Жінка в політиці = нещастя в країні?

Жінка в політиці

Щодня жінки Житомирщини та інших регіонів України стикаються з проблемами гендерної нерівності. Щодня вони піддаються дискримінації, ущемленню прав, стають жертвами стереотипів та забобонів. Багато жінок хочуть займатися політикою, підприємництвом, вести активне громадське життя – адже 21 століття надворі! Так, часи печерних людей вже давно минули, але образи жінки як «берегині домашнього затишку» та чоловіка як «добувача мамонтів» залишилися донині.

У полоні стереотипів та забобонів

В сучасному світі працюють і жінка і чоловік. Більшість чоловіків вважають, що будинок все одно має залишатися на жінці. Тобто, жінка має відпрацювати 8 (а то і більше) робочих годин, прийти додому, приготувати вечерю, нагодувати дітей і чоловіка, прибрати у квартирі, попрати речі, зробити з дітьми домашні завдання, а ще при цьому всьому необхідно гарно виглядати і слідкувати за своєю фігурою. А чоловік також працює повний робочий день, приходить додому, вечеряє і дивиться телевізор (не у всіх сім’ях звісно так, але це поширена ситуація). Ні, тут не йдеться про фемінізм, а про просте людське розуміння проблеми. Якщо ти маєш вільний час, чому б не допомогти дружині? Це не «по-чоловічому»? Ти втратиш авторитет серед своїх друзів? Вона працює так само, як і ти, вона також людина, і також втомлюється. Тоді чому не допомогти з повсякденними справами, а той час, що залишився не провести разом? Тим більше, це тільки зміцнить стосунки.

При прийомі на роботу жінку запитують про її сімейний стан та наявність дітей. Чому? Бо жінку з дітьми беруть вкрай неохоче: їй потрібно більше вихідних, додаткові лікарняні, декретна відпустка тощо. А якщо жінці або дівчині подобаються бойові мистецтва, короткі стрижки, екстремальні види спорту, машини, техніка, або для неї кар’єра найважливіше у житті – то вона кожен день слухатиме: «Ти ж жінка, схаменися! Навіщо воно тобі потрібно? Не займайся маячнею, краще сім’єю займися! У самої діти дома плачуть, а вона невідомо про що думає!» Так, людей-демотиваторів, що намагатимуться будь-що збити тебе з шляху до досягнення твоїх цілей, вдосталь. «Чоловік повинен керувати, а жінка – готувати!» – чули, напевне? Або ще одна «коронна» фраза: «Мовчи, жінко, твій день 8 березня!»

Через постійні випадки дискримінації, порушення прав жінок, сексуальні домагання – жінка не може себе реалізувати в багатьох сферах, в тому числі і у політиці. Незважаючи на прогрес у сфері гендерної рівності, який був досягнутий на парламентських та місцевих виборах 2014 та 2015 роках, представництво жінок в українській політиці залишається на низькому рівні. При чому, чим вищий рівень влади, тим вище цей дисбаланс. Тобто, відсоток жінок у сільських та селищних радах найбільший, а у Верховній Раді України найменший (на сьогоднішній день менше 20%). А якщо порівняти Україну з країнами-членами ОБСЄ, то у 2016 році Україна посіла 53 з 57(!) місце, за гендерним балансом у парламенті.

Як подолати гендерний дисбаланс у політиці?

В останні роки в Україні політичні партії демонструють все більшу майстерність у проведенні виборчих кампаній. Хоча виборчі кампанії проводяться на більш якісному рівні, але все одно виникають суттєві труднощі, пов’язані з формулюванням стратегічного бачення мети, побудови кампаній навколо місцевих проблем, а також розбудовою справді демократичних внутрішніх партійних структур.

Скандинавські країни є лідерами з  представництва жінок у парламентах. Станом на 1 січня 2017 року у парламентах:

Ісландії – 47,6% жінок;

Швеції – 43,6%;

Фінляндії – 42%;

Норвегії – 39,6%.

За показниками Індексу глобального гендерного розриву (Global Gender Gap Index) за 2016 рік, перші місця у рейтингу реального рівноправ’я між представниками обох статей посідають ті ж скандинавські  країни: 1 місце – Ісландія, 2 місце – Фінляндія, 3 місце – Норвегія, 4 місце – Швеція. Україна за показниками ІГГР за 2016 рік посіла 69-те з-поміж 144-х країн світу, опустившись у порівнянні з 2015 роком на 2 пункти. За субпоказником «Політичне представництво та участь у структурах, що приймають рішення» у 2016 році Україна знову, як і в 2015 році, посіла лише 107-ме місце!

