Солом’яні павуки, баклуші, гендзюр та керогаз: у Житомирі відновили туристичний музей “Мистецьке полісся”( ФОТО)

Особливістю такого музею, що відкрили в Поліському університеті з нагоди 100-річчя, є можливість брати до рук експонати та навіть виготовити за допомогою них сувеніри на згадку про Полісся. Серед експозиції музею близько трьох десятків композицій та предметів. Тут і  прилади та предмети організації побуту, традиційний український одяг, взуття та унікальні речі наших предків, яких вже зараз не побачиш у сучасному житлі українця.

“В університеті нам люб’язно надали кімнату, в якій ми відкрили музей-лабораторію. Саме лабораторію туристичного краєзнавства, тому що в звичайному музеї ти прийшов подивився очима, нічого не торкнувся, нічого не зробив. Просто подивився  i пішов. A в лабораторії зовсім інша справа. Тут можна доторкатися до експонатів, навіть користуватися, наприклад, ткацьким станком чи рогачами підняти гарячий горщик. Як тільки війна закінчиться ми також плануємо робити культурознавчі експедиції в різні куточки Житомирщини, щоб можна було  звідти привозити експонати та нові знання про народні поліські традиції, обрядовість, побутові елементи”, – розповіла голова Житомирської обласної мистецько-культурної спілки народних майстрів “Мистецьке Полісся”, Анна Івченко.

У туристичному музеї представлена лише частина експонатів з колишнього музею Мистецького Полісся, який раніше функціонував на вулиці Великій Бердичівській. Зараз в Поліському університеті ж діятиме змінна виставка туристичного музею, i щоразу можна буде побачити щось нове й унікальне.

“Ось основні культури наші ткацькі – це льон i коноплі. Хочеться представити щось особливе, регіональне, чого в інших регіонах не існує або просто не представлено. З конопель у нас представлені не тільки різні види тканинних виробів, a i конопляні стебла, насіння та конопляна нитка.  I рослинність нашого поліського краю – мальовничі коробочки з льоном.  Традиції нашого одягу та побуту, вишивка. Наприклад, поліське коромисло, також є ткацький верстатик, на якому можна поткати. Зверху висить крайка – це моя історична реконструкція. Це те, як виглядала крайка Поліщука колись”.  

Прасували ж колись дуже дивним способом – намотували одяг на качалку i прокачували на рублі. А згодом з’явився інший вид праски: в металеву форму, що вже навіть нагадує праску, закидали гаряче вугілля, згодом така праска розжарювалася i нею можна було прасувати одяг.

“Дуже часто якісь предмети побуту говорили про устрій побутовий. Цей устрій був часто пов’язаний зі зручністю та здоров’ям людини. Наприклад, жінкам дуже часто доводилося переносити чи підіймати великі та важкі предмети, бо козак-запорожець пішов на війну, і в домі немає чоловіка. Але як це зробити без шкоди для жіночого здоров’я? Ось для цього й існувало коромисло. Часто за допомогою нього переносили воду. Вага в коромислі розподілялася так, що не пошкоджувався хребет та жінці було зручно i не складно нести таку вагу. Або ж той самий пояс-крайка. Якщо жінка підіймала тяжкі баняки, в яких вона варила їжу для домашнього господарства, то пояс крайка міг бути не тільки прикрасою й елементом одягу, статусною річчю, яка показувала багатство, a це ще й методом профілактики грижі”, – поділилася засновниця туристичного музею.

Навряд чи покоління 90-их, a тим паче 2000-их уявляє собі, що це за палиці, зв’язані між собою. Ми настільки давно звикли купувати хліб на полицях магазинів, що й не кожен знає про колишню культуру обробки зернових. Далі на фото зображене знаряддя предків саме з такою функцією. Це ціп, а інша коротша частина ціпа називалася «віч», що означає  щось, що нависає чи підганяє.

Ночви – це свого року священна річ в домі. Вони зазвичай ставилися в червоному куті, для того що можна було показати свою пошану i шанобливе ставлення до хліба.

В кожній хаті зазвичай було дві ночви. Тоді як в одній місили тісто, в іншій купали немовлят. Цікаво, що коли дівчина виходила заміж, була особлива традиція: щоб під час весілля показати, що наречена цнотлива, священні ночви для замішування хліба ставили на поріг перед входом у хату. І якщо наречена цнотлива, вона могла стати в ночви ногами, a якщо ні, обходила, адже таким чином можна було порушити святість хліба.

Недарма існує приказка «Бити баклуші» , що означає займатися найлегшою справою під час виготовлення ложки.  Це означає взяти таких маленьких деревець i наробити щепочок, з яких потім будуть ложки вистругуватися.

Колесо туризму у вигляді рулетки. В залежності від відділу, на яке вкаже стрілка під час обертання колеса, екскурсанти можуть отримати заохочуючий подарунок чи підказку про наступну цікаву туристичну локацію.

У туристичному музеї “Мистецьке Полісся” також планують організувати передноворічні майстер класи з виготовлення солом’яних виробів, вивчення традицій, тощо.А всі бажаючі можуть зробити на згадку про музей унікальний сувенір власними руками.

“Більше року ми працювали для створення такого музею. Хоча в нас є і  невеличкий етнографічний музей і на факультетах осередки, але централізованого руху не було. Це популяризація національних цінностей та розвитку освітніх програм, зокрема таких, як туризм. Цей музей носить багато функцій, в тому числі як туристичний об’єкт для розвитку й набуття певних знань нашими студентами”, – розповів ректор Поліського університету Олег Скидан. 

Відвідати музей можна всім бажаючим за попередньої домовленості, зателефонувавши за номером: +38 (067) 177-76-92.