Замкова гора у Житомирі: прогулянка до скель над Кам’янкою (ФОТО)

Автор: Redactor 11.02.2025

“Замкова гора – скелястий пагорб над річкою Кам’янкою, історична частина міста, де, за легендою, воно було засноване у 884 році”, – саме такий опис можна знайти у мережі території Житомира, що знаходиться поруч із Соборним майданом – за Домом Правосуддя.

Місцеві зазвичай прогулюються алеями у сквері, в центрі якого в 1984 році встановили великий пам’ятний камінь, а туристам під час ескурсій розповідають про будівлю Магістрату, вікаріату – нині краєзнавчий музей, Хрестовоздвиженську церкву, Кафедральний костел Святої Софії та дзвіницю біля нього, ін. Разом з тим, пропонують побувати на оглядовому майданчику, звідки відкривається краєвид на приватну забудову біля річки, частину мікрорайонів Мальованка та Корбутівка.

“З точки зору планувальної структури Житомир являв собою у часи пізнього середньовіччя посад біля замку із фортифікаційними спорудами і два передмістя на пагорбах. Вмежах Замкової гори, валів та ровів це було типове європейське місто з головним майданом “Ринок”, на якому по периметру розміщувались Королівський палац, Троїцька козацька церква, православне кладовище, торгові ряди, будинки міщан, ремісничі майстерні, школа, палац міського голови та будинки урядників, пізніше – й магістрат.

За інформацією українського історика Б. В. Антоновича, замок згорів у 1802 році. У 1837 році на цьому місті генерал Олександр Звягігнцев заклав міський сад. У 1960-х роках на місці замку був побудований партійний архів. Наразі лише назви Замкова гора, Замкова вулиця та Замковий майдан нагадують про існування укріплення на теренах центральної частини міста. До 1950-х рр. на Замковій горі був розташований старовинний Воздвиженський ринок, який закрили у зв’язку з будівництвом будівлі Обкому партії (Будинок Правосуддя)”, – йдеться на сторінці у Вікіпедії.

Що стосується самих скелястих пагорбів, на яких, власне, і розташувається Замкова гора, то побачити їх можна з Подільського мосту, який веде на Мальованку, з Мальованської Набережної (вулиця біля річки навпроти Замкової), а максимально близько та цивілізовано до підніжжя пагорбів можна дістатися через вулицю Подільську, а далі берегом вздвож Кам’янки або ж скористатися мостом через річку від тієї ж Мальованської Набережної (є вхід зі сторони Подільського і Чуднівського мостів). Орієнтир скель – висока будівля вгорі (корпус №2 Державного архіву Житомирської області, корпус №1 – на сусідній Охрімовій Горі).

Цим маршрутом у лютому 2025 року пройшли і журналісти сайту “Житомир таймс”, аби показати те, що переважно лишається невидим для людського ока, особливо у теплу пору, коли зелень дерев та чагарників на схилах майже повністю закриває величні скелі. До речі, при нагоді можна зайти і у двір Свято-Успенського собору (Подільська церква), звідки чудово видно усю забудову на Замковій горі. На вході – табличка про те, що у 1907-му в цій церкві охрестили Олега Кандибу (Олег Ольжич).

Біля підніжжя скель – кілька стежок, імпровізовані місця для відпочинку на каменях, залишки багаття, сміття. На кількаметровій висоті видніються господарчі будівлі та огорожа приватних будинків, які зведені майже на краю скелі.