Бюджет участі в Бердичеві: шанс на зміни чи грандіозна афера?

Ось і підходить до свого завершення важкий в багатьох аспектах 2017 рік. Активна робота громадськості в органах місцевого самоврядування позитивно відгукується у майбутніх починаннях та ініціативах. Протягом декількох років містами України пройшла хвиля «партиципаторних бюджетів», яку частина громади зустріла з надією на подальший розвиток, інша – відзначила безглуздість ідеї в період корупційної складової та безвідповідальності влади при обранні проектів.

Житомирщина, як загалом і Україна, приєдналася зовсім нещодавно до такого загальномасштабного організаційного процесу. При тому, що лише два міста в області використовують цей інструмент на тому рівні, який здатен проводити розподіл коштів. Неодноразово наші журналісти писали про бюджет участі у Житомирі, але тепер настав час описати як цей механізм реальної демократії реалізується на ділі у місті Бердичів.

 Але ж звідки взявся цей механізм?

Вперше ідею партиципаторики застосували у 1989 році в місті Порту-Алегрі, в далекій Бразилії, яка потерпала в корупційних схемах окремих монополістичних груп, які керували тодішньою владою. Представники бразильської Робітничої партії запропонували громадянам власноруч розподілити певний відсоток коштів на власні потреби, які прямолінійно стосувалися їх подальшого життя на своїй вулиці чи в цілому місті. Результати були непередбачуваними, тому що місто почало свій активний розвиток, а досвід був переданий в інші країни Південної Америки, а пізніше і до решти країн цивілізованого світу.

Ідеї громадських проектів Україна не застосовувала до 2014 року, тому що не було інформаційної бази, яка б допомогла правильно застосовувати механізм на благо громади. Лише за підтримки Фундації PAUSI Чернігів, Черкаси та Полтава запровадили Бюджет участі  у рамках проекту «Партиципаторний бюджет – можливості для підвищення громадської активності і встановлення справжнього партнерства з органами влади» (за сприяння Польсько-канадської програми підтримки демократії), що допомогло пришвидшити поширення вже створеної бази по всім областям.

Житомирська область доєдналася до цього процесу лише у 2016 році, вивчивши досвід інших міст, яке дозволило без невеликих коригувань ввести даний інструмент у дію і показавши, що за цим є майбутнє. Бердичів приєднався до участі лише у серпні 2016 року, але програма розвитку і саме положення суттєво відрізнялися від того, що застосовується по Україні і має багато недоліків, про які ми сьогодні поговоримо.

Перші кроки

1 березня 2016 року в Житомирі відбулася робоча зустріч по громадському бюджету, в якій участь від Бердичева взяли Юлія Лефтер (секретар міської ради),  Таміла Павлішина (заступник міського голови з економічних питань), Остап Маланюк (депутат Житомирської обласної ради) та Богдан Кицак (член виконавчого комітету).

На зустрічі був також представник польсько-української фундації PAUSI Костянтин Плоский. Після офіційної зустрічі пан Плоский був задоволений запрошенню бердичівською стороною і зазначив, що зі сторони фундації з радістю допоможе Бердичева у створені свого унікального положення, яке буде прийняте його мешканцями.

28 березня на консультаційній раді було презентовано громадський проект, який тоді мало що говорив пересічному бердичівлянину, який вважав, що всі бюджетні кошти розподіляються «на верху».

«Суть проекту полягає у виділенні з міського бюджету певної суми, а пропозиції, на що ці кошти краще витратити, подаються людьми. Заявки перевіряються і виносяться на загальноміське голосування. Реалізовується той проект, який набрав найбільше голосів містян. Таким чином, громада має право вирішувати свої проблеми, які влада, можливо, не помічає», – Олена Лисенко, начальник відділу фінансів підприємств комунальної власності та з питань нових форм господарювання міста Чернігова.

Послухавши гостей, міський голова Василь Мазур відзначив, що Бердичів буде розвивати ідеї партиципаторного бюджету, тому на основі напрацьованої бази готується розпорядження про підготовку положення і програми громадського Бюджету участі.

Через декілька місяців на сайті міської ради було оприлюднено положення про Бюджет участі, який давав після його прийняття шанси бути почутим і взяти участь у розвитку міста мешканцям, які належать до територіальної громади Бердичева. 17 серпня, на прес-конференції було представлено робочу групу, що координуватиме реалізацію та впровадження Бюджету участі.

