Публікація присвячена важливим меседжам які доносять відеоігри до людей.
Нажаль у частини суспільства існує така думка, що відеоігри це “дитяча забавка”. Можливо така думка спричинена різницею між способом мислення старих і нових поколінь. Можливо причиною таких слів є відсутність інтересу до відеоігор в цілому (не кожна людина грає в них). Але незважаючи на це відеогри досить часто намагаються донести до людей важливі ідеї, філософію та застереження.
Так наприклад гра This War of Mine, розповідає про людей, які змушені виживати під час війни. І тут настає цікавий момент. Зазвичай в відеоіграх нам дають сильних і відважних солдатів, які є прямими учасниками військових конфліктів, але гра відмовляється від цього концепту даючи нам у якості героїв звичайних людей. Людей які не мають військової підготовки, не мають супер сил, людей, що вимушені боротися за життя у незвичних для них умовах. Гра передає весь жах, що несе війна для звичайних людей – їх страждання, боротьбу за життя, знищенні міста, нестачу їжі та ліків, розстріли людей, мародерство. Тобто гра показує весь спектр того, що несе будь яка війна і закликає до того, що подібного роду конфлікти це завжди мільйони трагічних історій людей які є її вимушеними учасниками. Ситуацію у грі можна порівняти з Російсько-Українською війною і ти, що вона принесла.
Іншим прикладом виступає гра Endling Extinction is Forever. Історія розповідає про останню лисицю на землі і її потомство у вигляді чотирьох лисенят, які намагаються уникнути повного винищення свого виду. Гра показує темну сторону людської індустріалізації та знищення природи. Корпорації, які заради ресурсів повністю знищують ліси, засмічують озера, лишають тварин без їжі і домівок, що призводить до їх вимирання. Хвороби, що виникають із-за великої кількості шкідливих викидів у повітря і призводять до смерті людей, які вимушені носити у цій реальності щодня протигази для своєї безпеки. Endling Extinction is Forever показує темний аналог майбутнього, який очікує на людство у разі недбайливого ставлення до природи.
Відеоігри давно перестали бути “дитячою розвагою”, вони спроможні доносити до людей важливе не гірше за фільми чи книги.
Юрій Котенко
Будьте першим, хто прокоментував "Відеоігри як спосіб донесення важливого"