Тема пенсійної реформи після жовтневого сміття у засобах масової інформації відходить у другорядну роль, при цьому громадяни до сих пір не освідченні у питанні реформування та змінах, які вони принесуть, особливо майбутній молоді. Ми вирішили пояснити покроково які переваги та недоліки матимуть зміни, що внесені до ряду діючих законів. Чи зможуть ці зміни наблизитися нашій країні до європейських стандартів?
Трудовий і страховий стаж
Молодь, уявляючи громадян похилого віку, створюють картинку бідного дідуся, котрий тримає в одній руці стару тростину, а в другій – зім’яту гривню, яка швидше схожа на маленький клаптик паперу, з старим одягом радянського виробництва, але при цьому з голослівними закликами – «я пропрацював 40 років на виробництві, держава не надала мені допомоги, яку обіцяла» і ще ряд ключових словосполучень, додаючи до цього низьку (мінімальну) пенсію, яка становить 1452 грн. Але чому ж так сталося, що пенсіонери країн Європи, які після Другої світової війни та розвалу Радянського союзу живуть розкішніше, ніж середньостатистичний пенсіонер в Україні?
Розпочнемо з суті питання. Популістичні сленги та спічи політичних партій в період Незалежності зробили свою справу, підвищуючи власний рейтинг, але не пояснюючи, як змінювати застарілу пенсійну систему, яка до 2000 року була ідентична радянській. У 1999-2000 роках тодішнім урядом почалася робота над створенням системи, яка у майбутні роки повинна буде завершити байдикування населення та змусить думати за власну пенсію.
До 2000 року діяла неефективна українська солідарна система з присмаком радянізації, не схожа на європейську. Що вона передбачала? Кожен, хто буде мати відповідний трудовий стаж, зможе отримати відповідне пенсійне забезпечення від держави до кінця життєвого циклу. Ніхто і не думав, що існують прототипи інших систем, які вже на той час впроваджувалися в Німеччині, Франції та Великобританії.
У 2000 році уряд запроваджує нововведення, яке населення України не сприймає всерйоз до сьогодні. Це початок дії персоніфікованих рахунків для кожного пенсіонера, який зможе легко перевірити власний баланс через служби Пенсійного фонду України. Але що це таке? Простою мовою, це маленький фонд ваших заощаджень, у який Ви сплачуєте страхові внески, які створюють страховий стаж за місяць/рік/десятиліття.
За президентства Кучми було озвучено, що необхідно змінювати розташування сил, бо якщо б і надалі розвивався такий шлях, уже до 2010 р. пенсіонери лише могли уявляти, що це воно таке, пенсія. Тому зміни відбулися, з запровадженням ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в якому ввели пункт про введення реєстру економічно активного населення, яке добровільно може сплачувати страхові внески у вигляді єдиного соціального внеску (на сьогодні його розмір 22%, 3200 (мінімалка) *22/100 = 704 грн).
Повернемося до нашого уявного дідуся, чому ж у нього така мала пенсія? Все просто, дія однорівневої солідарної системи, про інші поговоримо у наступних пунктах. Якщо Ви, шановний читач почули від друзів/колег/сусідів про те, що вони працювали понад 15/25/35, не сплачуючи до Пенсійного фонду страхові внески, то вже сьогодні вони потрапляють до категорії, хто під загрозою неотримання пенсійних виплат у майбутньому. Звичайно міфи, які були породжені всеукраїнським телебаченням змусили засумніватися, яка суттєва різниця між трудовим та страховим стажем. Ось тут і розпочинаються справжні проблеми, особливо серед старшого населення.
Спробуємо пояснити ці два поняття:
Трудовий стаж – це періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці.
Страховий стаж – це той період, за який ви, або хтось замість вас, наприклад ваш роботодавець, сплачував страхові внески до Пенсійного фонду України.
Тобто, сплатили – є стаж, не сплатили – стажу немає.
Все б здавалося просто, але виявилося не до кінця. Громадяни до сих пір тримають у своїх домівках документ, який давно не є гарантією нарахування пенсії. Це трудова книжка, як спадок від Радянського союзу. Уряд розуміючи, що не всі зможуть внести певну суму коштів на рахунки та ще й у такий короткостроковий період вирішує трудовий стаж до 2004 року зробити рівним страховому, що пізніше створило величезний дефіцит у ПФУ.
