Нехепіендова історія: транспортні перевезення в Бердичеві

Нехепіендова історі
Нехепіендова історі

Місто Бердичів не одноразово потрапляло на шпальти газет, як місто проблем та корупції, але питання транспорту було пропущено повз вуха та визначено, що ситуація з перевезеннями задовільна. Але як виявилося, проблема автотранспортних перевезень більш неспокійна, порівнюючи з Житомиром

Протягом 10 місяців місцеві активісти, журналісти опозиційних засобів інформації, громадськість міста, яка постраждала від власників маршруток, боролися проти монополістичного режиму, який триває в місті з 2003 року. Житомиряни, як не дивно, не  завжди розуміють бердичівлян – вони мають певну альтернативу як застарілий електротранспорт,  валідатори та відповідальне керівництво в Житомирській міській раді. Щоб почати аналіз подій, які відбувалися протягом останніх місяців, розглянемо передумови, які зумовили напружену ситуацію в місті. 

Початок проблеми

Після приходу до влади міського голови Василя Мазура почалася активна приватизація держмайна і початок дії «закритих» податків для осіб, які входили під зону впливу голови, який керує містом вже 15 років. До цієї сфери увійшли і транспортні перевезення.

До 2007 року в Бердичеві існувало транспортне комунальне підприємство, яке забезпечувало 25-30% від загальної кількості перевезень і було прямим конкурентом приватних перевізників, лояльних до окремих бізнес-груп. Так, тоді вже був початок 2000-х, а місто жило за поняттями бандитських 90-х років. 2007 року це підприємство було розформовано і всі активи було розпродано невідомих до сьогодні покупцям, принаймні громадськості міста. І вже з того часу 99% перевезень належить приватним перевізникам, які не дотримуються законодавства, а прибуток розподіляють «по долі» за окремий період.

Протягом п’яти останніх років виконавчий комітет Бердичівської міської ради змінював тариф на транспортні перевезення 6 разів, при цьому додаючи до проектів рішень все нові вимоги, які не виконувалися і не мали спроб, щоб їх дотримуватися до січневого попередження про підняття вартості проїзду з 3 до 5 грн. Це стало каталізатором, що спровокував ланцюгову реакцію обурення громадян. З січня до квітня 2017 р. мешканці міста могли побачити розміщений на офіційному сайті міста проект рішення, в якому залишилися старі вимоги до перевізників з останнього підвищення у листопаді 2014 року, але збільшено вартість перевезень. Причиною, яка спонукала до проведення громадських слухань стали гнівні пости у соціальних мережах, які «контролюють» представники органів місцевого самоврядування. Після того як у засобах масової інформації почали з’являтися новини про їх проведення, активісти розпочали більш інформативну роз’яснювальну роботу, що таке громадські слухання і яку користь вони почерпають для прийняття рішень на виконкомі.

Квітневі громадські слухання

Початок тодішніх зборів 10 квітня розпочався з слова заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, який довгий час керує питанням транспорту в місті Сергія Онофрійчука. На початку він зауважив, щоб «потрібно знайти конструктив і створити діалог, який нарешті вирішить цю проблему». Слово надали перевізникам, які показували підрахунки витрат, які несуть протягом своєї діяльності. Мешканці міста, які потрапили на зустріч лише за заздалегідь взятим паспортом, дивлячись на цифри, не розуміли що відбувається.

Статті на оновлення та обслуговування транспорту були вказані за місяць, в той час коли витрати за добу на мастила та запчастини складала майже 25% від місячних витрат.

Недоречним було зауваженням керівника товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПАССЕРВІС» до громади, що «необхідно дивитися на інші міста, як Київ та Житомир, де вартість більше 3 грн і частково покриває витрати діяльності». Тобто друге місто за кількістю населення в області порівнюють з центром та столицею. Це дуже груба помилка.

Крім того, особливу увагу було звернено на кількість пасажирів на добу. Кількість простих мешканців становила майже у всіх звітах перевізників 310-350 чол., в той час як кількість пасажирів, які належать до пільгової категорії становить в середньому 270 чол. Для житомирян це може здається дуже дивним, як така велика кількість пенсіонерів, учасників БД, осіб з обмеженими можливостями перевозиться за рахунок самих пасажирів цих категорій.

