Свого часу Наталія Котюк була пацієнткою фізичного терапевта і вже тоді для себе визначила, що хоче професійно реалізуватися саме в цій сфері.
Здобула освіту, працювала з дорослими та з маленькими дітками (ДЦП, аутизм). Коли сама стала мамою, було важче справлятися з емоціями, надто сильно переймалася історією кожного, тож відійшла від дитячої реабілітації в неврології. Був період, коли зосередила свою діяльність лише на допомозі дорослим людям. Зараз також паралельно працює з дітьми, які мають ортопедичні проблеми.
«Займалася більше неврологією. Це інсультні, черепно-мозкові, спино-мозкові травми. У певний момент через сімейні обставини я мала весь час залишатися вдома і виїздити до пацієнтів вже не могла, тому в селі Лука, поблизу Житомира, відкрила особистий кабінет поряд з нашим будинком. Там приймаю до сьогодні, – ділиться фізичний терапевт Наталія Котюк. – Посилила своє навчання і розширила знання з травматології. До лютого цього року я регулярно проходила навчання у закордонних спеціалістів. Поки усі ці програми згорнули, але з нетерпінням чекаю на відновлення співпраці. Перед початком повномасштабного вторгнення дуже цінний досвід нам передали американські та європейські колеги. Це все неабияк знадобилося у нинішній час».
З квітня пані Наталія на волонтерських засадах тричі на тиждень навідується до бійців, які проходять лікування у Житомирському військовому госпіталі. Розповідає, що загалом учасникам АТО/ООС допомагала відновлюватися ще з 2014-го року. Часто вони потрапляли уже в запущеному стані, з ускладненнями. Наразі кількість тих, хто потребує кваліфікованої допомоги, постійно зростає. Охопити усіх можливості не має, але намагається покращити загальний фізичний стан хоча б деяких із них.
Каже, що це її вдячність захисникам за те, що вона з родиною залишаються у безпеці, має дах над головою, продовжує працювати. Разом з 5 дітьми не довелося покидати рідну оселю, тікати за кордон, а у її «білизні» не порпалися російські окупанти. Та найголовніше – застосовуючи свої знання, вміння, навички й досвід, робить і свій внесок у спільну перемогу та гарне самопочуття оборонців, які продовжують стримувати ворожі війська.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення я одразу подумала про те, яким чином налагодити роботу, аби оперативно допомагати військовим, що отримали травми й поранення і потребують якісної реабілітації. Хотілося попередити ті стани, з якими доводилося працювати раніше, – продовжує Котюк. – Власне, навесні попросилася у наш госпіталь. Приходжу туди тричі на тиждень і займаюся. Купувала додатковий інвентар, щоб вони могли займатися у той час, коли мене нема. В Україні досі діє система «ліжкоднів», вона не гнучка і потребує змін. Хлопці певний період часу провели в одному медичному закладі, потім їх перекинули в інший, немає якогось логічно завершеного циклу.
Таким чином вони можуть змінити кілька госпіталів, але основна проблема, з якою вони туди потрапили, так і залишиться і з цим їм знову повертатися до виконання службових обов’язків, бо усі передбачені терміни на лікування та відновлення вичерпані. Мені часом потрапляють «свіжі», тобто щойно прооперовані, тоді ми спокійно працюємо, попереджуючи ускладнення. Є й такі, що вже змінили 5-й госпіталь або у нас мало часу на відновлення перед випискою (дають 30 днів на відпустку вдома, а за цей час, якщо це перелом, може утворитися контрактура суглобова, і це ще місяці відновлень), тоді лишаю їм свої контакти. Хто місцевий – звертається до мене в кабінет, з тими, хто їде в інший регіон або на передову – працюємо дистанційно, в онлайн-форматі на скільки це можливо, супроводжую по телефону.
Я є членом Української асоціації фізичних терапевтів та Всеукраїнського об’єднання фізичних терапевтів. Нас не багато і всі дуже переобтяжені. У спільній групі узгоджуємо, чи може хтось вести бійця, який знаходиться найближче до того чи іншого фізичного терапевта. Якщо я можу вести онлайн – веду сама, як ні, то шукаємо можливості. З ураженими нервами беру лише тих, хто зможе до мене особисто приїздити на прийом, тому що відновлення нервової тканини – це тривалий час, потрібно займатися щодня. Ні один заклад не робить це повноцінно, тож, коли я беруся, то доводжу справу до кінця. Хлопці відновилися, пройшли ВЛК і повернулися на службу. З військовими займаюся на безоплатній основі. Якось посеред ночі отримала дзвінок із Бахмута – у військового не згиналися пальці. Його після лікування і кількох днів вдома викликали на передову, бо там пекло, та він навіть не може стріляти – утворилася контрактура. Мій телефон йому дав інший захисник, з яким працювали до цього. Це вже критична ситуація, до ранку через більш і сльози допомагала розробляти пальці».
Наталія Котюк пояснює, що травми та ситуації бувають різними, тому кожен випадок подальших дій і комплексу вправ розглядається індивідуально. Додатково постійно купує необхідний інвентар, який використовує у роботі з військовими. Усе це – за власні кошти.
Одного разу закупилася одразу на два тижні, а потім виявилося, що багато чого з цього переліку за той час зросло в ціні у два чи навіть три рази. З проханням підтримати ініціативу фінансово звернулася до знайомих та користувачів соцмереж. Завдяки цьому зібрала 23 тисячі гривень, купила інвентар та прозвітувала. Поряд з цим, потреба у таких речах є постійною, тож за бажанням кожен може долучитися, попередньо узгодивши деталі з Наталією Котюк в особистих повідомленнях.
Юлія Демусь
Будьте першим, хто прокоментував "У Житомирі фізичний терапевт Наталія Котюк безкоштовно допомагає військовим відновлюватися (ФОТО)"