Після запровадження пенсійної реформи були змінені категорії, які входять до страхстажу (бажано запам’ятати):
- Трудовий стаж до 1 січня 2004 року.
- Періоди навчання у вищому/середньо-спеціальному (коледжі, ПТУ) навчальному закладі, в аспірантурі, докторантурі, обов’язково лише з денною формою навчання.
- З 1 січня 2004 року періоди офіційної роботи, але за умови обов’язкової сплати вами або вашим роботодавцем страхових внесків.
- Період військової служби у військових підрозділах України.
- Періоди догляду за дитиною до 3-х років (декретна відпустка; чоловіки та жінки).
- Перебування на обліку в центрі зайнятості (до 3-х місяців).
Які суттєві зміни відбулися при зарахуванні страхового стажу? До жовтня 2017 року на пенсію за вислугою років за вислугою мали право вийти лікарі, освітяни, силові структури, військовослужбовці та працівники з особливими умовами праці. Після запровадження реформи більшість з цієї категорії були позбавлені такого права, крім військовослужбовців (ЗСУ, ССО, НГУ).
Кількість платників ЄСВ (майбутні отримувачі пенсійного забезпечення)
Обговорення кількості пенсіонерів триває вже не один рік, при тому що в Пенсійному фонді впроваджена система електронного контролю за їх чисельністю. Проблема зменшення платників ЄСВ була озвучена лише на початку 2000 р., коли електронна система персоніфікованих рахунків почала приймати перші бази даних. Перший зведений рахунок (проведений у 2006 р) кількості пенсіонерів до кількості працюючих становив 1,1 пенсіонер на плечі 1 працюючого. Європейська модель та відповідні пенсійні реформи, які робили до планки 1 пенсіонер – 1,2 працюючих, поступово ставала ламкою та малоймовірною.
Як би це прикро не визнавати, але Україна лише територіально Європа. Ситуацію, яку український уряд не визнає роками як пріоритетну, лише доводить її до точки неповернення. Діючий прорахований прогноз на сьогодні становить понад 2 пенсіонери на 1 працюючого, який порівнюваний з країнами Азії. Після збільшення пенсіонерів на 4, ми разом повертаємося у доіндустріальне суспільство або стан імперії початку 20 століття.
Чому ж все так погано? Можливо громадяни не знають, хто, як і куди платить страхвнески? Відповідь по собі, скажемо так, дуже банальна – неофіційне працевлаштування (чорний нал, лаве в конвертах, кабінетна зарплата та ін. синоніми). На початку 1992 року бізнес характеризувався надзвичайно великим рівнем криміналітету, який створювався «по поняттям». Тоді не йшлося про офіційне працевлаштування, всі шукали будь-яке місце роботи, щоб забезпечувати свої сім’ї. Після 1995 року тіньова економіка почала зменшуватися і розпочалися розмови про нові бізнес-програми. Майже 10 років, до 2004 року громадяни жили по радянській солідарній системі, але не знали, що їх очікуватиме добровільна сплата внесків.
Ситуація за ці роки змінилася лише в гірший напрямок. Молодь, яка буде займати нові робочі місця, зовсім не освідчена в даному питанні, а повинна задумуватися про це з першого курсу в коледжі або в університеті (якщо студент на «бюджеті», то це його не стосуватиметься).
Стан на сьогодні без перепису населення залишається на катастрофічному рівні – при 26 млн. економічно активного населення (всі роботоздатні громадяни), офіційно зареєстрованими та сплачують внески є лише 12,5 млн. (переважно працівники бюджетних установ). Вдумайтеся у цю цифру! 13,5 млн. громадян працюють нелегально, або не сплачуюють страхвнески та карають себе наперед до настання пенсійного віку на отримання мінімальної пенсії або соціальної допомоги.