Про цю несправедливість поговоримо в окремому пункті, але відповідь проста – ділові домовини між міською радою та перевізниками, які дописали в кожному договорі про те, що «у разі, якщо з міського бюджету буде недостатньо дотації для пільгових перевезень, то перевізники мають повне право надавати послугу лише після сплати піввартості проїзду». Суть питання була в тому, що перевізники встановили умовним договором 3 пільгових місця для таких категорій, а інші повинні платити до їх каси, але ці місця надаються лише за один повний оберт (маршрут). Тобто враховуючи те, що деякі маршрутки роблять максимально 10 обертів, така цифра математично не складається.

Також слід згадати той факт, що перевізники є надзвичайно хамовиті та не йдуть на співпрацю. Їх ціль була поставити до відома невелику кількість активістів та журналістів про те, що вони не будуть здійснювати перевезення мешканців, зупинити транспортну артерію (вчинити страйк), який вплинув би на пришвидшення рішення виконкому. Вислуховувати пропозицію присутніх вони не хотіли і не бажали. Не дочекавшись офіційного кінця громадських слухань, просто-напросто взяли і пішли з сесійної зали. Внаслідок цього прийнято рішення про проведення повторних громадських слухань вже з міським головою, який був у відрядженні і признати дане слухання недійсними.

Після тодішніх слухань я дав коментар місцевій газеті про те, що відбувалося у залі: «Житомир виявляється є дуже стійким і витривалим містом у боротьбі з недобросовісними перевізниками. Бердичів здається відразу на першому слуханні. Мені зрозуміло одне – нікому з перевізників не цікава наша думка. Лише той факт, що не один з перевізників не розпочав перемовини за 4 грн, виражає то, що поки мешканці міста Бердичева разом з міською владою не розпочнуть процес розірвання договорів, або їх реформатування і оновлення з новими розпорядженнями, то все залишиться на тому рівні, що і зараз!»

Травневий виконком

Після квітневих слухань на початку травня на сайті міської ради з’явилося оголошення про проведення зборів виконавчого комітету на 15 травня, першим питанням якого було визначення розгляд проекту рішення, яке стосувалося підвищення вартості проїзду. До проведення виконкому в травні було створено сайт електронних петицій, в якому депутат виконавчого комітету Богдан Кицак виступив з першою в історії міста електронною петицією, яка стосувалась даного питання.

Після того, як перевізники пішли з слухань, громадськість зрозуміла – потрібно брати питання в свої руки. За допомогою депутатів міської ради, журналістів та активістів було досліджено пасажиропотік, який в деяких результатах співпадав з підрахунками перевізників, або мав суттєві відхилення. Денис Заремский, Олексій Тростянський і Олексій Побережний, учасники, котрі перші погодились на участь у даній перевірці, повідомили про це на виконкомі. Головним недоліком експерти вказали факти виявлення здирництва з пільгових категорій піввартості проїзду (на той час становив 1,50 грн), які не клалися до спільної каси, а до окремих скриньок, які не передавалися до каси підприємства під кінець зміни.

Моє питання викликало сміх у членів виконкому, яке стосувалося комунального транспорту в місті. Цікаво те, що представники не почали розмову з його стану, а з закупки автотранспорту в приватний автопарк. Зі слів керівника ЖКГ виявляється, що в Бердичеві не може бути комунального транспорту і розвиватися він може лише у великих містах, наприклад як Житомир. Після слів активістів, міський голова надав слово перевізникам, які озвучили перше конструктивне (компромісне) рішення – поступове підвищення вартості проїзду до 4 грн. Але присутнім ця ідея не сподобалась, тому що підводними каменями залишалося якість перевезень, чистота в салоні та наболілу тему в проектах рішень – GPS-трекери в маршрутках.

