Щодня жінки Житомирщини та інших регіонів України стикаються з проблемами гендерної нерівності. Щодня вони піддаються дискримінації, ущемленню прав, стають жертвами стереотипів та забобонів. Багато жінок хочуть займатися політикою, підприємництвом, вести активне громадське життя – адже 21 століття надворі! Так, часи печерних людей вже давно минули, але образи жінки як «берегині домашнього затишку» та чоловіка як «добувача мамонтів» залишилися донині.
У полоні стереотипів та забобонів
В сучасному світі працюють і жінка і чоловік. Більшість чоловіків вважають, що будинок все одно має залишатися на жінці. Тобто, жінка має відпрацювати 8 (а то і більше) робочих годин, прийти додому, приготувати вечерю, нагодувати дітей і чоловіка, прибрати у квартирі, попрати речі, зробити з дітьми домашні завдання, а ще при цьому всьому необхідно гарно виглядати і слідкувати за своєю фігурою. А чоловік також працює повний робочий день, приходить додому, вечеряє і дивиться телевізор (не у всіх сім’ях звісно так, але це поширена ситуація). Ні, тут не йдеться про фемінізм, а про просте людське розуміння проблеми. Якщо ти маєш вільний час, чому б не допомогти дружині? Це не «по-чоловічому»? Ти втратиш авторитет серед своїх друзів? Вона працює так само, як і ти, вона також людина, і також втомлюється. Тоді чому не допомогти з повсякденними справами, а той час, що залишився не провести разом? Тим більше, це тільки зміцнить стосунки.
При прийомі на роботу жінку запитують про її сімейний стан та наявність дітей. Чому? Бо жінку з дітьми беруть вкрай неохоче: їй потрібно більше вихідних, додаткові лікарняні, декретна відпустка тощо. А якщо жінці або дівчині подобаються бойові мистецтва, короткі стрижки, екстремальні види спорту, машини, техніка, або для неї кар’єра найважливіше у житті – то вона кожен день слухатиме: «Ти ж жінка, схаменися! Навіщо воно тобі потрібно? Не займайся маячнею, краще сім’єю займися! У самої діти дома плачуть, а вона невідомо про що думає!» Так, людей-демотиваторів, що намагатимуться будь-що збити тебе з шляху до досягнення твоїх цілей, вдосталь. «Чоловік повинен керувати, а жінка – готувати!» – чули, напевне? Або ще одна «коронна» фраза: «Мовчи, жінко, твій день 8 березня!»
Через постійні випадки дискримінації, порушення прав жінок, сексуальні домагання – жінка не може себе реалізувати в багатьох сферах, в тому числі і у політиці. Незважаючи на прогрес у сфері гендерної рівності, який був досягнутий на парламентських та місцевих виборах 2014 та 2015 роках, представництво жінок в українській політиці залишається на низькому рівні. При чому, чим вищий рівень влади, тим вище цей дисбаланс. Тобто, відсоток жінок у сільських та селищних радах найбільший, а у Верховній Раді України найменший (на сьогоднішній день менше 20%). А якщо порівняти Україну з країнами-членами ОБСЄ, то у 2016 році Україна посіла 53 з 57(!) місце, за гендерним балансом у парламенті.
Як подолати гендерний дисбаланс у політиці?
В останні роки в Україні політичні партії демонструють все більшу майстерність у проведенні виборчих кампаній. Хоча виборчі кампанії проводяться на більш якісному рівні, але все одно виникають суттєві труднощі, пов’язані з формулюванням стратегічного бачення мети, побудови кампаній навколо місцевих проблем, а також розбудовою справді демократичних внутрішніх партійних структур.
Скандинавські країни є лідерами з представництва жінок у парламентах. Станом на 1 січня 2017 року у парламентах:
Ісландії – 47,6% жінок;
Швеції – 43,6%;
Фінляндії – 42%;
Норвегії – 39,6%.
