Віктор Дмитрович Карєлін із села Терехове 50 років займається бджільництвом. За цей час, каже, ще ніколи перший у році мед не доводилось збирати у кінці липня. Для бджіл мінлива погода зробила рік складним, багато з них гинули через холод. У травні господарю доводилось їх підгодовувати. Чоловік уже бачить: меду багато не буде.
«Минулі роки добре, до півтонни пасіка давала з 30 сімей бджіл, може бувало трохи більше», – пригадує пасічник Віктор Карєлін.
Зараз пасіка чоловіка з власноруч зроблених вуликів. Разом з дружиною це захоплення вони пронесли через усе життя. Обом уже є 78, та завдяки меду, кажуть, почувають себе добре.
«В меді багато речовин антисептичного характеру, вони захищають людину від хвороб. Особливо корисно людям з серцевою недостатністю, бо вуглеводи у вигляді глюкози – моно сахари – вони одразу всмоктуються в кров, перш за все енергетичний продукт», – розповідає чоловік.
Ще дід жінки займався панськими бджолами. З них подружжя і сформувало власну пасіку, яку вивезло до Молдові, де працювали. 20 років тому вони повернулись на батьківщину панських бджіл – у Терехове. Пасічник показує різні типи вуликів. Багатокорпусні, каже, вподобав найбільше. З одного такого можна зібрати зо 30 кг меду.
«Щоб серйозно займатися пасікою, треба багатокорпусні вулики. Там багато для маневру, там цікаво дуже пасічнику займатись», – каже бджоляр.
Вулик американського зразка має у пасічника трьохкорпусну конструкцію, куди горизонтально встановлюються 30 рамок. Тут уже дозрів мед.
«Дві треті рамки якщо запечатано – то мед зрілий. А якщо повністю запечатано – це ідеальний мед», – пояснює пан Віктор.
Вулик «український лежак», розказує Віктор Дмитрович, ідеальний для зимівлі бджіл. А от для касетного вулика потрібні спеціальні пристосування. Він тут радше для душі.
«Це касетний вулик, зверху кришка, тут от мед 2 корпуса, на 12 рамок я йому зробив», – каже чоловік.
Запечатані бджолами рамки пані Тамара розкриває ножем. Зняте з них жінка називає забрусом, який корисно жувати замість гумки. Іноді в розкритому меді на рамці видно маленькі вкраплення. Пасічники пояснюють: це пилок від рослин, який бджоли збирають переробляють у вулику.
«Отут проглядає перга, вони її заливають медом. Перга ще називається бджолиний хліб, вони без неї не можуть викормлю вати потомство», – каже Тамара Яковчук, дружина пасічника.
У медогонку встановлюють по дві рамки, а далі справа за відцентровою силою. Від обертань мед вивільняється на стінки і стікає у відро. Олександр мріє про власну пасіку, а в родичів радий підучитись і попрактикуватись.
«Бажано на оборотах так качати, щоб ціленька залишалася і положення дивитися. Якщо десь лопша вощина, то треба менші обороти робити, крутити. Уважно дивитись перед тим як обрізати рамку, подивитись, чи не іде тріщина», – каже Олександр Кучинський, допомагає качати мед.
Алла тільки вчиться добувати мед. Дівчина каже: пишається тіткою з дядьком, в яких гріх не перейняти досвід.
«Черпають і беруть натхнення у цих бджіл і вони так само як бджоли живуть, трудяться, це круто, класно. Я просто дивлюсь на них і вони мене надихають, теж хочу цим з татом займатись», – ділиться враженнями Алла Кучинська, вчиться качати мед.
Справу свою бджолярі називають клопітною. Вона потребує бажання, терпіння та здоров’я. За змоги допомагають діти, онуки та родичі. З віком це фізично непросто, тому пасіку планують скорочувати.
«Не сказати, що дуже важко. Вся тяжість звичайно на ньому. Ми займаємось не тільки бджолами, ми маємо діляночку як кожен в селі, дуже нас бур’яни відволікають. Він любить виноградарством займатися, лимони вирощує», – розповідає Тамара Яковчук, дружина пасічника.
Жінку бджоли надихнули на творчість. Вона пише вірші і має вже декілька збірочок.
Бджолярі кажуть: на ринку за півлітрову банку меду вже просять до 80-ти гривень. Та вони цьогоріч запасаються переважно для себе. Качаючи мед з акації, садків і гречки, у серпні розраховують ще на соняшник та різнотрав’я.
Будьте першим, хто прокоментував "Перший мед у кінці липня: бджолярі показали процес його видобутку (ВІДЕО)"