Максим Дєньгін про велоклуб «Друзі», переїзд з Ізюма, мандрівки Житомирщиною, ютуб-канал і найбільші дистанції (ФОТО)

Трохи більше тисячі кілометрів за 9 днів, 211 кілометрів за день – це особисті рекорди Максима Дєньгіна, який у минулому році з родиною переїхав з Ізюма до Житомира і з собою також прихопив велосипед. Вже тут його максимум становив 156 км, але працює над покращенням результату.

Катає навколо міста, їздить у ліс по гриби, досліджує цікаві історичні й туристичні локації Житомирщини, знімає все на відео та публікує на власному на ютуб-каналі «Velogeograf», який завів чотири роки тому. Каже, що в першу чергу для нього це як архів велопригод, адже там ролики не лише про Житомир, а й рідний Ізюм й ті заходи, які організовував спільно з велоклубом «Друзі».

Його створили в квітні 2021 року разом з активною велоспільнотою міста. З ними хлопець познайомився, коли повернувся після навчання в університеті й зайнявся громадською діяльністю. Врешті, саме він очолив велоклуб і формально обов’язки керівника й досі на ньому, але через війну уся діяльність поки на паузі.

«Спочатку ми просто каталися у своє задоволення, але вирішили перейти на новий рівень, аби мати змогу розвивати велосипедний рух в Ізюмі і додати наше місто на велосипедну мапу України. Передумовою до створення велоклубу стала одна важлива подія – «Велозустріч-2020». Зокрема, щорічно в наших краях велосипедисти організовували триденний велосипедно-туристичний «двіж», де кожен охочий, хто має велосипед, міг доєднатися.

На «Велозустрічі» велосипедисти між собою знайомились, ділились своїм досвідом, досягненнями, лайфхаками, обговорювали плани майбутніх покатух і, врешті-решт, відпочивали. Наша компанія з Ізюма у 2020-му вперше відвідала цю подію: надивилися на крутих, досвідчених велосипедистів і були вражені від масштабів їхніх покатух і велоруху по інших містах. Тоді нас перемкнуло, так би мовити, тож почали працювати над концепцією розвитку нашої компанії і створення велоклубу, – пригадує Максим Дєньгін. – Офіційно днем заснування клубу «Велодрузі» вважається 11 квітня 2021 року.

Я, як найактивніший на той час велосипедист Ізюма, був обраний головою велоклубу. Ми створили сторінки клубу в соцмережах, публікувати контент про минулі, доклубні, покатухи. Згодом відправилися у подорож до Святогірська, де зустрілися з велосипедистами зі Слов’янська та Краматорська з велоклубу «ВелоТор». У подальшому ще неодноразово мали спільні покатухи або їздили одне до одного. Влітку 2021-го велоклуби «Друзі» та «ВелоТор» організували крутезну триденну велозустріч на мальовничому березі Сіверського Дінця поблизу села Студенок Ізюмського району. Там було більше сотні велосипедистів з різних регіонів країни.

За місяць до цього наш велоклуб влаштував «Велодень» в Ізюмі – без сумніву, найбільший, наймасовіший, найпродуманіший і найкрутіший «Велодень» за увесь час. Вдалося зібрати понад 600 учасників, була розважальна програму з призами, відзнаками, працювала фуд-зона тощо. За своєю ідеєю, організацією, можливо, це був один із найкращих велоднів в Україні.

Загалом, плани в нас були грандіозні – подавали заявки на участь у грантових проєктах з облаштування в місті велоСТО, встановлення велосипедних парковок, створення велодоріжок, але вже у співпраці з місцевою владою, а ще створення туристичного веломаршруту від Ізюма до Святогірська. Хотіли зробити кемпінг для велосипедистів і взагалі мандрівників. Була ідея створити велосипедний ХАБ, який би у собі поєднував веломагазин, веломайстерню, хостел і місце, де велосипедисти могли разом збиратися і проводити своє дозвілля. У нас була команда, підтримка, але потім почалася повномасштабна війна. По факту, наразі наш велоклуб існує лише у вигляді сторінок у соцмережах, які я веду і заповнюю власним контентом. Свого роду «Велоклуб» однієї людини, але переконаний, що це тимчасово й ми незабаром знову зберемося разом та будемо робити великі та хороші велосипедні справи».

Велосипедом до банкомату та у магазин за харчуванням і речами для доньки Максим відправився і в перші години вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року. Ще кілька разів після цього двоколісний виручав його, а 3 березня транспортний засіб вкрали: свої чи росіяни – невідомо. Цим велосипедом за увесь час подолав не менше 10 000 км.

Подібний випадок у житті чоловіка мав місце й до того – один з його попередніх велосипедів крали прямісінько із вчительської у школі, де той працював. До речі, викладати географію учням з Ізюму, але дистанційно, Дєньгін продовжує й донині. Навіть використовує на уроках фрагменти відео з веломандрівок.

Цього літа він проїхав з Житомира через кілька міст й містечок, цікавих з точки зору історії та географії, направляючись до Ізюма. Втім основна мета, заради чого відправився на велосипеді в дорогу – збір коштів на потреби ЗСУ. До того кілька місяців займався волонтерською діяльністю і разом з командою ГО «Добро ХАБ» допомагав забезпечувати гаджетами дітей з деокупованих територій Харківщини.

«Ютуб-канал «Velogeograf» тривалий час був як звичайний відеоблог про покатушки мої та учасників велоклубу «Друзі». Втім, так склалося, що, окрім велосипедних пригод, на відео було чимало цікавої географічної інформації, яку я почав використовувати на своїх уроках. З часом формат дещо трансформувався, щоб я міг деякі фрагменти чи навіть ролики повністю показувати своїм учням. Тож тепер, коли виїжджаю кататись, завжди намагаюсь відзняти щось цікаве, корисне і повчальне для учнів. Зазвичай вирушаю кудись після уроків чи на вихідних. Можу запланувати конкретний маршрут або визначитися вже в процесі. Єдине, по Житомиру я катаюся мало і користуюся громадським транспортом, бо тут доволі жвавий трафік, порівняно з Ізюмом», – додає Максим Дєньгін.

Власне, його велоісторія заслуговує на окрему увагу, адже у перші походи на 50 і 80 км відправлявся на відновленій дідовій «Україні», оскільки придбати хороший новий чи вживаний велосипед фінансової можливості не було. У 2017-му в подарунок на весілля від університетського друга, а нині вже кума, отримав спортивний велосипед. На ньому проїхав перші 100 км і буквально не випускав з рук до 2019 році, коли в один із днів травня його просто не вкрали зі школи. Наступним був «Cannondale», який купив самотужки і дуже любив. Паралельно шукав ще один варіант, аби використовувати для поїздок на великі відстані чи навіть за кордон. Обрав «LEON HD80», який найперше відправився до кума в Луганську область. Вже Потім були подорожі у Святогірськ, Слов’янськ. Цей велосипед успішно пережив окупацію в Ізюмі і власник забрав його у Житомир, а цього року їздив у благодійну мандрівку. «Cannondale», як уже йшлося вище, був вкрадений.