Сьогодні я чесно планувала поділитися враженнями від детективних походеньок британських пенсіонерів, але … зі мною трапився Аберкромбі.
Так вже сталося, що я вхопила до рук трилогію “Епоха божевілля”. Мене чесно попереджали, що з нею буде не все так просто. І ось я наразі перебуваю в тому стані, коли всі інші книжки діляться на дві категорії: “Аберкромбі” і “не Аберкромбі”.
В моїй голові оселилися морально сумнівні персонажі трилогії — професійні зрадники, політики, кар’єристи, люди, які готові продати будь-кого заради власної вигоди. Вони інтригують, зраджують, брешуть, розпалюють конфлікти і впевнено ведуть світ до катастрофи.
Найгірше те, що після чергової новинної стрічки вже не завжди можеш згадати, де закінчується Аберкромбі і починається реальність. Тож слово “божевілля” я можу впевнено оголосити своїм персональним словом місяця.
Словом, сьогодні замість книжкового огляду мушу офіційно повідомити: я застрягла в “Епосі божевілля”. Тож огляд британських пенсіонерів сьогодні відкладається.
Мені ще потрібно знайти вільні полички в голові, щоб порозпихати по куткам кілька десятків персонажів Аберкромбі. Бо вони, схоже, не поспішають з’їжджати.
ДІАНА МІНАЄВА
Будьте першим, хто прокоментував "Діагноз: “Епоха божевілля”"