 «Органам місцевого самоврядування важливо, щоб була підтримана ініціатива більш віддалених мікрорайонів міста, які зазвичай мають більше проблем, ніж центральні. На наступний 2017 рік з міського бюджету виділено 600 тисяч гривень для 6 мікрорайонів (по 100 тисяч на кожний). Проте, якщо жителі кількох мікрорайонів захочуть об`єднатися у спільний проект і подати загальну пропозицію, то такий варіант теж є можливим і кошти тоді об`єднаються для реалізації загальної пропозиції, якщо за неї проголосують», –  Таміла Павлішина, заступник міського голови з економічних питань.

Мешканці, віком від 14 років мали можливість подавати необмежену кількість проектів у паперовому вигляді на адресу міської ради на розгляд робочої групи свої проекти, оформлені згідно вимог:

• бланк-заява;
• список з підписами щонайменше 10 членів територіальної громади міста Бердичева, що підтримують дану пропозицію;
• розрахунок приблизних витрат, що додається авторами до пропозиції (допоміжні матеріали на сайті «Бюджет участі-Бердичів»).

Голосувати члени територіальної громади зможуть так само, як і на звичайних виборах: паспорти, бюлетені, пункти для голосування, яка для початку буде обрана міська рада. Голосувати буде дозволено за 6 проектів у кожному району по одному. Пропозиції, які переможуть у відповідному районі, будуть реалізовані за рахунок бюджетних коштів до 31 грудня 2017 року. Але саме в цьому ховаються важливі недоліки, про які ми поговоримо у наступних пунктах.

В листопаді 2016 року Бердичів розпочав перший етап Бюджету участі – це прийняття проектів небайдужими мешканцями. Спочатку динаміка подання була дуже низькою до того моменту, поки не почалися спільні зустрічі координаторів Бюджету участі з громадськістю, яка не знала або була не посвідчена в основних його моментах.

28 листопада було зібрано профільну робочу групу, яка розповіла про перші проекти, які були подані та майбутні перспективи, на які вони сподіваються.

«Координаційна рада реалізовує інструмент, який в нашому місті створюється вперше. Не маючи ще досвіду в цьому питанні, за основу ми беремо досвід різних міст. Хочемо, щоб було хоча б 30 проектів, поданих на голосування та загальна кількість підписів на них – 2400. Також хочеться, щоб суми на реалізацію даних проектів пізніше були більшими» – Богдан Кицак, член виконавчого комітету.

Мені, як учаснику першого Бюджету участі, довелося зустрітися з великою кількістю недоліків, які, на мої сподівання будуть проаналізовані.

Проблеми першості

Все таки спробуємо оцінити, з якими проблемами стикнулися представники громадськості.

1. Поділ на мікрорайони

Як не дивно, оцінюючи українську практику впровадження ініціатив, Бердичів є першим містом, який заздалегідь поділив місто на 6 окремих частин, надаючи йому певні обмеження у розмірі 100 тисяч гривень. Здавалося б, навіщо створювати поділ на такі міні-утворення, якщо можна було під загальний список обирати топ-переможців. Насправді, це факт того, що міська влада боїться певної конкурентної боротьби серед авторів проектів, а пізніше між виборцями, які оберуть кращий для свого району проект. Якщо переглянути, як планувалася система, то були створені 4 відповідних райони з власним найменуванням (Червона Гора, М’ясокомбінат, Загребелля, Корніловка) та 2 райони з назвою «Центр», який ділився по головній вулиці міста Європейська.

Постає питання – чому центр міста поділили на два райони, не надавши окрему частку мешканцям привокзальної території? Це не зрозуміло нікому, крім членів координаційної ради. Дане рішення позбавляє права чесних змагань, а якщо ж поглянути на проекти, які були подані та розглянуті, то більша їх частина сконцентрувалась в «Центр» (Центр 1 – 18 проектів, Центр 2 – 16 проектів), а наприклад в районах «М’ясокомбінат» і «Корніловка», де було подано найменшу кількість проектів, була легка конкуренція серед 3-4 проектів, навіть при незначній кількості голосів можна було отримати очікувану перемогу.