За показниками Індексу глобального гендерного розриву (Global Gender Gap Index) за 2016 рік, перші місця у рейтингу реального рівноправ’я між представниками обох статей посідають ті ж скандинавські країни: 1 місце – Ісландія, 2 місце – Фінляндія, 3 місце – Норвегія, 4 місце – Швеція. Україна за показниками ІГГР за 2016 рік посіла 69-те з-поміж 144-х країн світу, опустившись у порівнянні з 2015 роком на 2 пункти. За субпоказником «Політичне представництво та участь у структурах, що приймають рішення» у 2016 році Україна знову, як і в 2015 році, посіла лише 107-ме місце!
У Верховній Раді України на сьогодні – 12 % жінок
У парламентах Європи ( країни ОБСЄ) – 27,5% жінок
У парламентах світу – 23,6%
За рейтингом Міжпарламентського союзу, Україна посідає 145 місце з-поміж 190 країн світу за представництвом жінок у парламентах.
- Серед депутатів обласних рад – 15% жінок
- У міських радах обласних центрів – 18,1% жінок
- У районних радах – 24,8% жінок
- У селищних – 46,6% жінок
- Серед голів 24-х обласних рад – лише 2 жінки.
За показником «Жінки на міністерських посадах», згідно з даними Міжпарламентського союзу станом на 1 січня 2017 року, Україна посідає 121 місце серед 190 країн світу: 13%. Лідерами рейтингу Міжпарламентського союзу «Жінки на міністерських посадах» (січень 2017) є:
1) Болгарія – 9 жінок з 17 міністрів (52,9%)
2) Франція – 9 з 17 (52,9%)
3) Нікарагуа – 9 з 17 (52,9%)
4) Швеція – 12 з 23 (52,2%)
5) Канада – 15 з 29 (51,7%)
6) Словенія – 8 з 16 (50%)
Чому закон про гендерну рівність в Україні не працює?
2005 року було прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Також існує багато організацій та соціальних проектів. Від вересня 1992 у Києві працює офіс Національного Демократичного Інституту. НДІ є некомерційною, неурядовою організацією, яка працює задля посилення демократичних інститутів у всьому світі шляхом залучення громадянського суспільства, сприяючи відкритості та підзвітності влади. Інститут сприяє розвитку демократії в Україні шляхом зміцнення політичних партій, спостереження за проведенням виборів, розвитку громадянського суспільства та програм роботи з урядом.
НДІ визначив такі ключові перешкоди для політичної діяльності жінок:
- Упередженість з боку політичних партій;
- Відсутність систематичного залучення та підтримки потенційних кандидаток;
- Виключення жінок з процесу прийняття рішень;
- У більш широкому сенсі, закоренілі стереотипи щодо ролей жінок та чоловіків у суспільстві, які експлуатуються та посилюються в медіа шляхом ігнорування жінок-лідерок або зображення їх у негативному світлі.
Також НДІ проводить опитування населення з питань гендерної нерівності, які ми можемо побачити наочно:
У 2011 році у Верховній Раді було створене міжфракційне депутатське об’єднання «Рівні можливості». Це міжфракційна багатопартійна депутатська група, пріоритети яких включають інтереси жінок, проблеми внутрішньо переміщених осіб, мирне врегулювання конфлікту на Донбасі, законодавство у сфері дотримання прав людини.
Що відбувається у Житомирі?
У Житомирі також створили таке об’єднання, про що оголосила депутат міської ради Ірина Ярмоленко. Як зазначила депутатка, проблема гендерної рівності це актуальна тема, яку підтримують не тільки жінки, а й чоловіки, причому з різних політичних сил:
- Наталя Леонченко (Опозиційний блок)
- Олександр Черняхович (фракція БПП)
- Іван Мартинчук (ВО «Батьківщина»)
- Олександр Величко (ВО «Батьківщина»)
- Владислав Савіцький (Радикальна партія)
- Людмила Кропивницька (ВО «Батьківщина»)
- Іван Фурлет (БПП)
- Олександр Ракович (Радикальна партія)
Члени групи будуть реагувати на проблеми рівних на рівні міста. Це можуть бути сексистські заголовки у медіа, ущемлення прав, відмова у послугах через стать, стереотипи.
І наостанок:
– Житомирська міська рада: 8 жінок, 36 чоловіків;
– Житомирська обласна рада: 4 жінки, 54 чоловіка.
Катерина МАЧУЛЬСЬКА
Будьте першим, хто прокоментував "Жінка в політиці = нещастя в країні?"