У Верховній Раді України на сьогодні – 12 % жінок

У парламентах Європи ( країни ОБСЄ) – 27,5% жінок

У парламентах світу – 23,6%

За рейтингом  Міжпарламентського союзу, Україна посідає 145 місце  з-поміж 190 країн світу за представництвом жінок у парламентах.

  • Серед депутатів обласних рад – 15% жінок
  • У міських радах обласних центрів – 18,1% жінок
  • У районних радах – 24,8% жінок
  • У селищних – 46,6% жінок
  • Серед голів 24-х обласних рад – лише 2 жінки.

За показником «Жінки на міністерських посадах», згідно з даними Міжпарламентського союзу станом на 1 січня 2017 року, Україна посідає 121 місце серед 190 країн світу: 13%. Лідерами рейтингу Міжпарламентського союзу «Жінки на міністерських посадах» (січень 2017) є:

1) Болгарія – 9 жінок з 17 міністрів (52,9%)

2) Франція – 9 з 17 (52,9%)

3) Нікарагуа – 9 з 17 (52,9%)

4) Швеція – 12 з 23  (52,2%)

5) Канада – 15 з 29 (51,7%)

6) Словенія – 8 з 16 (50%)

Чому закон про гендерну рівність в Україні не працює?

2005 року було прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Також існує багато організацій та соціальних проектів. Від вересня 1992 у Києві працює офіс Національного Демократичного Інституту. НДІ є некомерційною, неурядовою організацією, яка працює задля посилення демократичних інститутів у всьому світі шляхом залучення громадянського суспільства, сприяючи відкритості та підзвітності влади. Інститут сприяє розвитку демократії в Україні шляхом зміцнення політичних партій, спостереження за проведенням виборів, розвитку громадянського суспільства та програм роботи з урядом.

НДІ визначив такі ключові перешкоди для політичної діяльності жінок:

  • Упередженість з боку політичних партій;
  • Відсутність систематичного залучення та підтримки потенційних кандидаток;
  • Виключення жінок з процесу прийняття рішень;
  • У більш широкому сенсі, закоренілі стереотипи щодо ролей жінок та чоловіків у суспільстві, які експлуатуються та посилюються в медіа шляхом ігнорування жінок-лідерок або зображення їх у негативному світлі.

Також НДІ проводить опитування населення з питань гендерної нерівності, які ми можемо побачити наочно:

У 2011 році у Верховній Раді було створене міжфракційне депутатське об’єднання «Рівні можливості». Це міжфракційна багатопартійна депутатська група, пріоритети яких включають інтереси жінок, проблеми внутрішньо переміщених осіб, мирне врегулювання конфлікту на Донбасі, законодавство у сфері дотримання прав людини.

Що відбувається у Житомирі?

У Житомирі також створили таке об’єднання, про що оголосила депутат міської ради Ірина Ярмоленко. Як зазначила депутатка, проблема гендерної рівності це актуальна тема, яку підтримують не тільки жінки, а й чоловіки, причому з різних політичних сил:

  1. Наталя Леонченко (Опозиційний блок)
  2. Олександр Черняхович (фракція БПП)
  3. Іван Мартинчук (ВО «Батьківщина»)
  4. Олександр Величко (ВО «Батьківщина»)
  5. Владислав Савіцький (Радикальна партія)
  6. Людмила Кропивницька (ВО «Батьківщина»)
  7. Іван Фурлет (БПП)
  8. Олександр Ракович (Радикальна партія)

Члени групи будуть реагувати на проблеми рівних на рівні міста. Це можуть бути сексистські заголовки у медіа, ущемлення прав, відмова у послугах через стать, стереотипи.

І наостанок:

– Житомирська міська рада: 8 жінок, 36 чоловіків;

– Житомирська обласна рада: 4 жінки, 54 чоловіка.

Катерина МАЧУЛЬСЬКА

7+
  • 7
    Поширили:

Будьте першим, хто прокоментував "Жінка в політиці = нещастя в країні?"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*