2. Довготривале перебування членів координаційної ради та окремих авторів у залі голосування

Так, це здається дивним, до чого може бути причетна координаційна рада та тим більше учасники. Як ми сказали вище, головне – це чиста конкуренція. Але окремі автори забули про це і не знали як вірно проводити агітацію за свої проекти. Під час написання положення Бюджету участі, яке застосовується на практиці в інших містах, не було вказано обмежень хто і як може подавати проект, будь Ви громадська організація, група активістів або ж члени координаційної ради, деякі з яких за суміщенням є депутатами міської ради. Під час голосування були помічені факти правопорушень окремими авторами відкритої агітації, які стосувалися «рекомендацій» за свій проект, при цьому зневажаючи інші проекти, які могли заважати певним авторам у вибраному районі.

«Це так спеціально? Чому немає кабінок для голосування? Чому члени комісії, які роблять записи в журнал, видають бюлетені (якщо це можна назвати бюлетенем) агітують за своїх проекти стоячи над головою в людей? Якщо не знаєте за який проект проголосувати, проголосуйте за цей. Чому в стінах міської ради на інформаційному стенді розміщена реклама приватної рекламної фірми? Це лобіювання приватних інтересів посадовцями? Де прописана процедура голосування? Хто може бути в комісії, як відбувається голосування з моменту видачі бюлетеня до його вкидання в урну. Хаос», – Олексій Тростянський, громадський активіст

3. Низька наповненість інформацією про проекти авторів у голосуванні

Після розгляду ініціатив координаційною радою, 1 березня 2017 року засоби масової інформації оголосили про старт волевиявлень громадянами за проекти, які є для них найбільш важливими чи конкурентоспроможними. Але як виявилося непідготовленість до голосування довела до того, що мешканці міста плутались у найменуваннях. Тобто, Вам надають бланк голосування, в якому повинен бути відповідний номер проекту у мікрорайоні і додаткову інструкцію з поясненням, що це повинно бути.

Насправді, лише одиниці створювали макети власних проектів, щоб зацікавити учасників голосування (стенд поставили через декілька днів після старту).

Сама інструкція мала максимально три речення для розкриття суті ідеї автора, без необхідної повноти (кошторис витрат) і додаванням фотоматеріалів. Ще одним важливим фактором є те, що були проекти, які являлися схожими в різних районах, за що активне населення, яке хотіло проголосувати за свій проект, мало труднощі, тому що були ідеї, які не об’єднали під час розгляду для зменшення напруженості.

4. Підготовка волонтерів

Це пункт відзначає недолік не до всіх волонтерів, які були залучені, тому що деякі з них були обізнані у характеристиках майже всіх проектів при незначній агітації більшості авторів, які не залучали інформаційні ресурси для цього. Взаємопов’язано це було з тим, що замала кількість інформації була в інфоматеріалах.

Також координаційній раді необхідно врахувати те, що до участі громадян необхідно долучати не за тиждень до голосування, а в кращому випадку запрошувати їх до спільного розгляду, проводити пояснювальну роботу і показувати всі проекти, тільки тоді надавати дозвіл у якості волонтерів даної програми.

5. Склад координаційної ради Бюджету участі

Опосередковано, склад у більшості міст України обирають із представників місцевих рад (члени виконавчого комітету, депутати міської ради) та громадських активістів, які більше знають за життєві потреби мешканців міст, останній же складає понад 40% від загального складу. Бердичів вирішив порушити цю традицію: залучення не відбувалося через ЗМІ, через офіційний сайт міської ради не було оголошень про те, що створюється такий орган. Проаналізувавши теперішній склад, можна відверто сказати, що він не був оновлений і там залишилися все ті ж представники міської ради, які частково не розуміють цей механізм і не хочуть бачити в списках справжніх громадських діячів, які б могли допомогти у вирішенні питань розвитку міста.

6. Голосування без онлайн-форми на офіційному сайті

Так як це був перший Бюджет участі, звинувачувати координаторів ми не маємо права, але якщо порівняти інші міста та базу, яку ми мали і могли використовувати в Бердичеві, багато голосів було втрачено, тому що не всі можуть відвідувати міську раду в епоху інформаційних технологій.

«Обирати не можна чекати» або як громадяни прагнуть до змін

Після вищезазначених недоліків можна сказати, що перший Бюджет участі має багато невідповідностей до загальноукраїнських стандартів його проведення. Але як не крути, до представників Бюджету участі надійшло 66 проекти.