Часто роботодавці йдуть на хитрість – вони не виконують норму закону та не сплачують з фонду заробітної плати установи єдиний соціальний внесок, який створює загальний фонд внесків ПФУ і буде за їх рахунок розподіляти пенсії. Якщо роботодавець відмовляється Вас оформлювати на місце роботи, то кожен працюючий за законодавством може сплатити до персоніфікованого рахунку самостійно 704 грн.
Трохи нижче Ви можете переглянути лайфхак, як зробити це без відвідування Пенсійного фонду. Насправді, все дуже легко. Щоб забезпечити себе мінімальними виплатами, персоніфікований рахунок зв’язується з рахунок в одному з банків, з якого раз у місяць буде зніматися відповідна сума, що забезпечить шанси на достойну старість
Рівні пенсійного забезпечення
До 1 жовтня 2017 року основним та єдиним рівнем, який працював на території України є солідарний. По собі це такий собі відголос соціалізму, який діє у всіх країнах. Згідно законодавства, в Україні покладено основу для всіх трьох пенсійних систем:
➡ перша (солідарна, ЄСВ);
➡ друга (накопичувальна, європейський досвід – від 2 до 7% від мінімальної заробітної плати): ця система ще не функціонує, почне діяти з 01.01.2019 р.;
➡ третя (недержавні пенсійні фонди): ця система вже діє в Україні; її учасниками на добровільних засадах можуть бути практично усі бажаючі, виплати здійснюються незалежно від солідарних та накопичувальних пенсійних виплат.
Головна проблема всіх трьох систем – це те, що громадяни України постійно бояться вкладати у фонди, боячись втратити свої заощадження. Питання фінансових ресурсів у населення порівнюючи з головною, можна вирішити за рахунок роботодавців та конкуренціії на ринку праці. Прикладом боязні відбувся ще в 1990, коли заощадження на ощадних книжках стали матеріалом для підпалу вогнища в зимню пору. Страхові ризики існуватимуть завжди. Якщо сьогодні не платити внески, це підписати вирок померти в 60 років, не працюючи.
Життя після 60 років
Наша основна позиція в законопроекті, що пенсіонери повинні бути рівні. На однакових умовах повинні призначатися пенсії. Одне з основних напрямків, це осучаснення пенсій, точніше їх розміру. Пенсії «старих» пенсіонерів (які вийшли на пенсію в колишні роки) і нових (які виходять на пенсію зараз) повинні призначатися згідно з єдиними принципами. Якщо дві людини мають рівні показники на рівні по стажу і середньої зарплати, вони повинні отримувати однакові за розміром пенсії. Це є основним, корінним положенням цього законопроекту. Тому що зараз люди в залежності від того, коли вони вийшли на пенсію, можуть отримувати пенсію, розмір якої відрізняється до 3-х разів, і це сьогодні викликає найбільше соціальне невдоволення. Людині призначили пенсію, і вона потім 5-10 років не змінюється, – пояснює заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір
Багато критиків реформи говорять лише одне – як дожити до 60 років, щоб отримати бажану пенсію. З наступного року «нові» пенсіонери відчують на собі, що таке «нестача страхстажу». Згідно пенсійної реформи, планується підняття стажу до 25 років з 1 січня 2018 р. (зараз достатньо лише 15), поступово піднімаючи на 1 рік до 2028 року, отримавши страховий стаж 35 років. Якщо так подумати, то більшість людей вже його мають.
Але потрібно повернутися до реальності та подумати за тих, хто має понад 35 років трудового і лише 14 страхового стажу (лише для прикладу). Що робити тоді? Якщо Ви чи ваші друзі/колеги не матимуть 25 років, навіть з докупкою, ви можете мати невелику соціальну допомогу, менша за прожитковий мінімум.
Порівнюючи з європейськими країнами, її отримають ті хто жили найбідніше (простіше, громадяни без постійного місця проживання) і зараз мають шанс трохи пожити.
Потрібно врахувати і категорію пенсіонерів, які працюють після досягнення пенсійного віку. Таких немало, тому уряд врахував їх потреби та ліквідував податок на працюючих пенсіонерів у розмірі 15%, як не як, але це перемога!
