Волонтерський штаб Житомира: 100 днів командної роботи

Ця організація об’єднала людей різного віку і статусу, більшість з них навіть не були знайомі до війни, а нині роблять спільну справу – допомагають захисникам та цивільному населенню.

Голова ГО “Волонтерський штаб Житомира” Галина Чибуровська порівнює команду з “ромашкою”, де кожна пелюстка – це окремий напрямок діяльності. Зізнається, що її оточують неймовірні та відчайдушні люди, які щодня роблять усе від них залежне, аби якомога швидше наблизити перемогу, а разом з тим – підтримати постраждалих під час війни.

“До початку повномасштабної війни працювала в культурній сфері, вела проєкт, але зараз, з зрозумілих причин, усе на паузі. Довелося свій досвід, зв’язки, знайомства використовувати вже в новій для себе ролі “волонтера”. До штабу приєдналася буквально на третій день. На той час до нас вже надходили перші вантажі з гуманітарною допомогою, адже було приміщення для їх розвантаження, – згадує Галина Чибуровська. – Насправді, сьогодні волонтер – це кожен з нас, не залежно від того, чи переказали ви на рахунок кілька гривень, чи передали печиво для “сухпайків” військовим, або ж допомогли доставити продукти власним транспортом. Я хочу донести, що кожна ініціатива – потрібна та корисна, це важливо і цінно”.

Спочатку у штабі волонтери намагалися спільно виконувати завдання і закривати потреби, але з часом процес систематизували. Усю необхідну інформацію можна отримати в кол-центрі. Також там можна залишити заявку на отримання допомоги.

“Я займаюся усіма питаннями на складі (формування наборів), медичний напрямок веде Матвій Хренов, за міжнародні зв’язки відповідає Олена Розенблат, за амуніцію Влад Венгловський, за логістику Костянтин Данілейко, а за соціальний захист – Тетяна Матвєєва та Олександр Александров. Дмитро Ткачук – це пошук за кордоном і доставка транспорту для ЗСУ, Микола Костриця – гранти та інституційний розвиток, Денис Каплушенко – фандрайзинг, Денис Михайльо – ІТ. Культурний напрямок очолює Ілля Грицанюк, який також відповідає за видачу допомоги родинам із дітьми в “Місцевому навколокультурному просторі”. Адміністрування – компетенція Владислава Пучича й Максима Солдатова, навчання – Івана Фурлета, будівництво – Максима Затуливітера, волонтери – Надії Ставської. У кожного своя окрема зона відповідальності та обов’язки. Важливо, що за ці три місяці не було ніяких конфліктних ситуацій, штаб працює як один злагоджений механізм. Оперативні рішення приймаємо на місцях – все в телефоні, – продовжує Чибуровська. – Для себе визначили, що зосередимо роботу саме на допомозі воїнам, формуючи самостійно медичні аптечки та продуктові набори – “сухпайки”, а також внутрішньо переміщеним особам, багатодітним родинам, людям з інвалідністю і всім житомирянам, які потрапили у скрутне становище.

Працюємо адресно, попередньо опрацьовуючи заявки з кол-центру. Там у нас переважно жіночий колектив (Наталія Миськова, Тетяна Куліш, Тетяна Матвєєва, Вадим Богатиренко) і я вдячна їм особливо, адже це не так легко як здається на перший погляд. За кожним дзвінком – окрема людина, її історія, біль, її потреби. Треба вислухати, зафіксувати головне, визначити як і чим можна допомогти. Пакунки з продуктами, засобами гігієни цивільному населенню ми видаємо за кількома адресами по місту, аби було зручніше. Якщо йдеться про більший обсяг, приміром для багатодітної родини, то запрошуємо на склад. Я кажу, що пустий склад – це ознака гарної роботи. Не треба накопичувати, а одразу – привезли, розвантажили, посортували і видали. Цікаво, що продукція маркується різними мовами, але за ці місяці ми вже навчилися перекладати все на етикетках. Це важливий момент, бо треба точно розуміти, що ми маємо в наявності і кому воно краще підійде. Це стосується дитячого харчування – суміші, пюре, а також засобів гігієни для людей різного віку. У нас за деякий період накопичилась певна кількість речей для немовлят, сформували окремі набори і передали матусям у пологові. Також намагаємося робити гігієнічні набори для жінок і для діток старшого віку – додаємо до кожного пакунка, які видаємо. Зараз обсяги закордонної гуманітарної допомоги скоротилися в два-три рази. З- поміж інших залишилися наші партнери з Польщі, Німеччини, Фінляндії, а до того ще були Італія, Словаччина, Шотландія, Іспанія, Франція. Та навіть попри це, вдається не зменшувати темпи роботи. Залучаємо місцевих підприємців, донорів, реалізуємо грантові проєкти”.