«Переважна більшість проектів стосується благоустрою та покращення інфраструктури міста, облаштування громадських просторів, дитячих і спортивних майданчиків. Бердичівляни хочуть мати гарні зупинки, міні-парки, сквери, а у зонах відпочинку, поблизу водойм – прогулянковий пірс, спортивний майданчик, волейбольне поле, скейт-парк, екстрім-парк тощо. Ініціатива одного з авторів – 5 проектів велопарковок поблизу загальноосвітніх шкіл, іншого – цілюще джерело біля пожежної частини, ще хтось пропонує цікавого інформаційного вигляду туристичні зупинки, особливо в районі вокзалу, біля Центру Разумкова та міської бібліотеки», – Юлія Лефтер, секретар міської ради

Серед шести десятків проектів були авторські пропозиції від скульпторів, художників, зокрема й на виготовлення і встановлення у сквері, поблизу спортивної школи, пост-модерної скульптури. У числі інновацій – й використання сонячних батарей, що ламає стереотипи про єдину необхідність спортивних майданчиків і покращення якості доріг.

Так як авторів ніхто не обмежував кількістю пропозицій, були автори, що подали 5 або й навіть 7 проектів. Найактивніші – Юрій Мельник (громадський активіст) і Богдан Кицак (член виконавчого комітету).

Після етапу розгляду 58 проектів було віддано на вибір бердичівській громаді, яка повинна була обрати, які ідеї необхідні вже сьогодні, а які можуть почекати у наступний періодах.

Сама процедура голосування була зовсім не важка. В бланку особа вказує власне прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані і номери проектів, по одному з шести мікрорайонів міста, які йому до вподоби. Тим, хто не розуміє чогось або не може розібратися в проектах, допомагали волонтери. Якщо проаналізувати середню явку на голосування, то в день вона складала понад 100 осіб.

Однією з найактивніших волонтерів стала бердичівлянка Катерина Закревська, котра дізнавшись, що потрібні люди для приймання бланків та консультації під час голосування, виявила бажання стати безпосереднім учасником покращення благоустрою в Бердичеві. Кожен день, без відпочинку вона активно працювала з виборцями, роз’яснюючи, що і як потрібно заповнювати, та вносити до спеціального журналу відомості і паспортні дані особи, яка голосує.

Щодо головних порушень, які були помічені волонтерами та Юлією Лефтер, це були випадки, коли містяни приходили з паспортами своїх рідних, аби проголосувати замість них, бо ті знаходяться на робочих місцях і не можуть проголосувати особисто (дільниця працювала з 9:00 до 18:00, крім неділі). Але такі варіанти були неможливими, бо людина повинна голосувати тільки за себе і вибір має бути самостійний та усвідомлений.

Так як 15 березня є останнім днем голосування, автори проектів, які побачивши, що їх колеги протягом минулих тижнів взяли за тактику «тицяння пальцем» на свій проект, взялися за це також, на що не звертали увагу декілька волонтерів, які очікували закриття журналу реєстрації та останнього виборця. Представники координаційної ради, які зібралися у фойє міської ради за десять хвилин до закриття очікували, коли останній мешканець кине бюлетень. Тому все відбулося як за прогнозом пані Лефтер – о 17:59 було відзначено той довгоочікуваний бюлетень, після якого розпочалося зібрання профільної групи, на якому обговорювали питання підрахунку, а точніше коли його розпочати.

У окремих членів була пропозиція розпочати його ввечері, як роблять це в інших містах, але більшість не погодилась з цим і вирішила записати у протокол час розкриття боксів о 14:00 16 березня. За рекомендацією депутата міської ради Валерія Шелепи (ВО «Батьківщина») було «захищено» урни, щоб ніхто протягом ночі не зміг підкинути бюлетені. Хоч це і жартома, але в Бердичеві можливо все!

16 березня робоча група Бюджету участі приступила до важливої та відповідальної процедури. Урни з бюлетенями члени робочої групи перемістили до холу другого поверху, де і проходив підрахунок. Я також увійшов до окремої групи спостерігачів, а пізніше і підрахунку голосів.

Висипані бланки почали фасувати у кілька стовпців та почався підрахунок їх кількості. Після повторного підрахунку, на подив спостерігачів було помічено, що замість зафіксованих 1892 осіб у журналі реєстрації, бланків нарахували на 24 більше, тобто 1916. Причиною цьому міг бути людський фактор, тому було вирішено, що під час процесу підрахування стежити за тими бюлетенями.

