Військовий кінолог з Житомира про особливості роботи, поради господарям собак і тварин на війні (ФОТО) | Times ZT

Військовий кінолог з Житомира про особливості роботи, поради господарям собак і тварин на війні (ФОТО)

Соціальні мережі заполонили світлини українців, які, намагаючись вибратися із пекла війни, під обстрілами окупантів, долаючи пішки кілометри бездоріжжя зруйнованими містами та розбитими мостами, забирають із собою домашніх улюбленців – котиків та собак різних порід. В рюкзаках чи сумках, на повідках, на руках і навіть на спині виносять тварин у більш безпечні місця, доправляють до притулків. Багато господарів забирають своїх чотирилапих під час  переїзду в інший регіон країни та навіть за кордон.

Саме такими людьми щиро захоплюється і підтримує військовий кінолог  – 29-річний житомирянин Василь Корольчук.

«Ця війна стала перевіркою на людяність для багатьох. Залишаючи рідні міста, оселі, які обживали багато років, українці беруть мінімум речей, але тварин у біді не лишають. Це дуже тішить, адже тут, як ніколи раніше, проявляється  свідома відповідальність, – говорить Корольчук. – Треба чітко розуміти, що для тварин війна – це теж стрес. Неймовірний. Вибухи, переміщення, постійна і тривала зміна обстановки. Вони не знають, що відбувається, пояснити нічого не можна. Залишаються без належного догляду, звичного збалансованого харчування, щоденних прогулянок, а єдиний зв’язок із мирним часом – господар поряд. Багато з тих, хто брали з собою тварин в укриття, відзначають, що таким чином вдавалося не лише убезпечувати їх, але й суттєво покращувати моральний стан інших людей, особливо дітей.

Ігри, спілкування і контакт з тваринами в  цей час частково відволікає, заспокоює. Звичайно, ситуації дуже різні, бо це війна, але я прошу, благаю людей шукати і знаходити усі можливі варіанти, аби евакуйовувати тварин: виїхати разом, передати чи залишити на тимчасовий прихисток рідним, друзям, волонтерам. Зараз є багато різних ініціатив, де  пропонують безкоштовно забезпечити кормом, надати при потребі фахову  ветеринарну  допомогу чи медичні препарати. Ми не маємо права лишати своїх друзів  у такий час, адже вони лишаються нам вірними до кінця. Ще питання  по безпритульних тваринах і тих, хто стали такими з різних причин протягом останнього місяця: закликаю  мешканців міст підгодовувати їх, залишати корм, ставити посуд з водою. Тваринам треба просто допомогти вижити. Війна закінчиться, а після перемоги, я впевнений, кожен котик і песик, матимуть господарів і свій теплий та  затишний куточок».

Наразі Корольчук, як і тисячі українських захисників у різних структурах та підрозділах, робить усе, щоб наблизити цей день якомога швидше. У серпні минулого року він брав участь у військовому параді до Дня Незалежності України. Тоді центром столиці вперше крокували кінологи Нацгвардії,  Державної прикордонної служби та ЗСУ зі службовими собаками.

Командир кінологічного відділення  ДШВ ЗСУ Василь Корольчук до урочистого проходження готувався разом із німецькою вівчаркою Марго. В такому тандемі до цього службу несли кілька років.

«Я народився і виріс в селі у Новоград-Волинському районі. Там закінчив школу, а потім приїхав на навчання в Житомир у ВПУ ЖДТУ №17. Ще у юнацькі роки мріяв бути кінологом. Про цю професію знав, адже під час проходження строкової служби кінологом був тато.  У мене була така мета –  поєднати роботу кінолога зі службою в спецпідрозділі, – згадує Корольчук. – Не скажу, що все вдалося  одразу, але  фактично дитяча мрія здійснилася, бо я завжди прагнув реалізуватися саме у цій сфері. За освітою я  електрогазозварювальник, та за спеціальністю працював лише кілька місяців. Строкову службу проходив у м. Золочів на Львівщині на посаді стрільця і командира відділення, а після  – переїхав у Київ і влаштувався молодшим інспектором-кінологом у патрульну службу МВС України.

Власне, звідти й почалася моя кар’єра кінолога. Щоправда, для цього потрібно було ще на півроку повернутися в Житомир, адже тут навесні 2014-го проходив  базовий  курс навчання  на базі кінологічного центру ДУ «Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських».  До речі, на скільки мені відомо, це єдиний заклад в країні, де готують поліцейських-кінологів. Першою підопічною, з якою я працював, була німецька вівчарка Веста, а потім був ще один представник цієї породи – Гарш. Практичній роботі  по виконанню службових завдань у патрульній поліції передували насичені теоретичні заняття в центрі. Були певні думки, що не зможеш з чимось  впоратися, але набуті знання, навики і досвід,  швидко  це виправили. Одна справа, коли це мрія, інша, коли з кінологією стикаєшся у реальному житті – дуже багато тонкощів, які варто зрозуміти і засвоїти на початковому етапі, щоб дійсно стати фахівцем і в першу чергу виправдати власні сподівання. За період навчання ми пройшли курс дисциплін, серед яких – «Загальний курс дресирування», «Пошук злочинця по гарячих слідах», «Пошук злочинця по холодних слідах»,  «Пошук вибухових речовин». Увесь цей час з нами були підопічні собаки, з якими  продемонстрували гарний рівень набутих знань і повернулися у місце постійної дислокації, де у подальшому здійснювали заходи безпеки киян та гостей  столиці»

У 2016 році Василь Корольчук за власним бажанням звільнився з патрульної служби, а вже восени 2017-го  був прийнятий на  військову службу за контрактом  до ЗСУ. Хлопець став десантником, одягнув форму та маруновий берет, але продовжив працювати кінологом і відкрив для себе нову породу  – бельгійська вівчарка малінуа.

