Замальовки Житомира у творчості ілюстраторки Ірини Байдужої (ФОТО)

Через постійні ракетні обстріли восени минулого року киянка Ірина Байдужа переїхала жити в Житомир, звідки родом її чоловік. Свого часу саме у цьому місті протягом двох років вона навчалася живопису та акварелі у викладача Художньої школи ім. В. Шкуринського Сергія Носка, який нині вступив до лав ЗСУ, а до того разом із дружиною активно займалися волонтерською діяльністю.

Ірина розповідає, що малює з дитинства, в більшій мірі – самоучка. Вже майже дев’ять років розвивається у напрямку ілюстрації, подорожує і робить замальовки під час поїздок. Має вісім травелбуків. З 2018-го працює як фрілансер по дизайну та ілюстрації. Співпрацює з українськими брендами, а також проєктами і компаніями (виробниками, магазинами) у сфері туризму, які близькі до її хобі та цінностей (подорожі, гори і спорядження, природа і бьордвочінг, народні мотиви) – «Kuluar», «Fram», «Gorgany», «Terra Incognita», «ПроПоходи», природоохоронні організації та ін. Для них робить дизайн, ілюстративний матеріал для рекламних та інформаційних кампаній, наліпки, принти на речі. Мріє закінчити та видати книгу коміксів, яку почала створювати ще до повномасштабного вторгнення російських військ. В артбуці ілюстраторки також представлена серія малюнків, які відображають реалії життя українців в умовах війни.

Окрім цього, після 24 лютого 2022 року малює для різних волонтерських ініціатив, серед яких – Центр готовності цивільних у Житомирі. Це проєкт Благодійного фонду Сергія Притули. Відвідуючи практичні тренінги та семінари ЦГЦ, де усіх охочих навчають надавати домедичну допомогу, прийомам самозахисту, користуванню військовим спорядженням, поводженню зі стрілецькою зброєю, на сторінках конспектів Ірина Байдужа традиційно робила замальовки у своєму стилі. Врешті, це все вдалося втілити у спільному образі і відповідний принт прикрасив футболки, які мають координатори та учасники Центру готовності цивільних у Житомирі та безпосередньо засновник Благодійного фонду Сергій Притула.

На сторінці ілюстраторки в Інстаграмі загалом можна знайти чимало замальовок нинішнього періоду, присвячених Житомиру. Каже, що завдяки друзям продовжує знайомитися і з так званими «характерними фішечками міста» і навіть зображувати деякі з них.

«Можливо, для житомирян це такі місцеві історії, але мені дуже хочеться зафіксувати все, що показує настрій міста, події, архітектуру. Передаю свої спостереження, враження, історії, якими діляться знайомі. Я візуал – часто все бачу картинками, тож намагаюся відображати це певним чином на папері. Це навіть не професійна звичка, а швидше емоційний порив, – пояснює Ірина Байдужа.

– Так виходить, що люди, з якими я навіть випадково знайомлюся в Житомирі, якось дотичні до малювання – займаються татуюваннями, люблять замальовки, здобувають фахову освіту у навчальному закладі. Ми можемо зустрітися, сісти у кафешці з видом на Михайлівську чи іншу центральну вулицю і просто робити замальовки. У Житомирі та на околицях – прекрасна природа, тож, коли було тепліше, виходили у парк чи в ліс і так само малювали. У моєму рюкзаку завжди є травелбук – блокнот з чистими сторінками, фарба, які я скрізь беру з собою. Зважаючи на ситуацію в країні, до них ще додався мінімум потрібного для виживання і надання допомоги. У травелбуках збираються малюнки з подорожей – природа, архітектура, замальовки людей, свого роду колажі, з яких я потім беру натхнення та ідеї для своїх ілюстрацій. Власне, так було із принтом для Центру готовності цивільних.

Мені легше сприймати інформацію, якщо її оформити у такий творчий формат, тож робила спершу замальовки, а вже похідним від них став збірний образ без прив’язки до конкретних персон. Дуже імпонує те, чим займається ЦГЦ, бо вони дають корисні та потрібні знання і навички. Вирішила долучитися до гарної справи завдяки тому, що я вмію добре. Запропонувала у співпраці створити декілька тематичних артів. Поки це принт на футболку, а далі буде. До речі, з 18 лютого ці футболки – офіційний мерч проєкту «Центр готовності цивільних» і їх вручають найактивнішим учасникам у всіх регіонах, де його впроваджують».