Пізніше, майже під кінець голосування було знято з обліку браковані та непідтверджені підписом учасника бюлетені. Виникали дискусії і в учасників підрахунку, як перевіряти учасників їх місце реєстрації (були навіть з інших міст і країн). Головною проблемою вважаю, що деякі бюлетені були заповнені не повністю, тому мали випадки з вибором лише одного району за один проект. Ось тут внутрішня агітація визначила роль деяких проектів-переможців.

Якщо поглянути на результати підрахунку 4 груп, то можна побачити, що найбільше голосів отримали проекти №31 і №3 (відповідно у 1 і 2 районах).

Проект №31 «Відродження парку. Благоустрій території в парку «Шкіроб’єднання», встановлення лавочок, сміттєвих баків, спортивне обладнання для ворк-ауту», автором якого є Тетяна Домбровська, була членом координаційної ради і часто згадувалася активістами як автор, який від самого початку агітувала за свій пріоритетний проект у фойє міської ради. Тому і не дивно, що такі результати.

Але якщо згадати неправомірну агітацію, то проект №3 не потребував його, а ось подібну тактику застосував проект №12. Проект №12 «Могилу прадіда врятуй від забуття. Відродження історичного польського цвинтаря у Бердичеві на вул. Пушкіна», автором якого є депутат міської ради Юрій Сокальський, за підтримки католицької громади отримав переважаючу перемогу, тому що перші тижні для цієї ініціативи показували дуже низькі результати волевиявлень. Лише після інформаційної поширеності (після служб у католицькому храмі), громада на другому тижні голосування била всі рекорди – за один тиждень було більше 500 рекордних голосів, що «вибило» інші проекти, а другий проект (який належав Тетяні Домбровській) по кількості голосів має різницю з переможцем майже у 620 голосів.

Лише о 18:38 16 березня Бердичів дізнався назви проектів, які стали переможцями у першому Бюджеті участі. Більшість спостерігачів і засобів масової інформації були шоковані такими результатами, згадуючи початкових фаворитів.

Після підрахунку голосів я надав коментар одному з місцевих ЗМІ, в якому висловився за основні недоліки та пропозиції, які пропонував, але не були застосовані:

«Самі автори проектів пропонували створювати окрему онлайн-форму, щоб голосувати. Вони до цього не долучалися. Через це багато голосів молоді було втрачено»

Якщо ж шановні читачі думаєте, що це був кінець, то це лише початок. Далі було веселіше.

Після оприлюднення результатів була оголошена інформація, що проектантів-переможців буде запрошено на сесію міської ради, щоб радо привітати їх і побажати в подальшому натхнення та витримки. Звичайно, цього не відбулося, лише в квітні з учасниками зв’язалися і попросили з’явитися для обговорення нюансів, які можуть виникнути. На зустрічі був присутній лише пан Юрій Сокальський. Після цього більше зустрічей не відбувалося, а всі учасники відповідали вголос, що з ними ніхто не зв’язувався, або не намагався цього зробити самостійно до липня 2017 року.

Розглянемо цей топ-переможців Бюджету участі 2016-2017:

1. Район №1 («М’ясокомбінат»). Проект №31 «Відродження парку» (благоустрій парку «Шкіроб’єднання»).

Один з проектів пані Тетяни Домбровської, який зміг перемогти в більшості тому, що вона є членом координаційної ради та мала необмежений доступ до зони, де вона «агітувала» за свої проекти. На жаль, активісти тільки під середину кампанії помітили факт правопорушення, і тому до кінця голосування продовжувався моніторинг. Після перемоги була обіцянка, що її проект буде реалізований першим із всього переліку.

В жовтні жителями даного району було помічено, що комунальними службами міста кладеться асфальтне покриття на доріжку, яка була в надзвичайно жалюгідному стані і сполучає парк та один з місцевих стадіонів.

Користувачі соцмереж подумали, що це входить в план дій по Бюджету участі, але на одному із засідань виконкому було визначено, що це окрема стаття витрат бюджетних коштів. До грудня 2017 року паркова зона залишилась занедбаною, реконструкція згідно макету, який був оприлюднений в соціальних мережах наприкінці голосування, не відбувалася.

2. Район №2 («Корніловка»). Проект №3 «Красивому місту – достойний вигляд» (благоустрій озера біля Рафінадного заводу)

Слідкуючи за коментарями мешканців мікрорайону, облаштування зони відпочинку відбувалося до червня 2017, після заміни ліхтарів та прибиранням території пляжу, все цим і завершилося до жовтня цього року. Так як залишалося всього 2 місяці до кінця реалізаційного періоду, скорим часом було розпочато підготовчі роботи для асфальтування доріжки понад водоймою по Озерній вулиці.