Від спеціаліста, який був їх встановлювачем у більшість автотранспортних засобах стало відомо, що вони робочі і можуть відстежувати рух транспорту. Недоліком системи було те, що стежити за ними могли лише керівний центр станції і керівник ЖКГ. Було зрозуміло, що питання може затягнутися не на одну годину, тому міський голова зупинив перепалки декількох перевізників, які ледви стримували себе від того натиску агресії і мешканцями міста та запропонував перевізникам, активістам та членам виконкому на чолі з Сергієм Петровичем Онофрійчуком пройти в окрему кімнату, в якій протягом 15 хв вирішували долю бердичівлян на найближчі 4 місяці.

Після обговорень всі учасники повернулись в залу, у котрій озвучили рішення про те, щоб підняти вартість з 1 червня 2017 року 4 грн, але з жорсткими умовами, як встановлення GPS на всі автотранспортні засоби, дотримання «тотальної» чистоти та покращення поведінки водіїв. І лише якщо після перевірки автотранспорту міським головою його буде визнано справним, з 1 жовтня встановити поступове зростання до 5 грн. Один з членів виконкому, який був автором петиції, виступив з заявою до своїх колег, щоб додати до рішення зобов’язати пошити форму своїм водіям, звісно за свій кошт. В свою чергу зауваження не було прийнято до відома, тому що члени виконкому прийняли це як «перевиконання зобов’язань».

При озвученні проекту рішення перевізникам не сподобалось те, що обрано дату наступного підвищення 1 жовтня та запропонували варіант 1 вересня. В свою чергу, міський голова запропонував «єврейський» формат – з 15 вересня. Після цього було прийнято доленосне рішення, в якому лише одна людина виявила супротив. І на цьому було продовжено виконком, але більшість його учасників пішла у кулуарні суперечки.

Події бурхливого вересня

Після першого підвищення в червні маршрутки залишилися у такому стані, як було і до цього. Часто в соціальних мережах з’являлися пости, як під час руху закриваються двері маршрутки, наповнена людьми (а не картоплею), відлітають колеса, хамство водіїв у сторону матерів загиблих воїнів АТО. Роль диванних генералів завжди буде відмічена.

Маршрутки у незадовільному стані, перероблені ВЕКО, «Богдани», які нагадують індійський модернізований міні-транспорт. Це коротко, який рухомий склад їздить Бердичевом до сьогодні. Тенденція з трьома пільговими місцями не завершилася, а лише піднялася з ярою силою, і водії не пускали навіть на поріг більше пільговиків. Обіцяна Василем Мазуром перевірка 1 вересня стану перевезень, яка повинна була бути підтведженням для підвищення, стала повним фарсом та відвертою брехнею. Нічого не було проведено, а 15 вересня Бердичів вступив в еру продовження здирництва грошей з гаманців його мешканців разом з «необгрунтованим» тарифами.

За декілька днів до сесії міської ради, яка відбулася 22 вересня, 3 із 5 комісій міської ради внесли до порядку денного питання про повторний розгляд рішення травневного виконкому та запропонували провести збори позачергового виконкому, який дозволить його ліквідувати.  Протягом декількох днів активних обговорень у соціальних мережах про міські перевезення, збору підписів, організований депутатами міської ради, сесія розпочала свою роботу, і як сказав міський голова: «Вітаю з початком нового політичного сезону».

Як тільки депутати міської ради приготувалися приймати рішення та правки згідно порядку денного, все раптово «стало», коли позапартійний депутат Володимир Сенча оголосив колективне звернення мешканців міста про те, що не згодні з підвищенням тарифу до 5 грн до того часу, поки не будуть виконані вимоги виконкому, долучивши більше 400 підписів (збір проходив 17 вересня). Після цього міський голова занепокоєно звертав увагу на свого колегу, заступника по ЖКГ, пана Онофрійчука, який назвав дане звернення популістським і запевнив, за рішенням комісії 19 вересня було визначено 90% маршрутів дієздатними і які виконали вимоги.

Після цього розпочався виклик десанту депутатів міської ради, які не один місяць боряться з цими порушеннями. Депутата Валерія Шелепу (ВО «Батьківщина») найбільше цікавило, як і інших депутатів, чому до сесії міської ради не було зібрано виконком, щоб розглянути повторно рішення міської ради про підвищення. Але міський голова чітко не відповів на це питання.

