Ляльки-мотанки від житомирянки Олександри Омельчук

«Ні голку, ні ножиці при створенні “тіла” мотанки в жодному разі використовувати не можна. З ляльки нічого не відрізаємо, не пришиваємо і не проколюємо», – наголошує житомирянка Олександра Омельчук, яка з 2016-го року робить ляльки-мотанки.

Каже, що раніше такі вироби більше слугували як обереги, нині ж багато хто замовляє їх як елемент інтер’єру чи декору – собі або на подарунок. Попри це, кожна лялька-мотанка майстрині незмінно наділена особливим сенсом і має своє значення: є ляльки-травниці, всередині яких духмяні польові квіти і трави, що захищають від недуг, негараздів й темних сил; ляльки на пошук другої половинки, для заміжжя, вагітності і народження дитини; лялечки-нерозлучниці на підставках, які тримаються за руки і уособлюють родину, що спільно долає всі життєві труднощі; невеличкі ляльки-подорожниці з торбинкою із захисними травами в долонях, їх можна помістити в кишеню чи рюкзак, вирушаючи в далеку дорогу – такі зазвичай замовляють дружини, мами, сестри військових, що стали на захист країни, аби вони обов’язково поверталися додому; лялечка на жіноче щастя із довгою косою і чим вона довша, тим більше щастя буде; лялечка-метлушка з маленьким намотаним носиком, у хустинці і на мітлі, яку можна вішати в оселі чи в автомобілі, щоб «вимітати» все погане.

Житомирянка пригадує, що з ляльками-мотанками познайомилася випадково. Саме у першій половині 2016 року, прогулюючись із мамою по Гідропарку, їх увагу привернула яскрава виставка майстринь. Одна із них детально розповіла про свої вироби і мама вирішила придбати одну ляльку – на заміжжя. На той час її донька якраз розійшлася із хлопцем і нових стосунків у планах не було та через кілька місяців зустріла свою долю – майбутнього чоловіка. Не береться сказати, чи то співпадіння, а чи дійсно лялька-мотанка допомогла, втім все склалося саме так. Потроху Олександра й сама почала робити перші ляльки-мотанки, а згодом її починання підтримав наречений – приносив усі необхідні матеріали з пропозицією займатися цією справою. Ляльки виготовляла до та після народження дитини, продовжує і нині, а ще проводить майстер-класи для дітей і дорослих. Нещодавно мала нагоду поділитися знаннями і навиками з учасницями марафону телеведучої, спортивної тренерки Марини Боржемської.

«Всі лялечки робляться на добробут і на захист. Ми беремо шмат білої тканини (квадрат), всередину вкладаємо вату, з якої формуємо основу голови, міцно змотуємо ниткою. Можна брати додаткову тканину або з того самого шмату використовуємо кінчики, які теж змотуємо таким чином, щоб вийшли руки. Після цього примотуємо елементи одягу та аксесуари, залежну від різновиду обраної ляльки – спідничку, фартушок, волосся, хустку чи вінок з квітів. Якісь частини одягу можна вишити чи прострочити на машинці, але на самій ляльці все мотаємо ниткою.

Створюючи ляльку, я щоразу вкладаю найкращі емоції та побажання, аби майбутній власник отримав естетичне задоволення, і цей виріб ручної роботи приносив йому щастя. За шість років випрацювала певний шаблон по розмірах, матеріалах. Мій улюблений варіант – лялька-мотанка на дерев’яній підставці висотою 33 см. Загалом вони всі різні, але візуально – одна висота, пропорції, у руки я вкладаю металеві прутики, завдяки чому вони згинаються, голову може прикрашати хустка, вінок – то вже все за бажанням. Зараз дуже великий асортимент різних матеріалів, тому можна щось підібрати, скомпонувати.

У мене мало ляльок-мотанок у хустках, переважно – віночок зі стрічками чи коса, – говорить Олександра Омельчук. – Ляльки-подорожниці та ляльки на жіноче щастя – висотою до 10 см. Ляльки-травниці – такі більш пузаті, з «дупкою» та пишними грудьми, без підставки, їх висота 17 см. В ці лялечки я вкладаю монетку (для достатку) й різні трави (для здоров’я, кохання, захисту), кожна з яких має свою функцію. Влітку разом з чоловіком їздимо в поле і збираємо трави, які мають аромати, сушимо їх. Це може бути полин, м’ята, лаванда, пелюстки троянд, вербена, липа, ромашка тощо. Ляльки-мотанки – дуже творчий і подеколи непередбачуваний процес, бо ти можеш запланувати собі одну картинку, а ляля захотіла собі зовсім по-іншому виглядати, поводиться вередливо – демонструє характер, так би мовити. Помітила, що це часто є відображенням особливостей людини, для якої замовили ляльку чи реальної ситуації, пов’язаної з нею».