За словами депутата міської ради Андрія Чепіля, який є одним із ініціаторів проекту, наступного року на відповідній території мають намір встановити спортивний майданчик та облаштувати парковку для автівок. У майбутньому ця територія має стати сучасним та зручним місцем відпочинку громадян.

3. Район №3 («Загребелля»). Проект №38 «Екоплатформа»

Слід відмітити, що автором ініціативи виявилася молода дівчина, наймолодший учасник кампанії Бюджету участі, яка випередила всіх своїх конкурентів у зазначеному районі з найбільшим відривом у голосах. По інформації інсайдерів, Екологічний центр виховання дітей та юнацтва, на базі котрого планувалося проведення та створення спецзони для розведення тварин та рослин, не відразу отримав підтримки з боку фінансової підтримки міської влади. Хоча координатори запевняють, що будівництво відбулося  і проект реалізовано, сам центр вважає, що той обсяг заходів, який був зроблений, є не тим планом дій, який передбачався з самого початку.

4. Район №4 («Червона гора»). Проект №29 «Захисти дітей від автомобіля» (облаштування пішохідного переходу біля ЗОШ №12)

Відразу стає запитання – «а хіба не міська влада повинна займатися цим питанням?». Як виявилося, громаді набридло терпіти і вони взяли цю справу у свої руки. Написавши проект, учні та батьки ЗОШ №12 радісно проголосували за нього, тому що ділянка дороги є вкрай небезпечною для пішоходів, не говорячи за маленьких школярів. Сталося не так, як бажалося. Влітку цього року місцевими службами було нанесено «зебру», на що автор проекту був здивований, як і ті, хто проголосував за проект.

Пізніше, після декількох постів міська влада відреагувала на це і нарешті було встановлено сучасний світлофор, який став об’єктом корупційного збагачення. Згідно умов Бюджету участі на удосконалення пішохідного переходу на Червоній горі було виділено з міського бюджету 100 тисяч гривень, з них 14 тисяч гривень використали для створення проектно-кошторисної документації, а 86 тисяч гривень – для встановлення сучасного світлофору, котрий відраховує час для переходу і видає звуковий сигнал.

Реакція бердичівлян на світлофор виявилась неоднозначною. Одні були шоковані вартістю проектно-кошторисної документації, інші до сих пір сумніваються, що цей світлофор зупиняє автомобілі, які мало не «літають» на цій небезпечній ділянці дороги. Проте більшість громадян активно скаржаться на неприємний звук світлофору. Ті, хто переходив дорогу, зазначали, що від нього з’являється сильні головні болі, але найбільше дістав цей звук жителів приближених до світлофора будинків, котрим доводиться кожних кілька хвилин чути вже звичне тікання.

У кінці жовтні один з жителів району не прагнув терпіти такі знущання і поскаржився в міський відділ поліції. Заявник зателефонував до чергової частини і попросив правоохоронців вплинути на ситуацію, звернутися у відповідні служби, аби ті, в свою чергу, зробили звуковий сигнал тихішим, бо він заважає вночі спати.

5. Район №5 («Центр»). Проект №28 «Встановлення дитячого спортивного майданчика в дворі НВК №10»

Один з найбільших проектів ошуканства – це позбавлення права для бердичівлян займатися спортом не в пилюці від покриття поля (тирса) для футбольних змагань. А зробити його нормальним, як справжнє поле, яке знаходиться за 30 метрів від учбового закладу, де в більшості проходять весною заняття з фізичної культури.

Насправді проект був підтриманий батьками, жителями мікрорайону, прихильниками того, аби діти займалися спортом і вели здоровий спосіб життя. Але багато хто був ошуканий, тому що спортивний майданчик був побудований у внутрішній території школи, у який не дозволяють потрапити простому молодому бердичівлянину, який хотів би відпочити та пограти в розважальні ігри. Спочатку передбачалося, що буде реконструйоване футбольне поле, яке знаходиться поруч зі школою, покриття якого складається з тирси, що шкодить легеням гравців, які не оминають його і щоразу після уроків проводять там свій вільний час.

