«Цікаві дрібниці»: майстер-класи для дітей ВПО від житомирянки Людмили Лаврентюк (ФОТО)

Вже протягом кількох тижнів щосуботи у Житомирі для дітей внутрішньо-переміщених осіб проводять різноманітні майстер-класи. Спільний проєкт «Цікаві дрібниці» реалізовують БФ «Справжні Українці», майстриня пані Людмила Лаврентюк та Церква «Різдва».

Долучитися до таких безкоштовних заходів можуть усі бажаючі. Попередньо публікації з анонсами організатори розміщують на своїх сторінках у соцмережі. Чекають на дітей від 5 років. Ті, хто молодші, приходять із батьками, здебільшого з мамами чи опікунами, які не лише допомагають дітям, але й створюють власні вироби. Це передбачено концепцією майстер-класів, щоб кожен учасник працював окремо, зосереджувався на процесі, відволікався.

Пані Людмила усе розповідає, пояснює, підказує. Їй допомагає Надія Шидловська, яка також розважає малечу, грається з ними, проводить інтерактиви. Починали із найпростіших технік та матеріалів, поступово вдосконалюючи вміння. Наразі вже сформувалася група із кількох постійних учасників, які демонструють гарні результати. Разом з тим, приєднуються і нові. Необхідні матеріали майстриня приносить із своїх запасів, а також допомагають «Справжні українці», Церква «Різдва» пригощає смаколиками та чаєм. Втім, якщо хтось з Житомирян хоче поділитися чимось цікавим і корисним для майстер-класів, будуть вдячні.

У найближчих планах – створення різноманітних прикрас та атрибутів на новорічно-різдвяну тематику. При нагоді стануть пластикові ялинкові іграшки, різні декоративні елементи. Крім цього, пані Людмила вже думає над тим, як забезпечити учасників клейовими пістолетами. Вдома має для особистого використання, але на майстер-класи потрібна більша кількість. Їх так само (нові чи б/у) приймуть в подарунок.

Тривалість майстер-класу – година, півтори. Протягом цього часу присутні спілкуються, діляться враженнями від роботи, а по завершенню – презентують готовий виріб. Атмосфера – максимально комфортна, дружня, затишна і домашня.

У кожного з учасників, каже пані Людмила, за плечима своя історія. Вони полишали рідні домівки, багато з яких нині вже зруйновані, тікали під обстрілами, шукаючи прихисток та безпеку. Доводилося бачити страшні речі, але саме подібні заходи мають на меті хоча б на певний час дозволити забути пережите, відпустити це і поринути в творчий процес.

Плануючи теми для майстер-класів, майстриня намагається зосередити увагу на гарних і позитивних моментах, аби у пам’яті зринали приємні спогади. Діти посміхаються, оживають, в очах жевріє надія.

«У БФ «Справжні Українці» є окрема програма для адаптації внутрішньо-переміщених осіб, в рамках якої і проходять наші майстер-класи «Цікаві дрібниці». До команди Фонду я приєдналася ще у перші дні повномасштабної війни завдяки знайомій Ксенії Лавріній. Кілька місяців працювала на складі з одягом навіть без вихідних – допомагала обрати і видавала усе необхідне тим, хто звертався, – ділиться пані Людмила Лаврентюк. – Коли потік людей дещо зменшився, обговорили напрямки подальшої діяльності. З-поміж іншого виникла ідея з майстер-класами. Зараз на складі я знаходжуся один раз на тиждень, а в суботу о 12.00 зустрічаємося з дітьми. Учасники знайомляться, розпитують одне одного, хто звідки приїхав, яка там ситуація нині. Є вимушені переселенці з Харкова, Херсона, Бахмута. Ми разом робили листівки для наших захисників, свічники із баночок, гарбузики-голочниці, консервували «Літо на згадку» – складали у баночку промені сонця (золотий глітер), пелюстки квітів, посмішки (різнокольоровий бісер), бажання і мрії, спогади про найкраще, що трапилося з дітьми цього літа (великі бусини). Кожен майстер-клас – це якісь моменти психології, розвага, яка відвертає увагу від того, через що вони пройшли. Я не маю психологічної освіти, тому в терапію не лізу, але ми проговорюємо певні моменти під час роботи, які не торкаються глибини. Один виріб робить дитина, один – мама. Вона може допомагати, але не концентрується лише на цьому. Основна ціль майстер-класу – не навчити щось робити, а відволікти на щось корисне і цікаве. Коли в руках тримають готовий виріб, мають задоволення і добрий спогад від того, що зробили».

Проєкт «Цікаві дрібниці» впроваджуватимуть щонайменше протягом півроку і надалі, якщо буде потреба.

Пані Людмила має чималий досвід проведення майстер-класів. До війни проводила їх щотижня для різних цільових груп. Майже всі – благодійні, або лише з частковою компенсацією на витратні матеріали. Співпрацювала із ГО «Я-мама» та БОБФ «Фундація Волонтери Без Кордонів», які опікуються багатодітними родинами, одинокими мамами, молоддю з інвалідністю, дітьми із кризових родин та ін. Творчість у житті пані Людмили була завжди. У середині 80-х робила різноманітні прикраси, на початку 2000-х почала працювати з тканиною. Поступово збільшувала кількість технік, оновлювала їх відповідно до тенденцій.

Наразі працює на фрилансі – займається редактурою. У вільний час продовжує створювати вироби. На більш професійний рівень вийшла після весілля доньки Анни. Для урочистої і важливою події всі квіточки-букетики робила самостійно, переконавшись остаточно, що і таке їй під силу.

Відтоді приймає та виконує замовлення. З народженням онука розширила асортимент робіт. Коли Янусю було 2 роки, спеціально для нього зробила перший адвент-календар, але, виявилося, що ще чимало батьків хочуть придбати подібні для своїх дітей.

«Всьому я навчилася самостійно. Одне зацікавило, інше, – продовжує пані Людмила. – Перед святами новорічними минулого року було так багато замовлень, що я змогла за виручені кошти придбати собі швейну машинку. Заради цього навіть відкладала свою основну роботу. Коли почалася війна, довго не могла взагалі нічого робити. Попередила замовників і вони поставилися до цього з розумінням. Роботу відновила лише місяць тому, почала віддавати замовлення. Важко зосередитися на творчості, коли в країні таке коїться, але сили та енергію потрібно десь брати. Найкраще цьому сприяє улюблена справа. Допомогти піднятися тим, хто на колінах, може лише той, хто твердо стоїть на ногах. Нам потрібно тримати стрій і наближати перемогу разом».