Мама загиблого артилериста Олександра Павлюка не може стримати емоцій на могилі сина. У листопаді 2014-го року йому було 30. Молодий чоловік, за офіційною версією, загинув у ДТП на автодорозі Старобільськ-Луганськ при виконанні бойового завдання.
«Ніхто мені нічого не каже, що там толком відбулось. Сказали, що було ДТП. В 5:20 він їхав на завдання, провіз на ротацію хлопців, їхав ще назад. Було темно, світло не можна було вмикати. Стояв чи БТР, чи машина яка і начебто він врізався у цю машину. З ним був побратим Саша, але він зараз нічого не пам’ятає, минуло 5 років, у нього війна взагалі з пам’яті вийшла, в нього нема війни. Був 1 % на життя, але він вижив», – розповідає Тетяна Артемчук, мама загиблого.
Про війну мамі Олександр не розповідав нічого. Запевняв, що перебуває на навчаннях, що все добре. Щоправда постійно просив бронежилет, якого рідні згодом придбали через волонтерів. Дружина і маленька донечка Злата чекали на нього вдома в Андрушівці. Від невістки жінка і дізналась про загибель сина.
«У мене було передчуття, що щось станеться, материне серце завжди відчуває. Я йому старалась висилати все, що він просив. Останні дні мені було дуже важко на душі, не знаходила собі місця», – говорить пані Тетяна.
26-та бригада імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича допомогла рідним з оформленням компенсації від держави. Тіло сина додому привезли теж військові.
«Хочу побажати всім мамам, щоб ніхто такого горя не знав і ніхто не завидував ні на мої гроші, ні на що. Бо я не хочу ні грошей, нічого. Ніхто не знає, як важко, вже 5 років немає сина. А в мене на душі таке робиться, що хоч би разочок його побачити! Цим мамам, хто пережив таке горе, щоб їм дав Бог здоров’я і щоб вони кріпились. Ми всі маємо кріпитись, не плакати. Але ми зустрічаємось часто, ми не можемо не плакати, така вже нам доля видно випала», – додає жінка.
Пам’ятають про Героя у його рідній сільській школі. Кажуть, Саша любив польові збори учнів і військові пісні. Тут планують відкрити на його честь меморіальну дошку.
«Дуже любив сміятись, жартувати, любив воєнні пісні. На уроках сидів нормально, час від часу щось видасть для розрядки обстановки», – каже Надія Лісова, вчитель Горбулівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
«Спокійний, слухняний, трудолюбивий, відповідальний, ввічливий – це все про Сашу», – додає Лідія Краснова, класний керівник.
Після школи Герой закінчив ПТУ у Головино на електрогазозварювальника і водія. Затим півтора роки служби в “Десні” і робота на кар’єрі. У 1-шу хвилю мобілізації потрапив у 26-ту бригаду з людьми, які першими протистояли ворогові. Під час служби опановував різні спеціальності. І хоча був номером обслуги, легко підміняв побратимів з екіпажу гармати.
«Він був відповідальний як під час першого знайомства, так і далі. Людина розуміла, для чого ми виконуємо роботу, з якою метою. Він вчився, пробував суміжну посаду старшого навідника, пробував водія-механіка, йому цікавий був механізм гаубиці», – говорить Роман Стецьків, помічник начальника оперативного відділення 26 бригади.
26-та артилерійська бригада запланувала по-особливому вшанувати загиблих в АТО військовослужбовців частини. Про кожного, кажуть, вийде відеоролик, а невдовзі – книга пам’яті.
«Щоб наше нове покоління знало, кому ми завдячуємо своєю незалежністю, свободою і щоб знали цих героїв по іменам. Цей проект в бригаді ми присвячуємо тим хлопцям, які з початку російсько-української війни протягом 14-15 років загинули захищаючи її незалежність на теренах нашої Батьківщини», – розповідає Олег Калашніков, прес-офіцер 26 бригади.
Олександр Павлюк з Черняхівщини – один з 12-ти загиблих артилеристів. Похований солдат у селі Свидя. 2-го листопада цьогоріч – 5-та річниця загибелі Героя.
Будьте першим, хто прокоментував "Саші Павлюка немає вже 5 років: артилеристи по-особливому згадують загиблих в АТО (ВІДЕО)"