«Собачки цієї породи зарекомендували себе з найкращої сторони. З ними, а потім із німецькими вівчарками, проходив  підготовку  для різних видів кінологічних служб у м. Кам’янець-Подільський  в навчально-тренувальному центрі Сил підтримки ЗСУ.  Є відмінності між кінологічними підрозділами  МВС України та ЗСУ. У правоохоронців значно триваліша історія в цьому плані, адже 2 квітня вони  відзначали  вже 28-му річницю з дня створення кінологічної служби. Власне, ця дата в Україні вважається Днем кінолога, тож, користуючись нагодою, вітаю нинішніх і майбутніх колег, – звертається Василь Корольчук.

–  Для ЗСУ все відносно нове, база продовжує формуватися. У минулому році на параді  у пішій колоні була вже присутня коробка кінологічних  розрахунків ЗСУ, що є демонстрацією певних досягнень у цьому напрямку. Мені пощастило бути частиною цього історичного дійства з нагоди 30-річчя незалежності, хоча загалом я не є прихильником залучення до таких чисельних маршів із використанням техніки ще й службових собак. Підготовка триває кілька місяців – це постійні тренування і репетиції, погодні умови (спека), різні психологічні фактори створюють дискомфорт для тварин і це варто врахувати на майбутнє».

Попри це, наголошує Корольчук, у роботі будь-якого кінолога найважливіше – це любов та повага до тварин, особисті якості фахівця – стійкість, наполегливість, характер, самоконтроль, якісна підготовка у теоретичному й практичному плані, тощо. Кінолог має завчасно прояснити для себе кожен крок у підготовці собак, адже в цій справі на загальний результат може вплинути будь-яка, на перший погляд, дрібниця. Підготовленим має бути сам кінолог, теоретична база дуже важлива і розпочинати заняття з твариною без цього – категорично заборонено. Для тих, хто прагне дресирувати свого домашнього улюбленця самостійно, чоловік дає кілька настанов і порад.

«Дуже раджу перед початком занять переглянути якомога більше інформації про породу собак, з якою матимете справу. А ще краще зробити це все до того, як вирішуєте завести домашнього улюбленця. Прикро чути нарікання господарів, що собачка «не відповідає їх очікуванням», агресивна, не слухає і не виконує команди, адже часто це є наслідком саме не правильного, хибного підходу до виховання. Коли господарі начебто хотіли як краще, а простими словами – зручніше їм, без урахувань особливостей породи та індивідуального характеру собачки, власними силами зробити її  покірною, тихою, а натомість залякали і завдали психологічних травм, – продовжує кінолог.

– Треба розуміти, що термін загального курсу дресирування (ЗКД)  триває від трьох до шести місяців, може бути й більше, тут треба знайти підхід до кожної собачки, налагодити контакт, встановити певну довіру. Помилково очікувати чи вимагати якийсь результат – виконання навіть найпростіших команд, вже після перших занять, навіть коли займається фахівець. Має бути  програма чи план того, що ви хочете від собаки, діяти покроково і переходити до наступного рівня лише остаточно впевневшись, що подана інформація, команди чи навики твариною повністю засвоєні. Господар чи кінолог має стати для песика авторитетом, вожаком, бо інакше нічого не вийде. Дресирування має проходити у формі гри із залученням іграшок чи підручних засобів, не вимушено, не навантажуючи песика. Краще це робити під час прогулянки на спеціальному майданчику, аби ніхто і ніщо його не відколікало. Не можна перевтомлювати тварину, коли процес стає їй не цікавий, собачка нудиться і не проявляє інтерес, треба завершувати заняття і повертатися до звичного формату прогулянок. В інтернеті можна знайти безліч порад і рекомендацій,  нехтувати якими не варто. Але також треба не забувати, що вони не є загальними і не можна застосовувати абсолютно до кожної тварини, бо попри належність до однієї породи, собачки бувають дуже різні. На це впливає безліч факторів, які треба обговорити і зрозуміти ще до початку дресирування».

Наприкінці минулого року Василь Корольчук звільнився із лав ЗСУ і спробував знайти своє покликання в цивільному житті. З початку повномасштабної війни в лютому цього року знову повернувся на службу – разом з побратимами відстоює територіальну цілісність і незалежність держави.

 Юлія Демусь

Будьте першим, хто прокоментував "Військовий кінолог з Житомира про особливості роботи, поради господарям собак і тварин на війні (ФОТО)"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*