«Створюю лише позитивні картини», – художниця Вероніка Донецькова про улюблені  стилі, «вільні копії» та патріотичні роботи. ФОТО

На рахунку житомирянки Вероніки Донецькової вже шість персональних виставок. Наразі побачити її роботи можна у рамках проекту «Хто я під час війни?», проведення якого ініціювала ГО «Квітуча Україна». Зокрема, на кількох локаціях по місту до кінця березня представлені картини місцевих художників та учнів художньої школи ім. В.Шкуринського.

«Громадська організація «Квітуча Україна» була створена в лютому цього року. Її основна мета –  сприяти покращенню суспільно-культурного розвитку міста та регіону. Все почалося з об’єднання двох художників  – Ольги Зубрицької та Дмитра Михайловського, а наразі долучитися  до команди заради спільної роботи у визначеному напрямку можуть усі талановиті люди, митці. Запрошуємо до співпраці. Особисто я  допомагаю в організації і проведенні художніх виставок, на одній з яких  – «За покликом душі»  в Молодіжному центрі kreative_space(пров.Скорульського, 3), можна познайомитися із моєю творчістю, – пояснює Вероніка Донецькова.  – Проект «Хто я під час війни?» направлений на розкриття переживань, почуттів та емоцій людей під час війни.  Представлений як дитячими, так і дорослими малюнками, адже українці, не залежно від віку, по-своєму відчувають і проживають  події  від початку повномасштабного вторгнення російських військ рік.  У квітні ми готуємося представити чергову порцію виставок на тему війни, а поки пропонуємо завітати у бібліотеку «ЛітТЕРА» на Київській 36, а також у юнацьку бібліотеку на Грушевського, 9, де діють виставки «Вкрадена весна»  та «Моя юність і війна»  учнів художньої школи. У «Гончаренко центрі» на Михайлівській, 12 свої роботи під загальною назвою «Війна як вона є» презентує житомирський художник Захар Беркут».

Вероніка Донецькова розповідає, що малювати почала ще 5-річною дитиною, відвідуючи дитсадок. Вихователька побачила ці малюнки і порадила мамі віддати дівчинку в художню школу. Далі було навчання у художньому класі ліцею №17 в Житомирі, де викладала  Раїса Єніна  – дружина директора художньої школи Віктора Шкуринського.  Саме її художниця і вважає  своїм головним вчителем по малюванню. Пригадує, що у програмі був досить цікавий предмет  «Історія мистецтва»,  завдяки якому діти могли  познайомитись з художниками, картинами, художніми техніками і стилями.

«Малюю все життя, але раніше був стереотип, що творча професія «це несерйозно», «цим не заробиш на життя», тому вищу освіту я здобула в ЖДУ ім. І. Франка  за спеціальностю «Біологія. Практична психологія», – продовжує Донецькова.    – Як художник, я звісно не могла не замислитись над тим, яким чином пов’язати психологію і мистецтво. З часом це привело мене до захоплення арт-терапією. Зараз  працюю над тим, щоб саме малювання було моєю основною професією, самовираженням і способом заробітку.  Створюю лише  позитивні картини. Впевнена, що кожна картина несе в собі певну енергетику і посил, викликає в людей різні емоції і почуття. У  нашому суспільстві  і так дуже багато негативу, тому  переконана, що картина, яку купує людина собі в оселю, повинна нести світло. Що саме  зображувати, як правило, залежить від настрою і бажання. Це різні стилі – пейзаж, наївне мистецтво, імпресіонізм, є кілька абстрактних картин.  Загалом поділяю свої  роботи на два види –  сюжетні і кольорові.  Якщо в перших акцент робиться на сюжеті,  то у других  – на кольорі. Власне, сюди можна віднести абстракцію, флюїд-арт, картини з епоксидної смоли та спиртових чорнил. Працюю у кількох стилях, серед яких  – маринізм, тобто картини на морську тематику,  оскільки дуже  люблю море.  Їх переважно малюю їх акрилом або маслом на полотні. Полюбляю малювати петриківським розписом. Це наш український народний розпис, заснований у селі Петриківка на Дніпропетровщині.  До пандемії та війни я відвідувала цікаві майстер-класи в арт-студії при «Гнатюк арт-центрі» і познайомилась  з вітражем – малювання спеціальними фарбами та контурами на склі. У  цьому стилі  створювала не  лише картини, але й розписувала вази,  підсвічники та інші скляні мистецькі речі.  Окрему увагу звертаю на нестандартні направлення в мистецтві. Приміром, ембру – малювання на воді. Для  цього  потрібно спеціальне приладдя, яке я купувала в різних художніх магазинах. Ще мені цікаві три направлення, які останні роки  набувають популярності в нашій країні –  «Fluid Art»  (малювання  рідким акрилом), «Alcohol ink» (малювання спиртовими чорнилами) та «Resin Art» (малювання за допомогою епоксидної смоли).