Депутат Олексій Побережний (ВО «Свобода») звернувся до міського голови, щоб надати слово активістам міста згідно звернення, яке було подано. Після балагану міський голова попросив всіх заспокоїтися та надав слово для виступу активісту, який найбільше вивчає це питання.

Насправді не очікував до такої прихильності навіть серед коаліційної фракції в міській раді. У своєму виступі я визначив топ-12 проблем, які спостерігалися з 15 травня до 15 вересня, пропозиції та досвід інших міст. Це була не травля інших, а лише конструктивні поради, на які необхідно звернути увагу, щоб громадяни нарешті зрозуміли проблеми перевізників, а перевізники зрозуміли, що і надалі підвищувати тариф при збереженні нетолерантного відношення і незадовільного стану автобусів налагодити взаємний контакт неможливо.

Після мого виступу до мікрофону вже зверталися перевізники, і головна увага стосувалась того, що у моєму виступі були не лише погані сторони, а й слушні поради, які не завжди розуміють громадяни. Але чомусь перевізники розпочали з піднятого питання у виступі неоприбуткованої реклами та почали говорити про незначні тарифи на листки А4, при цьому не згадавши про рекламу зовнішню, на «фасаді» автобуса.

Найбільше хто «віддувався» за всіх, стали ПП Андрєєв та керівник ТОВ «АТП-11837» Ігор Плісак.

Пан Андрєєв зіштовхнувся з питаннями депутата облради Іллі Смичка (Радикальна партія Ляшка) про вартість одного пасажирокілометра по місту. Але громада зустріла його не дуже ввічливо, хоча б тим, що не так багато маршрутів йому належить. А ось до пана Плісака було надзвичайно багато звернень депутатів міської ради та простих громадян, які знають про його 10-річне керівництво найбільшим автопарком (точніше більше 50% перевезень).

Громадськість найактивніше почала говорити про найбільш проблематичний маршрут, який належить АТП, це «4» (четвірка, «Соборна площа – Залізничний вокзал (Пішохідний міст) – вул. Газопровідна»). Кожен день до 11 години (за розповідями мешканців району Мясокомбінату) працює лише одна маршрутка не в найкращому стані і наражаючи на небезпеку громадян.

Виступаючі пропонували неодноразово збільшити кількість автобусів, при тому що можна отримати набагато більше доходу і покривати збитки.

Після виступу депутат облради вибачився перед паном Плісаком за те, що міг образити його під час сесії і потиснули руки. На цьому і завершилися бурхливі обговорення цього питання. Після чого було запропоновано депутатом Сенчею скасувати рішення виконкому про підвищення, але керівник фракції БПП Віталій Березовенко пояснив, що згідно ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» неможливо відмінити рішення виконкому. Тому депутати міської ради прийняли рішення: провести розширений виконком, на якому приймуть рішення, чи повернуть до 4 грн, чи при «обов’язковій» перевірці залишать 5 грн. Також депутатами було направлено звернення до Верховної ради України та Кабінету міністрів України, щоб проаналізувати витрати на пільгові перевезення та надати кошти у наступному році.

Останні кроки до змін

Якби це прикро не було, але натхення та бажання боротися восени втрачає значення навіть у істинних активістів. Лише 10 активістів, журналістів та пересічних мешканців Бердичева залишилися один на один з перевізниками та нейтральною стороною в особі міської влади. Дивним залишився той факт, що анонсування було практично всіма ЗМІ міста Бердичева. Байдужість звела всі результати багатомісячної роботи.

Головними питаннями, які було обговорено на виконкомі став технічний стан транспортних засобів, які після другої перевірки визнані в задовільному стані та можуть перевозити людей, поведінка водіїв, подолання явища стрітрейсингу у водіїв різних компаній, питання створення сайту відстеження маршруток за допомогою GPS-трекерів та пільгові перевезення.

Найбільшого обговорення піддались пільги з держбюджету:

«Чинне законодавство не передбачає будь-якої плати пільгової категорії населення при проїзді у міському транспорті загального користування. Якщо є випадки вимагання коштів з пільгової категорії населення від перевізників, які їздять міськими маршрутами, звертайтеся у відповідний відділ виконкому для відповідного реагування» – заступник міського голови Сергій Онофрійчук.