6. Район №6 («Центр»). Проект №12 «Могилу прадіда врятуй від забуття» (облаштування католицького цвинтаря)

Мабуть, що даний проект був найбільше наповнений топ-новинами у засобах масової інформації. І навіть з цією ініціативою маємо ряд недоліків та проблем. Містяни, почувши новину, що «в Бердичеві перемогли могили» не зрозуміли сарказму. В свою чергу, бердичівляни захотіли взяти приклад у обласного міста Житомир, щоб показати, як ми поважаємо історію цілої католицької громади та допомогти зробити це культурною мекою, яка допоможе створювати екскурсійні маршрути або навіть паломництво. Звичайно було зрозумілим, що без скандалів та інтриг просто так реалізація не пройде.

У 2016 році під час візиту польського телебачення до Бердичева Юрію Сокальському разом з журналістами спільно вдалось відшукати на польському цвинтарі у Бердичеві унікальне поховання Маршалка Бердичівщини Е.Казімєрського, датоване 1863 роком. Перед ними постав понівечений, розбитий на фрагменти масивний пам’ятник, який практично цілком знаходився у землі. Після проведення відновлювальних робіт, до котрих особисто залучився директор цвинтаря Валерій Пухальський зі своїми співробітниками, вдалось видобути з грунту верхню частину пам’ятника – кам’яний хрест та встановити його на постаменті Маршалка.

«Польський (католицький) сектор даного кладовища містить сотні унікальних пам’ятників, про котрі вже сьогодні можна писати наукові праці. Аби доторкнутись до витоків свого народу сюди прибувають сотні поляків, в тому числі представники уряду Польщі та дипломатичного корпусу. Саме тому ним було запропоновано проект, підтриманий польською громадою міста, під назвою: «Могилу прадіда врятуй від забуття», метою якого було відродження та збереження історичної пам’яті про видатні постаті (священиків, лікарів, викладачів, громадських та політичних діячів), що мешкали на території міста, повернення із забуття занедбаних пам’яток історії , унікальних нагробків, плекання польської історичної спадщини, відомої далеко за межами країни», – Юрій Сокальський, автор проекту-переможця

З квітня цього року почалася потужна робота небайдужих мешканців Бердичева та волонтерів з польського міста Югува, які активно допомагали прибирати старе кладовище і відновлювати таблички з іменами померлих. Наступним етапом було вистелення доріжки майже через всю частину польського та католицького кладовища. На це і пішла більша частина коштів.

Однак на літній сесії Бердичівської міської ради Юрій Сокальський звернув увагу своїх колег на те, що 100 тисяч гривень, виділених на проект по Бюджету участі, недостатньо для виконання усіх робіт та попросив депутатський корпус підтримати дофінансування проектів. По даному питанню Юрієм Сокальським було подано відповідне депутатське звернення, однак під час сесії були невдоволені депутати, які не розуміли, наскільки був великий «прорахунок», що не вистачило коштів згідно кошторису.

Урочисте відкриття Алеї пам’яті на старому кладовищі по вулиці Пушкіна відбулося 1 серпня, і не дивлячись на спеку в той день, зібрало чималу кількість людей, на якій були присутні представники католицького духовенства та територіальної громади міста.

Церемонію перерізання стрічки провели о. Рафаїл Мишковський та Юрій Сокальський, після чого Алея пам’яті була освячена. Закінчився захід спільною молитвою біля могили настоятеля костелу Святої Варвари Едмунда Бернадовіча.

Беремо високий старт

Здалося б, не всі проекти не реалізовані, але в листопаді 2017 року координаторами було оголошено старт новому Бюджету участі 2017-2018. Загалом, поглянувши на рекламу на офіційному сайті «Бюджету участі», можна побачити, що загальних змін не відбулося, терміни етапів залишилися на своїх місцях. Тільки ось змінилася сума коштів, яку в майбутньому розподілятимуть – з 600 тисяч до 1,2 мільйону гривень, що збільшує шанси на реалізацію більш потужних проектів у кожному району, а можливо і не одного в певному районі.

Також є питання, яке залишилося незмінним з минулого року – як може бути запущено етап подачі пропозицій, якщо міська влада рішенням сесії не надала коштів на реалізацію проектів.

4 грудня сталася резонансна подія у житті міста – за підтримки міської влади відбулося відкриття меморіальної дошки Джозефу Конраду, який тісно пов’язаний з нашим містом. Але під час виступу міський голова Василь Мазур обмовився (а можливо і ні), що знає, який проект є пріоритетним для міста, а саме реконструкція вулиці ім. Джозефа Конрада та скверу поблизу Центру позашкільної освіти ім. Разумкова.

