До 2014 року Україна не надто переймалася озброєнням та військовою технікою. Тому саме під час збройного нападу на сході гостро постало питання тотального переозброєння. Дати відсіч агресору можна тільки за наявності розвинутого ринку озброєння, тому уряд дещо змінив пріоритети бюджетної політики й тепер щорічно виділяє близько 5% ВВП на сектор безпеки та оборони.
Як змінився вітчизняний ринок озброєння та військової техніки, а саме, які державні та приватні компанії зайняли лідируючі позиції за виручкою та часткою експорту у 2020 році проаналізували фахівці YouControl за допомогою модулю “Аналіз ринків“.
Крім наукових технологій, виробничої бази та кваліфікованих інженерів український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) отримав у спадок від СРСР ще й хронічну недостатність ефективності та низьку конкурентоспроможність. І з таким надбанням вже майже 30 років Україна намагається тримати ще бодай якусь позицію на міжнародному ринку озброєння та військової техніки.
До рейтингу лідерів вітчизняного ОПК увійшли компанії з кодами виду економічної діяльності (КВЕДами):
• 25.40 ‒ виробництво зброї та боєприпасів;
• 30.30 ‒ виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання;
• 30.40 ‒ виробництво військових транспортних засобів.
У YouControl проаналізували більше півтори тисячі компаній різної форми власності за розміров виручки, а також кількістю експорту зброї та військової техніки у минулому 2020 році. Так державне підприємство “Житомирський бронетанковий завод” з прибутком у 1,2 млрд грн потрапив на сьому позицію серед ТОП-10 підприємств, девять з яких – державні. Проте першу позицію у цьому рейтингу займає все ще недержавне підприємство ПАТ “Мотор Січ” з виручкою у 11,4 млрд грн (КМУ передбачено суди для захисту інтересів держави з питань, пов’язаних з приватизацією підприємства).
З цього аналізу можна було б зробити висновок, що державний менеджмент в реаліях української оборонної промисловості ефективніший ніж приватний. Але це не не цілком так.
Застаріле законодавство щодо регулювання вітчизняного ОПК не дозволяє залучати приватний капітал. Це суттєво стримує виробничі потужності та обмежує потенціал нових технічних розробок. Через незавершену корпоративну реформу галузі немає можливості утворювати незалежні наглядові ради на ключових підприємствах та наймати більш ефективний менеджмент. Ухвалений парламентом і підписаний Президентом Закон України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності” покликаний прискорити цей процес.
Як державний менеджмент вплинув на ОПК
Через сучасні тенденції розвитку зброї та військової техніки, а точніше через відсутність державного розвитку в цій галузі й нестачу сучасних інтелектуальних комп’ютерних систем Україна все ще програє у глобальній конкуренції на ринку озброєння.
Перебудувати роботу на великому державному підприємстві, щоб замістити потребу, стало не просто. Чого не скажеш про приватні компанії, які швидко адаптуються до потреб ринку.
Через тиск зовнішньої військової агресії український ринок озброєння та військової техніки трансформується. Приватні компанії активно збільшують свою частку на ринку.
Слідом за беззаперечним лідером АТ “Мотор Січ” йде приватне акціонерне товариство “Завод Кузня на Рибальському”, яке посідає друге місце у рейтингу за прибутковістю серед приватних підприємств. Чистий прибуток ПАТ становить майже мільярд гривень. Спочатку підприємство належало п’ятому президенту України Петру Порошенку. Проте, зараз входить у фінансово-промислову групу Сергія Тігіпка “ТАС”.
ТОП експортерів українського ОПК
Експортером №1 у 2020-му році стало ПАТ “Мотор Січ” ‒ 3,1-3,7 млрд грн. Беззаперечне лідерство обумовлюється спеціалізацією компанії ‒ виробництво повітряних і космічних апаратів. Таким чином поруч з виготовленням двигунів для військової авіації, підприємство задіяне також у ключових світових космічних програмах. Основними ринками збуту є Китай, ‒ до 65% експорту та Об’єднані Арабські Емірати ‒ до 10%. До 95% проданих товарів належать до категорії двигуни турбореактивні, турбогвинтові та iншi газові турбіни.
На другому місці приватна компанія ПАТ “Фед”, розмір річного експорту якої майже втричі нижчий ніж у попереднього підприємства й становить 106-158 млн грн. Географія експорту на більш ніж 90% зосереджена на Китаї. Інші 10% ділять між собою Франція, ОАЕ, Корея та Чехія. Більше 90% експорту компанії припадає на двигуни та силовi установки. Трійку лідерів замикає ТОВ “Суднобудівний завод “Океан” ‒ 100-150 млн грн експортної виручки. Вона походить від всього лише двох країн ‒ Нідерландів (60%) та Панами (40%). Всі міжнародні контракти компанії передбачають продаж суден, поромів, барж та інших плавучих засобів.
Перші чотири лідери рейтингу з експорту зброї та військової техніки очевидно, що мають високу конкурентоздатність. Тому реформування державного оборонного замовлення (ДОЗ) та використання системи Prozorro для закупівель Міністерством оборони дозволить підприємствам з приватного сектору ОПК ще більше нарощувати виробничі потужності та частку експорту, а отже – розвивати оборонний ринок України.
Будьте першим, хто прокоментував "Житомирський бронетанковий завод потрапив у ТОП-10 держпідприємств за прибутковістю та експортом військової техніки у 2020 році"