А тим часом 4 листопада почала свою роботу система відстеження транспорту, яку зробили з нуля, де кожен зможе зі смартфона чи комп’ютера на міському сайті свій маршрут та спостерігати порушення графіків чи виїздів маршруток.

Попри нарікання, виконком проголосував: усі вимоги до перевізників виконані у переважній більшості. Звичайно склалося враження, що мешканцям байдуже на цю проблему і її створюють лише активісти цього міста.

Але за цей час боротьби для себе я склав топ-12 проблем транспортних перевезень у місті Бердичів, які були озвучені у виступі на сесії міської ради та опубліковані у місцевих ЗМІ:

  1. Санітарно-технічний стан салону автобуса

Загальний стан можна окреслити як незадовільний у більшості маршрутів. Раджу деяким депутатам зареєструватися у соціальних мережах і поглянути, що пишуть та фотографують про мікроавтобуси. Не потрібно говорити про те, що деякі автобуси в хорошому стані, інші не зовсім. Я як отримувач даної послуги хочу, щоб вона була задоволена. Якщо ж виконком погоджує те, що розвалені маршрутки у задовільному стані та надає дозвіл по договору перевізникам випустити його на лінію, то відповідальність несе і міська рада. Адаптації до європейських зразків транспорту в Бердичеві не існує взагалі.

  1. GPS трекери у відкритому доступі

Проблема відстеження транспорту була поставлена в умовах, які повинні були виконані до 15 вересня. Але головна пропозиція, яка стає реальністю у більшості міст, це не відходячи від комп’ютера поглянути, де може бути автобус і інформація про перевізника. Тобто створення сайту в режимі онлайн, який передавав би повну інформацію про кількість виведених автобусів. На виконкомі в травні головний спеціаліст відповів на дане питання і вимовив, що базу неможливо зробити відкритою в інтернеті, тому що систему може відстежити божевільний і підірвати автобус. Це Бердичів, розумієте. Мої пропозиції були додані до проекту рішень, який прийнято на розширеному виконкому, щоб запустити систему, але міська рада не дослухала до пропозицій та створила її поза межами мережі DOZOR.

  1. Шансон в маршрутках (радіооповіщення)

Думаю, що ця проблема більш менш вирішується, але не в повному обсязі. Гарні мелодії шансону постійно радують мешканців, які не бажають слухати цей витвір мистецтва в салоні. Відповідь – що магнітоли необхідні в салоні в разі оповіщення населення є недоречною.

  1. Неоприбуткована реклама

Обклеєний автобус з ніг до голови завжди цікавив містян, тому що така реклама може приносити непоганий прибуток перевізникам і покривати збитки. Але як виявилося, в собівартість вони не враховуються, хоча б приклад з громадських слухань почутих звітів перевізників. Можливо в них не вистачило місця на презентації.

  1. Безквитковий проїзд

Дійсно, підставою для проїзду у громадському транспорті є паперовий квиток, на якому обов’язково вказується вартість проїзду. Проте, найпопулярніша ситуація: салон просто переповнений пасажирами і витягнути гроші, щоб придбати квиток, немає можливості. У всіх бердичівських маршрутках, на вікнах висять кумедні оголошення – «штраф за безбілетний чи безквитковий проїзд». По ЗУ «Про автомобільний транспорт» вказано, що квиток є доказом перевезення будь-яким перевізником. Але у 100% випадків водії не видають квиток, а часто можна зустріти агресію. Тобто, якщо автобус потрапить в ДТП, це може слугувати мешканцям доказом в поліції для відкриття кримінальної справи.

  1. Маршрутна мережа

Мережа перевезень мягко кажучи застаріла, а більшість її ліній перетинаються на одній ділянці дороги. Зміна рухів вкрай необхідна, застосувавши досвід європейських країн, і поділити перевізників на райони нашого міста.