«Зараз пішла така новація, що коли приймається бюджет є гарне починання, яке було започатковано у минулому році – це Бюджет участі. Виділяється певна сума грошей, а це 200 000, буде виділено на облаштування парку. То я просив би усіх вас долучитися», – Василь Мазур, міський голова міста Бердичева

Протягом декількох років постійно йде мова про те, що безперечно потрібно приводити у належний стан парк Центру позашкільної освіти ім. Разумкова. Але зараз необхідно визначити, що міський голова привселюдно дозволяє собі стверджувати, що 200 тисяч гривень буде спрямовано саме на цей проект, ніби заздалегідь знає, що переможе саме він.

Цього ж дня було зареєстровано перший проект Бюджету участь 2017-2018 рр. Автор ініціативи Олександр Бунін написав про це у Facebook, але був невдоволеним цим.

«04.12.2017 року прийшов до Лефтер Юлії Олександрівни реєструвати наш проект «Безкоштовна стерилізація домашніх тварин (собак) для населення м. Бердичева», мене направили в 12 кабінет. Там мені були трохи здивовані, бо не було призначеної людини, яка відповідає за реєстрацію, потім не знайшли журналу реєстрації і таке інше. Нарешті, після наполегливих умовлянь, проект зареєстрували в журналі реєстрації проектів Бюджету участі за 2016 рік! Штамп ставити відмовились. Ось така реєстрація. Як вважає громада, проект зареєстрований, чи ні?», – пише громадський активіст Олександр Бунін.

Після такого посту в коментарях розпочалися баталії з приводу такої безхалатної роботи в той час, як 11 днів було запущено другий громадський проект.

Мабуть, що останні рядки в даному дослідженні ми присвятимо останній зимовій 31-й сесії Бердичівської міської ради, яка підняла шуму по питанню другого Бюджету участі. Депутат міської ради Олексій Побережний (ВО «Свобода) озвучив свою протилежну позицію, яка не дозволила гуманітарній комісії (де він є головою) прийняти позитивне рішення за програму БУ на наступний рік. Ним було звернуто увагу на те, що 23 грудня буде рівно рік, як було прийнято рішення про запровадження програми, а у рішенні тодішньої сесії було вказано, що необхідно провести звітування перед громадою, що не було здійснено до сьогодні, хоча крайня межа згідно рішення визначена до 31 грудня 2017 року.

Ним також було звернуто увагу на невиконання проекту №31. Депутатом було визначено те, що у новому положенні знову немає ніякої відповідальності міської влади за це, тому що головним розпорядником коштів є саме вона, але якщо проект не реалізують до кінця року, то роботи будуть заморожені, а гроші повернуться у якості доходів бюджету.

Наступне слово взяла Тетяна Домбровська (ВО «Самопоміч»), яка відповіла взаємністю до свого колеги і не вважає себе винною, що отримала грамоту у День місцевого самоврядування за сумлінну роботу перед громадою.

Після цього Юрій Сокальський (ВО «Батьківщина») виявив бажання стати на захист Бюджету участі і не позбавляти права громади обирати проекти, які дійсно необхідні людям для розвитку власного міста.

Але як не крути, лише єдиним голосом проти було прийнято рішення про надання на розгляд громаді 1 млн. 200 тис. грн для побудови їх проектів у життя.

Висновки

Після всього прочитаного можна скласти враження, що влада частково саботує настільки цінний майданчик для введення діалогу з громадськістю і навмисне кидає все в багнюку байдужості та недбалості. Нейтралітет, який нібито тримає міська влада, не дотримується.

Надзвичайно дивує дикість і безладність координаційної ради, яка повинна контролювати весь процес від початку і до кінця. Дуже негативним є те, що на певні проекти, які перемогли не вистачає коштів, при тому, що були «відсіяні» з десяток проектів до подачі лише тому, що було перевищення плану. А тут проектанти заявляють громадськості, що мало надано фінансових ресурсів. На мою думку, необхідно було враховувати всі фактори: проводити тендери, шукати вигідну ціну.

Тому чекаємо наступного року і сподіваємося, що він дасть нові проекти, які розвиватимуть Бердичів!

Нагадаємо, що у Житомирі вдруге відбувся Бюджет участі, де було подано 103 проекти, з яких житомиряни обрали найкращі.

Юрій МЕЛЬНИК