Поезія – це крила нації: військовий з Житомира Олександр Бондарчук висловлює думки через віршовані рядки

Наші захисники – це люди, які не лише борються за свободу України на полі бою, але й демонструють свої здобутки на культурному фронті. Олександр Бондарчук – 24-річний військовий з 26-ої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, який вміє доносити через рядки віршів думки про провідні людські цінності.

Що для Вас поезія?

Для мене поезія – це спосіб виразити свої думки та переживання, що стосуються різноманітних подій мого життя. Вірші надають змогу передати на папері те, що складно висловити словами. Вони допомагають пережити будь-яку складну ситуацію.

Коли виникло Ваше захоплення писати?

Я почав писати вірші у віці 10-16 років. Творчі люди часто стикаються з тим, що їх захоплення відходить на другий план через те, що вони починають заглиблюватися в інші справи. Так сталося і в мене. Бажання писати повернулося у 23 роки, після чого я почав більш активно приділяти час творчості.

Коли здавалося б вогонь давно погас
І в світі, не лишилося надії
Коли ти руки опускаєш повсякчас
А в серці лише смутку зерно сіє

В момент коли на тебе дивиться тестрал
Лиш розуміючи чому ти його бачиш
Коли лиш крок в безодню і провал
Щасливого, коли кінця не передбачиш

Коли повіривши одного разу в себе
Ти все втрачаєш, все йде шкереберть
Коли підводиш очі ти до неба
А по п’ятах твоїх крокує смерть

Коли не знаєш що тобі робити
У темряві нічній блукаєш все
Коли не знаєш, як далі любити
І доля що тобі ця принесе

Коли закривши очі, тихо плачеш
Відштовхуючи світ страшних примар
Коли здається втратив все неначе
І шлях вже не освітить твій ліхтар

Коли в кінці кінців заліз на скелю
Милуєшся красою навкруги
Піднявши очі вже не бачиш стелю
І хоч навколо й далі вороги

Коли віддав запросто все що маєш
Не просячи нічого ти взамін
Тоді лиш розумієш, не втрачаєш
Тоді лиш підіймаєшся з колін

Чи пам’ятаєте Ви про що був Ваш перший вірш?

Перший точно не згадаю, але мені найбільше запам’ятався вірш, який я написав у 16-річному віці. Він був про Бога.

Чи маєте Ви псевдонім?

Так, я пишу під псевдонімом Безмаль Завгородній. Олександр Завгородній – український письменник, який надихнув мене на його створення. Він перекладав твори Івана Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко, Григора Тютюнника та інших відомих українських письменників. Йому доводилося переховуватися деякий час від радянської влади в Естонії за свою прямоту.

На яку тематику Ви найчастіше пишете вірші?

Тематика моїх віршів стосується того, що турбує особисто мене. Це може бути як певне осмислення ситуацій, які трапляються зі мною, так і висвітлення почуттів. Також я часто пишу про проблеми в суспільстві з метою донести до своїх читачів необхідність їх розв’язання.


Я не пам’ятаю перший день Незалежності
І з країни цієї, щодуху, чим далі тікав
Не помічаючи краси її та безмежності
Десь там на чужині постійно блукав

Хвалив заграницю, жив, мандрував
Робив на заводі, як той емігрант
І ніби щасливий, одного ж не знав
Хіба так можливо, вбивати талант

Бути щасливим, десь там вдалечі
Завжди чужий, прям на кожном куті
І патріотом себе кличучи
Лиш в телеграмі читавши статті

Так, Батьківщину ти не обираєш
Але обрати можеш одне
Або ти живеш, або виживаєш
І все це так просто тебе не мине


Де Ви знаходите натхнення при написанні віршів?

Найчастіше в людях та життєвих ситуаціях. А буває, у голові виникають думки, які підштовхують до написання віршів у конкретний

момент часу. Це призводить до того, що я відкладаю всі справи та починаю творити, аби не втратити натхнення.

Творчість яких українських письменників подобається Вам найбільше?

Моїм улюбленим письменником є Сергій Жадан. Це відомий український письменник та фронтмен, який є одним із найвидатніших письменників сучасності. Його твори відомі не лише в нашій країні, але й за кордоном.

На Вашу думку, яку роль відіграє творчість письменників в сучасних реаліях?

Письменники вміють достукатись до розуму та сердець багатьох людей. Зокрема сучасні письменники несуть відповідальність за вплив на свідомість нації. Важливим є те, якою мовою вони творять та який сенс закладають у свої слова.

Простіше жити там де правлять гроші
Там де за них купити можна все
Простіше розділити з кимось ложе
Бо це лиш щастя тóбі принесе

Бо набагато легше жити в світі
Де ідеально все і де краса
Де зовнішність прекрасніша ніж квіти
І де здавалося б лиш біла полоса

Як легко було б мати три бажання
Від джина, що із лампи тут з’вивсь
Не можеш забажати лиш кохання
Та інші забаганки всі збулись

О як незручно мати чисту совість
І правду говорити всім і скрізь
Навіщо пишеш ти ту повість
Живи спокійно, а до нас не лізь

Нам тут так добре, в золоті, в багатстві
І лицемірства повно навкруги
Душа нам не потрібна в нашій пастці
Для нас лиш ті хто щирі вороги

Бо ж бачиш простоти вони шукають
Важливо їм що в серці маєш ти
Лиш щастя справжнього не помічають
Постійно в краще хочуть вірити

А щастя річ проста і зрозуміла
У кого гроші й влада той правий
У нього перевага вся і сила
І то нічого, що давно він не живий

Як Ви долаєте творчу кризу?

Чекаю, коли з’явиться бажання писати. Час все лікує.

Чи плануєте Ви видати власну збірку віршів у майбутньому?

Так, я мрію надрукувати свою збірку віршів з ілюстраціями та роздати їх найближчим людям, щоб вони ознайомилися з моєю творчістю. Аби стати популярним письменником необхідно багато часу, тому я хочу вдосконалити свої уміння.

Марина Лозко

Військова сила пензля: житомирянин Олександр Вознюк об’єднує воєнну справу та художнє мистецтво

«Немає страху, немає смерті!», – десантник 95 бригади Сергій Радчук (ФОТО)

Будьте першим, хто прокоментував "Поезія – це крила нації: військовий з Житомира Олександр Бондарчук висловлює думки через віршовані рядки"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*