дістатися від Соборного майдану через вулиці Троянівську й Трипільську. Орієнтир – будівлі Держархіву Житомирської області та Центру позашкільної освіти для дітей та молоді.

До нашого часу тут збереглися дві релігійні споруди – 235-річна каплиця Св. Миколая (збудована у 1788 році на фундаменті костьолу Св. Миколая, відомості про який є ще з 1472 року, а пізніше він був знищений), яка є важливою історичною пам’яткою культурної спадщини, занесеною до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, але перебуває у дуже занедбаному стані, а трохи далі – Покровська церква (споруджена наприкінці XIX ст. на місці стародавнього кладовища), яка донині виконує функцію однієї з майстерень підприємства «УТОС». В ній частково замінений дах.

Знайти каплицю Святого Миколая не дуже складно, адже вона знаходиться у дворі одного з бізнес-центрів – за графіті зі Стівом Джобсом. Відомо, що на цьому місці до 1779 року діяв католицький цвинтар, а сама каплиця – до 1917 року, та після використовувалася як клуб, приміщення для виготовлення цвяхів тощо.

Крім основного приміщення, у каплиці також є й підземне. Зараз там, як і всюди нагорі, купи сміття, свічки, стіни обпалені, але колись, за переказами, тут відбувалася служба за померлими, а на першому поверсі – вінчання.

В основній залі ще збереглися залишки колон, стеля, але в інших кімнатах вона відсутня, через дірки падає сніг, поросли чагарники. Будівля каплиці огороджена, від бізнес-центру до неї є підхід з двох боків.

Якщо пройти кілька метрів вперед, можна потрапити на сучасний оглядовий майданчик, з якого відкривається краєвид одразу на кілька мікрорайонів міста (Корбутівка, Мальованка, частково Богунія), а якщо трохи повернутися назад, то звідти видно Замкову гору і центр міста із найбільшим державним прапором.

У зимовий час із Охрімової Гори місто, як на долоні, але навесні та влітку все затіняють густі зарості дерев і чагарників на схилах. До речі, ще один імпровізований майданчик серед приватної забудови є за Держархівом, там також при бажанні можна спуститися ближче до річки.

Юлія Демусь

Історична довідка (Вікіпедія): На Охрімовій Горі виявлені поселення епохи розвинутого середньовіччя. У стародавні часи Охрімова Гора формувалася як північно-західне передмістя. Поселення на Охрімовій Горі виникло не пізніше XIV — XV ст. Охрімова Гора здавна відома як місце поховань християн та юдеїв. Кладовище на Охрімовій Горі існувало ще з часів пізнього середньовіччя. Вченими виявлені кам’яні хрести з написами XVI — XVII сторіч. У XV — XVII ст. На Охрімовій Горі знаходився костел Святого Миколая, відомий з 1472 року та знищений у 1651 році загонами Богдана Хмельницького. Православне й католицьке кладовища, розташовувалися неподалік одне від одного, між вулицями Трипільською, Млиновою, Троянівською й Успенським провулком. Північніше, на розі нинішніх вулиць Ольжича й Володимирської, виникло єврейське кладовище, закрите у другій половині ХІХ ст. Місцевість в районі єврейського кладовища здавна мала назву Окопище. До кінця XVIII ст. на Охрімовій Горі сформувалася мережа вулиць і склалася первинна садибна забудова. Зі сходу Охрімову Гору оминала стародавня дорога від Житомирського замку до Вільська і далі на Звягель. Нині це вулиця Старовільська. Оскільки пагорб поступово був заселений міщанами, католицьке й православне кладовища зачинені від поховань наприкінці XVIII ст. й засновані у нових, більш віддалених місцинах. Найдовше проіснувало єврейське кладовище, на розі сучасних вулиць Ольжича й Володимирської, позначене на мапі міста початку ХІХ ст. У 1788 році на території католицького кладовища збудовано каплицю Св. Миколая.
З другої половинии ХІХ ст. на Охрімовій Горі поступово формувалася сучасна малоповерхова житлова забудова, що вирізнялася від старої забудови більшою впорядкованістю, розташуванням фасадів будинків вздовж червоних ліній вулиць. Було випрямлено трасу Володимирської вулиці, а нинішню вулицю Ольжича продовжено від Володимирської вулиці на схід. На початку ХХ ст. на території православного кладовища збудували Покровську церкву з усипальницею. У 1918 році на території католицького цвинтаря здійснювалися масові поховання жертв більшовицьких репресій. Після більшовицького перевороту південно-західну частину пагорба, а саме територію православного й католицького кладовищ та довколишні землі, зайняла артіль з виробництва цвяхів. Покровську церкву й каплицю Св. Миколая, що опинилися на території артілі, переобладнали, відповідно, у клуб та виробничо-складську будівлю. Православне й католицьке кладовища поступово занепадали. Масове житлове будівництво на Охрімовій Горі здійснювалося протягом 1960 — 1970-х рр.