  1. Невідомі 3 пільгові місця

Встановлені 3 пільгові місця є певним інструментом недовідшкодування від виконкому та перевізників. Згідно статті 7 ЗУ «Про автомобільний транспорт» пільговики мають право на безкоштовний проїзд у транспорті. Держава частково відшкодовує пільгові перевезення, але якщо розділити його між всіма перевізниками, а не між одним, то отримаємо, що цих коштів ледви вистачить на місяць. Тож перевізники зробили розумно, здирати грошову суму, отримуючи додаткові кошти, які не опубліковувалися у прибутках за певний період. На жаль, за цей час не було запропоновано певних альтернатив, де взяти гроші на відшкодування.

  1. Піввартості проїзду

Дуже знайома і болюча тема для наших пенсіонерів та інвалідів, з яких беруть дві гривні. Якщо навіть ти показав документи і не дав цю суму, то не чекай милостині від водія, агресія відбувається моментально, навіть можлива повна зупинка руху, якщо пенсіонер не зійде з транспорту. Вважаю, ми винні також, тому що немає інформаційної кампанії про те, що пільговикам не потрібно платити гроші. Але пенсіонери дають гроші самі, а водії не відмовляють собі взяти у них гроші, а кладуть або окремо, або під спостереженням журналістів у спільну касу.

  1. Розклад руху

Ось саме проблема з розкладом руху з часом перевізниками буде вирішеною. Тільки таблички з розкладом до сих пір є далеко не на всіх зупинках, все залежить від КП «Бердичівкомунсервіс». Хоча в інтернеті можна знайти електронний варіант, який легко завантажити на смартфон.

  1. Комунальний (місцевий) транспорт

Питання майбутнього залишається нерозвиненим. Уявімо ситуацію, якщо перевізники зберуться і не захочуть вийти вранці на маршрути, то я гарантую, що транспортна артерія в місті просто стане і будуть масові запізнення на роботу. Комунальний транспорт в Бердичеві був майже знищеним, тому що ніхто не звертав на нього уваги, хоча якщо створити умови для дотацій з бюджету, це міг би бути зручний транспорт для мешканців. І це не обов’язково тролейбуси чи електробуси, це можуть прості автобуси, але саме нові автобуси, а не старі та зношені маршрутки. Сучасна європейська модель передбачає 65% комунального транспорту в місті. Нам є до чого йти.

  1. Перевезення пасажирів до 23.00

Вечірнє очікування на транспорт для багатьох містян вже стало своєрідним ритуалом. Вагатися і думати, приїде чи не приїде, постояти годинку, іти пішки чи викликати таксі. Проблему вечірніх рейсів не бачать в міськраді, постійно кажучи, що активно працюють над її вирішенням. До журналістів постійно звертаються мешканці про те, що піймати автобус після 21 години майже нереально. Тому отримують прибутки місцеві таксисти. Щоб виправити цю проблему, необхідно переглянути графік руку для власників маршруток.

  1. Байдужість громадян

Коли нам не подобається рівень сервісу нарікати потрібно і на самого себе: коли змовчали при хамстві водія одному з пасажирів, не допомогли тому, хто вимагав надання нормальної послуги чи робив зауваження за порушення правил дорожнього руху водієм. Диванні генерали в місті це звичайне явище. Громадяни не цікавляться законодавчими актами, вважають що більшість місцевих тарифів вставлюються в столиці (на Банковій). Боротись потрібно не з вимушеними наслідками, а з причинами.

Висновки

На жаль активісти зробили все що могли, хтось це робив на фоні популізму та піару власної політичної сили, хтось своїми силами та на рівні ентузіазму нажив багатьох ворогів, але при цьому не отримавши віддачі від мешканців, які вміють лайкою писати про грубі порушення в соцмережах, а перетелефонувати на гарячу лінію міської ради та повідомити про це, викликає лінь у пересічних отримувачів цієї послуги. Небайдужі залишаються вірним своїм поглядам, але вони не прагнуть ставати стіною, яка захищатиме мешканців. Вони зневірені. Чекаємо на нові підвищення вартості, а вони будуть, якщо згадати проект Держбюджету-2018.

Юрій МЕЛЬНИК

Будьте першим, хто прокоментував "Нехепіендова історія: транспортні перевезення в Бердичеві"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*