Українська література багата на талановитих письменників, які створюють твори з цікавими сюжетами. Кожен з них намагається відобразити культурні традиції нашої країни та її духовні цінності. В сучасних умовах письменники приділяють значну увагу висвітленню історичного аспекту. Важливими темами стають такі як боротьба за свободу та любов до рідної землі. Житомирська область також славиться майстрами слова, які розвивають культурну спадщину України.
Євдокія Макаренко – українська письменниця, яка народилася в Коростишівському районі Житомирської області. Вирісши в селянській родині, вона з самого дитинства слухала розповіді бабусі, які стосувалися родинних переказів та легенд. Перші свої ліричні твори письменниця почала писати у школі, деякі з них були надруковані в «Коростишівській газеті». Також жінка була студенткою ЖДУ імені Івана Франка. У 2021 році Євдокія Макаренко брала участь у численних книжкових форумах. Вона була лауреатом літературно-наукового конкурсу ФУВУ ім. Воляників-Швабінських, презентуючи книгу «Остання покута». Відомими творами письменниці є такі як «Серце жінки», «Пісня вовкулаки», «Невінчана дружина», «Нащадок року дракона» та інші. Зокрема роман «Серце жінки» – захоплююча історія про жіночу силу та велич справжнього кохання.
Події роману відбуваються у Січі під час набігу татарських та турецьких завойовників на козацькі поселення. Вороги були жорстокими та знищували все на своєму шляху, відбираючи у людей найдорожче – родину. Матері намагалися захистити дітей ціною власного життя, а чоловіки боролися до останнього подиху. Невимовну втрату на своїй шкірі відчула головна героїня твору – Наталка, яка була донькою козацького отамана. Дівчина ще з дитинства вправно володіла зброєю не гірше, аніж будь-хто інший. Її батько казав: «Шаблюка в руках цієї дитини просто гопака танцює».
На плечі головної героїні випало багато життєвих випробувань. Втративши найрідніших людей, вона залишилась сиротою. Попри це, моральний дух Наталки став лише сильнішим, як і дана батькові обіцянка, про яку та щодня пам’ятала. А саме – використовувати зброю лише для добра та захисту. У майбутньому головна героїня бажає здобути справедливості та подолати тих, хто принесли зло в її рідний край. Вона стає пані-отаманом, викликаючи страх від однієї згадки про своє ім’я у ворогів. Окрім зображення хороброї боротьби за свої цінності, авторка описує також історію палкого кохання, яке викликає багато перешкод на шляху до щасливої долі.
Ця історія демонструє жіночу відвагу та знаходить відгук у сучасних реаліях. Багато жінок служать у ЗСУ, борючись за свободу нашої країни. Як і головна героїня твору, вони роблять все можливе, аби подолати будь-які труднощі та досягти поставленої мети.
Марина Лозко
Будьте першим, хто прокоментував "Письменність Житомирщини: роман «Серце жінки»"