Багато громадян також до сих пір не знає, скільки страхового стажу можна докупити, щоб отримати мінімальну пенсію. На початку 2017 р. українці отримали звістку про те, що громадяни, які не мають достатню суму стажу, зможуть його «докупити» у повному обсязі, але цією пропозицією скористалися одиниці, тому що сума стажу за 35 років становить понад 280 тис. грн. Пропозиція МВФ обмежила урядову ініціативу докупки стажу лише у розмірі двох років.
Також потрібно звернути увагу на розрахунки вище. Телевізійні міфи не пояснюють дану формулу, яка вкрай необхідна для поняття суті реформи. Додамо трошки математики.
- за робітників, які працюють офіційно, роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок (що формує солідарну систему) у розмірі 22% від мінімалки (до 31.12.17 – 704 грн, з 01.01.18 – 819 грн) кожен місяць протягом 35 років (станом на 2028 рік);
- робітники, які працюють неофіційно, мають право на добровільний перерахунок коштів з особистого рахунку до персоніфікованого рахунку для отримання пенсії;
- Пенсійний фонд, отримавши кошти, зберігає їх на державних рахунках, очікуючи періоду виплати для населення.
Все просто, якщо розглянути цю інструкцію, але цей метод має надзвичайно багато недоліків, головний із них – прихована інфляція.
Протягом 35 років сума внесків становитиме 295680 грн (704 грн * 12 (міс.) * 35 років), щоб в майбутньому отримати лише 269352 грн. Але цих коштів вистачить не до 100 років життя пенсіонера, а лише на 18. При цьому він отримуватиме пенсію, меншу за прожитковий мінімум (на 01.12.17 – 1700 грн) та мінімальну пенсію (з 01.10.17 – 1452 грн).
Накопичувальна система
На сьогодні урядом розробляється поетапне встановлення другого рівня пенсійного забезпечення – накопичувальна система. Із всього, що було озвучено політики та журналістами – єдиний пункт, який ніхто так і не звів до окремого пояснення, що це принесе населенню у наступних 10 років.
Солідарна система, яка працює в Україні, не здатна повністю забезпечити пенсіонера фінансовими виплатами, враховуючи вищенаведені фактори. Які зміни принесе впровадження «накопичення». Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якщо роботодавець у солідарному рівні сплачував за вас невеличкий внесок, то в новому рівні вони передбачаються створити Накопичувальний пенсійний фонд (який буде державний) і стягувати до нього з робітників в обов’язковому порядку у розмірі від 2 до 7% з поступовим збільшенням відсотка відрахувань. Багато експертів вважають, що це створить додатковий натиск на заробітну плату і погіршення ситуації на тіньовому ринку.
Але в свою чергу буде створена можливість отримати з системи гроші як одразу, так і частинами за договором та заповідати накопичені кошти спадкоємцям. А найголовніше – наблизити система до європейських стандартів, що дозволить накопичувати додаткові виплати, або надбавку до основної пенсії за віком.
Перевагами накопичувальної системи є те, що вона дасть змогу, по-перше, не залежати від держави, демографічних проблем, законів, по-друге, забезпечити персоніфікацію і індивідуалізацію накопичених грошових коштів, по-третє, забезпечити диференціацію розмірів пенсій залежно від накопичень людини, по-четверте, забезпечити успадкування коштів, облікованих на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, спадкоємцями застрахованої особи, по-п’яте, підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції щодо управління пенсійними активами, і нарешті, по-шосте, відкладені на пенсію гроші можна інвестувати, приміром, у цінні папери, акції, нерухомість, золото, поставити на банківські депозити, а це дозволить підвищити купівельну спроможність грошей, – економіст, президент інвестгрупи «Універ» Тарас Козак
Головною проблемою забезпечення страхування коштів у накопичувальній системі від зростання інфляції та девальвації національної валюти ще не реалізовано, але тим не менш, це загрожує грошовому забезпеченню майбутніх пенсіонерів від ризиків, як можуть впливати на них.
Для тих, хто прагне знати свій стаж (лайфхак)
Під час урядових заяв було звернено увагу на роботу сайту, на котрому можна переглянути інформацію про страховий стаж та суму сплачених внесків за весь період роботи. Тому пропонуємо механізм, як можна побачити дані на сайті, тому що проста дозвільна реєстрація не дасть доступ до окремого персоніфікованого рахунку.
