Мистецтво на килимах: виставка “Квіти цвітуть” Ірини Вишневської у музеї в Житомирі (ФОТО)

Автор: Redactor 05.03.2026

Ірина Вишневська народилася в Киргизстані, а перші роки свого життя провела в Росії та Молдові. До України, зокрема в Одесу, переїхала у 44 роки і вже п’ять років перебуває у вимушеній еміграції в США. Тривалий час вона працювала редакторкою в газеті, але вже 11 років позиціонує себе як художниця та має численні виставки в Україні і за кордоном, деякі її роботи зберігаються у галереях і приватних колекціях в Європі та США.

Більше дізнатися про художницю та її наївне мистецтво протягом місяця можуть відвідувачі Житомирського обласного краєзнавчого музею, де 4 березня відкрилася виставка “Квіти цвітуть” Ірини Вишневської – більшість картин тут створені на старовинних домотканих килимах (щось знаходила сама, але люди багато дарують і передають після виставок): художнє бачення авторки накладається на працю майстринь минулого і таким чином виникає діалог поколінь.

На виставці у Житомирі Ірина Вишневська презентувала як одні з найперших робіт, присвячені темі родини, материнства, так і ті, що були створені протягом останніх років, зокрема після початку повномасштабного вторгнення, тому тут є про трагічні події у Маріуполі, безіменні могили в окупованих містах, евакуаційні потяги, біженців та ін.

У рамках події присутні також могли взяти участь у майстер-класі. Художниця розповіла про технологію та матеріали, які використовує. Серед учасників майстер-класу – багато дітей, тож з ними пані Ірина поділилася життєвими порадами. Перш за все, закликала не боятися творити, бути собою і не звертати увагу на думки оточуючих. Зізнається, її творчість спершу була теж неоднозначно сприйнята, у декого навіть викликала сміх, але вона не зупинялася. Більше того, до цього прийшла лише у віці 54 роки, тому переконує, що починати щось нове у житті – ніколи не пізно.

“Головне правило будь-якої творчості – нічого не боятися. Я роблю те, що хочу і як відчуваю. Те, що ви робите серцем, то і є правда. Головне, не повторюватися, не копіювати, а мати власний стиль. У кожного свій почерк”, – зауважує Ірина Вишневська.

Обрані художницею основи для робіт є середовищем пам’яті: старі килими, клейонка, полотно. Матеріал несе сліди часу, багатошарову історію, збережено, насичено. Старий килим і те, що на ньому зображено, поєднуються у спільний пласт пам’яті. Побутова річ і художній образ зростаються, утворюючи нову історію, не тільки намальовану, а прожиту. Живопис накладається на вже існуючий слід життя, і в цьому нашаруванні виникає відчуття неперервності.

“На цих картинах ми бачимо, наскільки важливими є килими наших матусь і бабусь, які зберігають тепло дому, пам’ять роду, енергію поколінь. Коли художниця працює з таким матеріалом, вона відкриває нові горизонти сприйняття і через таке наївне мистецтво ми переосмислюємо свою ідентичність», – ділиться засновниця ГО «Житомир: Зроби голосніше», одна з кураторок виставки “Квіти цвітуть” Людмила Зубко. Вона поділилася, що має намір передати Ірині Вишневській свій родинний килим, де буде зображено сад бабусі, якої вже нема.