Напередодні новорічних та різдвяних свят різні громадські організації, навчальні заклади, а також інші благодійники згадують про дітей-сиріт та з неблагополучних сімей. Аби потішити вихованців інтернату для них купують солодощі, фрукти чи навіть приносять із дому вживаний одяг та дитячі іграшки. Проте чи справді ці речі будуть корисними для дітей та чи потрапляють «в потрібні руки» — варто розібратись.
Все залежить від матеріальних можливостей інтернату, тому якщо ваш капітал обмежений, краще поспілкуватися з керівництвом дитячого закладу і дізнатись про потреби. Це зовсім не означає, що директор заявить про власні бажання і привласнить вашу благодійність. Варто розуміти, що подаровані речі не будуть особистою власністю дитини, адже в інтернаті весь одяг видається вранці, а ввечері його забирають. З іграшками схожа історія. В таких дитячих закладах у вихованців немає особистої власності – всі речі спільні.
Директорка КЗ «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків» Житомирської обласної ради Світлана Урсуленко розповіла, що до закладу із пропозицією допомоги звертаються в основному перед днем Святого Миколая та Різдвом.
Протягом року таких звернень набагато менше.
«Солодощі взагалі приносити не варто, адже є гігієнічний контроль продуктів харчування. Але якщо це печиво „Марія“ і воно магазинне та запаєне, або ж яблука чи банани — тоді можна» — сказала директорка.
На поточний 2019 рік загальна сума асигнувань з державного бюджету на дитячий будинок-інтернат становить близько 22 млн грн, з яких 10% це надходження з місцевого бюджету. Сюди входять комунальні та медичні послуги для дітей, заробітна плата співробітників, продукти харчування та медикаменти.
«За жодну бюджетну копійку ми не зробили ремонт та не купували меблі. Я вже 25-ий рік працюю в закладі і можу сказати, що лише за рахунок волонтерських коштів ми й досі працюємо. Ми також приймаємо дітей з різними психологічними вадами та проблемами розвитку з області. Діти приходять до нас із батьками і займаються на спеціальних тренажерах та із професіоналами із 12 до 16 години» — пояснила Світлана Урсуленко.
За 2019 рік від волонтерів надійшло 410 тис грн та 1 млн 336 тис грн в натуральній формі, тобто були подаровані певні товари та продукти.
За статистикою за останні п’ять років до дитячого будинку поступило 340 дітей.
До дому повернулись 27,2% дітей, усиновили — 54 %, під опіку пішло 7,3%, у прийомну сім’ю 3,7%, в будинок сімейного типу −1.8 %, а в інші заклади освіти — 5 дітей, які мали розумові та психологічні відхилення.
«Найчастіше повернути дитину у сім’ю — це як „ведмежа послуга“. Бували випадки, коли таких діток спалювали. Дитина як губка, запам’ятовує модель сім’ї, тому таке відношення до своїх нащадків передається із покоління в покоління. Діти виховуються в інтернатах, а потім і їхня малеча приходить сюди» розповіла пані Світлана.
У закладі створена спеціальна комісія з гуманітарних питань, яка перевіряє стан отриманої гуманітарної допомоги та складає відповідні акти. Трапляється, що приносять одяг із секонд хендів у занедбаному стані чи поламані іграшки. Звісно, що такі речі там утилізують, адже дитина може поранитись таким «подарунком». Придатний одяг із секонд хендів персонал також має обробити, тому чи доречна така допомога — спірне питання.
«До нас поступають діти з народження до 6 рочків. Зараз у закладі 110 вихованців. Як правило, це діти, вилучені з асоціальних сімей та педагогічно запущені. Окрім утримання та виховання дітей у закладі працює корекційна педагогіка. З вихованцями займаються психологи та дефектологи, а також різні спеціалісти-медики. Саме медичні сестри та нянечки виконують роль батьків. В закладі працює команда спеціалістів та створені всі умови для розкриття потенціалу кожної дитини. Проте найголовніше, чого не вистачає вихованцям — це не матеріальні цінності чи продукти харчування, а батьківська любов» — сказала директорка.
Це не означає, що допомога не потрібна, просто варто надати її доречно. Перед візитоми до дитячих будинків краще зв’язатись з керівником закладу та уточнити, яка саме допомога буде корисною в той чи інший період. І ще — допомога потрібна не тільки перед Новим роком, бо чомусь масово саме в цей період звертаються.
Якщо ви зібралися відвідати інтернат, то варто зрозуміти, що краще їздити постійно і спілкуватися з однією чи кількома дітьми. Звісно, що дитина до вас звикне, але це не означає, що ви повинні її усиновлювати чи брати опіку. Ви можете стати другом чи прикладом для наслідування.
Адже найбільше, що потрібно таким дітям, це почуття захищеності, любові та спілкування.
Будьте першим, хто прокоментував "Святкова благодійність — що насправді потрібно дітям, про яких не піклуються батьки"