На сайті Пенсійного фонду України знаходимо посилання на окремий підрозділ «Портал електронних послуг»: http://www.pfu.gov.ua/
Переходимо по посиланню на так званий «Портал електронних послуг»: http://portal.pfu.gov.ua
Ось тут ми стикнулися з першою проблемою. Насправді, труднощі виявляються в тому, що є два декілька шляхів реєстрації на порталі, один з яких виявляється у особистому відвідування територіального відділення у вашому районі та оформленні заяви.
- В установі Вам друкується розписка про одержання заяви, а також «реєстраційний код» (цей код необхідний Вам для реєстрації, отже, необхідно зберігати його в таємниці до моменту закінчення реєстрації).
- Зайшовши на портал і вибравши пункт меню «Реєстрація» в закладці «Реєстрація за заявою», заповнити форму і підтвердити її, після чого на електронну пошту прийде підтвердження про реєстрацію на сайті.
Для молоді, яка не завжди має час виконувати всі дії, має альтернативу реєстрації за електронним цифровим підписом (ЕЦП). За приклад працюватиме лише в тому випадку, якщо картка банку зв’язана з перерахунком на пенсійний рахунок. Візьмемо за приклад сертифікат «Приват-Банк».
- Знаходимо в пошуковій системі «Приват-24», відкриваємо посилання https://www.privat24.ua
- Переходимо на розділ «Все услуги»
- Внизу сторінки натиснути на вкладку «Бизнес». Наступним кроком буде «Скачать сертификат». Попередження! Не всі браузери підтримуються сайтом, якщо ви будете заходити наприклад з Опери, то необхідно буде за посиланням встановити плагін.
- При наступній авторизації Ви попадете на сторінку, де ви побачите свої дані, перевірте їх, якщо поле E-mail порожнє, то заповніть його, після цього натисніть кнопку «Данные верны»
- Далі вам потрібно обрати місце розташування файлу електронного ключа, краще його зберігати на флешці або на жорсткому диску вашого ПК
- Введіть ключ у систему та створіть пароль, після цього натисніть «Далее»
- Після цього на телефон вам прийде 4-значний код, який потрібно ввести і очікувати на отримання сертифікату
- Отримавши сертифікат, збережіть його значення собі у «Блокнот»
Вітаю, ви отримали файл електронного ключа! На цьому етапі можна закривати вікно АЦСК Приват-Банку. На вашому носії вже записаний файл ключа, який дійсний протягом 1 року.
Повертаємося до порталу ПФУ та заповнюють початкову форму, де вказуєте місце розташування файлу вашого електронного ключа, вводите пароль від нього і натискаєте велику зелену кнопку «Увійти з ЕЦП».
На сайті Ви зможете знайти цікаву інформацію про формування індивідуальних коефіцієнтів та суми сплачених внесків. Слід звернути увагу на те, що статистика, яка відображається на «Портал ПФУ» введена з 1998 року. Тому, якщо у вас є стаж до 1998 року, необхідно все одно звертатися до ПФУ та передавати їм документи (трудова книжка), які підтверджують цей стаж.
Висновки
Пенсійна реформа тільки набирає обертів, але результати першочергових завдань досягатимуться суспільством лише через декілька років. Чому суспільством? Тому все починається з працівника, який свідомо буде знати, як і навіщо сплачувати внески до роботодавця, який розумітиме, яка важлива роль податків та зборів і що це «не лишні витрати для нього», а вкладена інвестиція у пенсійне забезпечення його працівників. Треба розуміти, що урядова реформа – це не привід поховати всіх пенсіонерів заживо, а лише наслідок бездіяльності політичних сил, які створюють тріумфальні спічи на ефірах великих мільйонних аудиторій. Тому треба зібратися з силами та йти перевіряти свої персоніфіковані рахунки вже сьогодні!
Юрій МЕЛЬНИК
Будьте першим, хто прокоментував "Пенсії по-новому? Приховані мотиви пенсійної реформи для українців"