На замовлення художниця малює рідко. Картини на виставках продаються, але не всі. Дещо залишає собі, дарує друзям і знайомим, віддає на благодійність чи розігрує самостійно. Буває, що робота лежить довго і втрачає свою актуальність, тож  переосмислює її та перемальовує.  У кожної картин  – своя історія і своє життя.  

Нині Вероніка Донецькова працює над тим,  щоб малювати більше авторських картин.  У тих, хто малює з юного віку,  є задатки і здібності, але їх потрібно постійно підтримувати та розвивати, тому будь-яка картина для  неї  – це навчання, тренування і досвід.  

«А на чому вдосконалювати свою майстерність як не на картинах інших митців?  Я поважаю авторське право, тому підписую свої картини як «вільні копії» чи «авторські картини». І, звісно, у копіях  бажано вказувати автора, але  нюанс в  тому, що іноді його просто неможливо знайти. Наприклад, картини в стилі петриківського розпису писали переважно люди без освіти, які не володіли грамотою, тому вони їх  і не підписували, – констатує Донецькова. – Я  намалювала вже  багато картин і просто малюнків в альбомах. Мої улюблені   –   ті, які  малюю на певні особисті теми.  Не продаю їх на виставках, адже вони  особливо цінні для мене».  

Художниця зауважує, що раніше картини на патріотичну тематику були не зовсім у тренді, та все змінили події наприкінці лютого минулого року. Війна вплинула на всі сфери життя українців і на мистецтво, зокрема. Тепер роботи у жовто-блакитних кольорах, з використанням національної символіки чи образів – № 1.  Поряд з цим, у  суспільстві ще триває пошук ролі художника в умовах війни, переосмислення його діяльності.

Вероніка Донецькова малювати такі картини почала у 2022-му році  з відчуттям любові і поваги до своєї Батьківщини. Це були прості за змістом картини, але глибокі за своєю суттю, виконані в стилі наївного мистецтва. У грудні в «Гончаренко центрі» проходила виставка  її  патріотичних робіт «З любов’ю, Україна…». Відвідувачі могли придбати їх чи просто зробити донат на підтримку ЗСУ, а всі виручені кошти були  передані  представникам БО БФ «Валькірія», які опікуються потребами військовослужбовців. Додатково влаштували онлайн-продаж картин в інтернеті. 

«Ми зібрали 3700 гривень, але я розумію, що ця сума могла б бути більшою,  проте інтерес до війни і допомоги ЗСУ у мирних містах трохи впав. Я стикнулась з людською байдужістю і  це дуже вразило, адже війна нікуди не зникла, вона продовжується щосекунди.  Хотілося, щоб житомиряни були активніші,  аби можна було проводити  аукціони,  благодійні виставки.  Через  такі цікаві арт-проекти привертати увагу людей до війни, об’єднувати  їх  і закликати  підтримувати ЗСУ, ВПО  та один одного», –  переконана житомирянка.

Слідкувати за творчістю художниці  Вероніки Донецькової   можна на сторінці «Moon Gallery», а також у соцмережах Фейсбук та Інстаграм.

 Юлія Демусь

Будьте першим, хто прокоментував "«Створюю лише позитивні картини», – художниця Вероніка Донецькова про улюблені  стилі, «вільні копії» та патріотичні роботи. ФОТО"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*