У 2017-му році вона відпустила на війну чоловіка, а у лютому 2022-го війна застала вже її по дорозі на роботу. У мирному, як здавалося до того часу, передмісті Житомира. Ніна Біліченко працює фармацевтом у аптеці на Великій Бердичівській.
Свою діяльність не полишала навіть тоді, коли у місті майже безперервно гули сирени і лунали вибухи від ворожих ракет у різних районах. Продовжувала виходити на роботу і після неймовірної звістки про вагітність.
Нині житомирянку номіновано на премію «ДарВідзнака: Фармацевти», яку започаткували цьогоріч і визначатимуть переможців у 5 номінаціях – «За сміливість», «За служіння здоров’ю нації», «За самовідданість», «За порятунок», «За людяність». Нагороджуватимуть фармацевтів та провізорів з різних регіонів. До 8 жовтня триває онлайн-голосування на сайті організаторів. Це половина від загального результату, інша – оцінки журі. Переможців оголосять 10 жовтня.
За відзнаку і фінансову винагороду у розмірі 30 000 гривень змагається і Ніна Біліченко. У випадку перемоги, каже вона, частину коштів передасть на благодійність, адже вже багато років разом з іншими волонтерами опікується безпритульними тваринами у Житомирі.
«Що таке війна я знаю вже давно, адже мій чоловік протягом 4 років захищав країну. Про початок повномасштабного російського вторгнення дізналася в маршрутці – о 6 ранку прямувала на роботу. Єдиним моїм бажанням на той час було просто доїхати до Житомира. Вже на в’їзді побачила великі черги до аптек і АЗС. Зрозуміла, що мені точно потрібно на роботу. Наступні два дні провела вдома, бо транспортне сполучення із обласним центром було відсутнє. Не полишали думки про роботу і яким чином туди можна дістатися, – згадує Ніна Біліченко.
– Знову на робочому місці була 27 лютого, але на заміні, бо багато колег на той момент уже виїхали у безпечніші місця, рятуючись від війни. У свою аптеку повернулася 1 березня. Там із чотирьох співробітниць залишилася одна, тому два тижні працювати довелося фактично без перерв та вихідних. Було зрозуміло, що в країні війна і все що ти можеш зробити, це відповідально виконувати свої обов’язки, допомагати людям. Чи було мені страшно? Не знаю, я тільки зараз про це думаю. Взагалі це окремий період часу, який навіть важко згадувати. В нашій аптеці на той час були проблеми з електрикою, відсутнє світло. Я працювала через переноску від розетки з сусіднього магазину. Двері не зачинялися, в приміщенні холодно, навіть чаю зробити не було як. Дякуючи дівчата з магазину, які періодично навідувалися, підстраховували, поки я могла відійти на пару хвилин у своїх справах. Через кілька днів закрилася одна з аптек нашої мережі і увесь товар привозили до нас».
Заклопотана аптечними справами і новинами про перебіг бойових дій на території України та у північній частині Житомирщини зокрема, Ніна геть не мала часу звертати увагу на себе і своє жіноче здоров’я.
«У мене була затримка і, звісно, я це пов’язала зі стресом чи гормональним збоєм на фоні цього. Проте маленьке життя вже жило в мені. Якраз на роботі у першій половині березня дізналася, що чекаю на дитину. Радість, страх, сльози, вдячність Богу, бо довго з чоловіком чекали на неї, – ділиться емоціями житомирянка. – Я і надалі залишилася працювати в аптеці, та вже не одна, а з синочком під серцем. Керівництву про вагітність не говорила нічого, але мене контролювала колега з іншої аптеки. Телефонувала та уточнювала, чи поїла я, попила, щоб трохи відпочивала, сиділа. Я інколи забувала про це, а вона ні»
З 5 вересня Ніна перебуває у допологовій декретній відпустці. Працювала включно до цього дня. Те, що номінована на відзнаку, стало несподіванкою, але дуже доречною і приємною, зважаючи на особливий стан жінки. Зараз, як ніколи, потребує гарних емоцій.
«Взагалі за першою освітою я – медсестра. У стаціонарі Житомирської обласної дитячої лікарні за фахом пропрацювала 7 років, та паралельно було завжди бажання здобути вищу освіту. На фармацевта навчалася у Житомирському фармколеджі, але після цього далі не пішла. На той час мій майбутній чоловік майже на 4 роки потрапив у армію та на війну, тому було не до освіти, – ділиться Ніна. – Власного житла ми не мали, лише стара батьківська хата родини чоловіка у селі, але вона потребувала капітального ремонту. Зарплата медсестри була не велика, а диплом фармацевта лежав. Вирішила змінити професію і перейшла трохи в іншу сферу. Відтоді жодного разу не пожалкувала про це, хоч і попередня робота мені теж подобалася. Люди інколи приходять в аптеку до мене не тільки за ліками, а просто поговорити, розказати про себе, свої якісь переживання. Я завжди слухаю, підтримую, в силу свого життєвого досвіду можу дати якусь пораду. Дуже часто просять номер телефону, аби порадитися надалі, а я залюбки даю. Я розумію, що знаходжуся на своєму місці і можу повністю реалізуватися тут. Коли дізналася про номінацію, то не одразу наважилася з кимось ділитися. Чомусь думала, що це не про мене. Та все ж вирішила розповісти заради майбутнього життя, бо цей шлях ми пройшли разом».
Підтримати Ніну Біліченко на знак вдячності і відданості справі житомиряни можуть залишивши голос за посиланням, обравши її із претендентів у номінації «Сміливість».
Юлія Демусь
Загартовані війною: житомирянка народила двійню під звуки сирени та вибухі
Будьте першим, хто прокоментував "Працювала під час війни та вагітності: житомирянку номінували на премію серед фармацевтів"