Один із них – “Гостинна Житомирщина”, стартує вже найближчим часом і триватиме до осені. Планується надавати допомогу переселенцям, які приїхали в Житомирську область з регіонів, що перебувають під окупацією російських військ чи там ведуться активні бойові дії.

Поки територіальні громади формують списки таких осіб. За приблизними підрахунками, у 66 ТГ нині мешкає не менше 10 тисяч таких осіб. Після остаточного формування списків із зазначенням інформації про стать, вік й потреби, раз на 14 днів їм надаватимуть продуктові набори, гігієну.

“Поки вирішуємо формальні питання, а також треба подумати про логістику, бо це все треба доставляти, а з паливом зараз в усіх аспектах трохи складно. До складу наборів у тому числі входитимуть сезонні овочі, тому все треба робити швидко, щоб не зіпсувалося, – пояснює голова ГО “Волонтерський штаб Житомира”. – Власне, ми думали над тим, щоб знайомити внутрішньо переміщених осіб, які оселилися в різних куточках Житомирщини, з нашим обласним центром. Така культурна програма, щоб відволіктися, відпочити, дізнатися щось нове. Та це поки теж на рівні планів через питання з транспортом і паливом. Ще є ідея зробити роздаткові матеріали із цікавими локаціями Житомира, публікаціями про відомих людей, тощо. Це б теж додавали до пакунків з допомогою. Люди їдуть з різних регіонів, хтось на кілька днів і потім на захід чи за кордон, а для когось наше місто стає другою домівкою”.

Галина Чибуровська відзначає, що Волонтерський штаб Житомира співпрацює із колегами з різних регіонів, а також допомагав доукомплектовувати вантажі для жителів Київщини, Чернігівщини, Херсонщини, Миколаєва, Бахмута, Ізюму, Харкова, Сум та ін.

“Якщо говорити про Житомир, то адресно ми допомогли 32 тисячам людей. Що можна сказати про цю цифру? Ну судіть самі: населення міста Буча до війни становило 28 000 осіб, тобто ми фактично забезпечили потреби жителів одного містечка. Сюди входить допомога мирному населенню (продуктові набори – 5542, гігієнічні набори – 9400, допомога дітям – 5040) і понад 11 тисяч індивідуальних “сухпайків” для військових. Для воїнів було укомплектовано 6320 аптечок, передано 4752 турнікетів. На передову ми також відправляємо гігієнічні набори і побутові речі – білизна, футболки, майки, шкарпетки. На днях очікуємо велику партію наших житомирських шкарпеток і виробники пішли на зустріч та позначатимуть їх логотипом нашої організації. До слова, вся наша допомога має такі наклейки, де вказано, що це від Волонтерського штабу Житомира і є QR-код для зчитування інформації про можливість допомогти. Ми також приймаємо донати, які потім направляємо на придбання тих же продуктів першої необхідності для наборів”.

Волонтерський штаб Житомира – це близько півтисячі людей. Серед них – колишні й нинішні депутати міської та обласної рад, підприємці, активісти, вчителі, актори театру, музиканти, офісні співробітники, студенти і навіть школярі та пенсіонери.

“Коли треба завантажити чи навпаки розвантажити, то додатково збираємо ще десь півсотні чоловіків. Щоденно на складі та пунктах видачі у нас працює велика кількість людей. Йдеться не про дві-три години, а фактично повноцінний робочий графік, хоч вони й волонтери. Забезпечуємо чаєм, кавою, печивом. Дуже виручають співробітники закладу “Ірландського пабу”, які незмінно готують обіди. Ще є чудові жіночки, які займаються випічкою для військових і завжди щось передають. До Дня захисту дітей влаштовували тематичне свято, для учасників якої кухарі школи № 22 також за ніч напекли смаколиків і це все гарно ми оформили та роздавали малечі. Перед Великоднем була велика передача пасок на передову, які випікали кухарі освітніх закладів. Тобто постійно шукаємо можливість робити ще більше, залучати усіх небайдужих. Це все як частинки, пазлики, з яких складається єдина картина – наша Україна”, – констатує Галина Чибуровська.