«Роботяги» у Гродно показали, скільки голосів віддали за Лукашенка і за Тихановську (ВІДЕО)

Білорусь паралізована страйками. Причому страйкують індустріальні гіганти, більшість з яких повністю чи частково перебуває у державній власності: МАЗ, БелАЗ, МТЗ (мінський тракторний), «Гродно Азот», «Беларуськалий» та інші. У Мінську до страйку приєдналися стратегічні підприємства, пов’язані з національною безпекою: аеропорт та метрополітен. Це стало болючим персональним ударом для Олександра Лукашенка. Одна річ – коли ти звично розповідаєш по телевізору про «екстремістів та провокаторів», «алкоголіків та наркоманів», які «хочуть зруйнувати стабільність у Білорусі за завданням західних спецслужб». І зовсім інша річ – коли робітники «Беларуськалия» з маленького Солігорська відмовляються працювати і висувають тобі нахабний ультиматум:

• звільнення всіх політичних в’язнів та учасників мирних протестів;
• негайна відставка Олександра Лукашенка;
• проведення чесних прозорих виборів з відкритим підрахунком голосів, за участі міжнародних організацій та незалежних спостерігачів;
• проведення відкритого незалежного розслідування фактів непропорційного застосування сили з боку силовиків, знущань і катувань мирних жителів;
• скасування контрактної системи як інструменту тиску на робітників.

Загравання з «бюджетниками», посилена увага до трудових колективів та інші псевдосоціалістичні витребеньки – довгі роки були міцними стовпами, на яких тримався лукашизм. Сьогодні ці стовпи валяться один за одним. Криза охопила навіть лукашенківський телевізор. Ведучі новин та спеціальних телевізійних проектів демонстративно звільняються з державних телекомпаній. А ті, які залишилися – журналісти, продюсери, оператори, режисери монтажу – готові приєднатися до страйку. Тим більше, що будівлю БТ вже не перший день пікетують демонстранти.

Нарешті, ще одна неприємність: почалася відкрита антилукашенківська фронда у дипломатичних представництвах Білорусі за кордоном. Посол Білорусі у Словаччині підтримав протести і страйки, висловившись проти «сталінських» репресій. А біля посольства Білорусі у Швеції взагалі сталося нечуване: поряд з державним прапором вивісили білоруський національний біло-червоно-білий, який став символом Площі-2020.

Найсмішніше, що за тиждень протестів Білорусь не побачила жодної демонстрації на підтримку Лукашенка. Де ж ці 80%, які нібито віддали за нього голоси? – запитують один одного білоруси. І ось 16 серпня електорат Олександра Лукашенка нарешті з’явився на головній площі країни. За оцінками спостерігачів – не більше 2 тис. людей. Це все, що змогла «нашкребти» столиця Білорусі у вихідний день із застосуванням адміністративного ресурсу.

А це люди, які збираються на демонстрацію проти «узурпатора». Без адмінресурсу.

Штаб Світлани Тихановської закликав громадян РБ не просити у влади перерахунку голосів чи другого туру виборів – оскільки, як не без підстав вважають прихильники Тихановської, більшість бюлетенів «за» неї вже знищено. Штаб вимагає від Олександра Лукашенка без зайвих балачок передати владу у країні законно обраному президенту: Світлані Тихановській. Чи відповідає така зухвалість опозиції реальному стану речей? Чи справді абсолютна більшість білорусів 9 серпня проголосувала за Світлану Тихановську?

Відповідь дали прості «роботяги» з «Гродножилстроя» під час мітингу в обласному центрі. А висновок кожен зробить сам.

Тарас СТРІЛЬЧИК