З початком Другої світової війни журналістика стала засобом ідеологічного впливу. У цей період існувала окупаційна політика агресорів, які змагалися за різні частини української території. Важлива роль приділялась україномовним пресовим виданням, тому що вони надавали змогу оперативно доносити інформаційно-пропагандистські матеріали до місцевого населення. Таким чином, німецька влада водночас здійснювала вплив як на місцеве населення, так і на радянських дезертирів, які могли долучитися до радянських партизанів. На той час поява українських видань була зумовлена діяльністю українського національного руху, який контролював культурну сферу регіону.
Серед перших видань, друк яких було започатковано у серпні 1941 року, був часопис «Українське слово». Для його виходу на території Житомирщини був обов’язковим дозвіл з боку німецької влади. Цей вітчизняний часопис став продовженням еміграційного часопису «Українське слово», який виходив у Парижі з травня 1933 до червня 1940. В той час, як німецькі війська окупували Францію. Потім часопис відродився в Житомирі завдяки заступнику ОУН (м) Олегу Ольжичу.
Олег Ольжич очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) та Революційний Трибунал ОУН (1939-1941). Водночас він належав до поетів покоління першої еміграційної хвилі. Попри те, що культуру українського народу намагались зруйнувати численними репресіями та реформами, кожним своїм твором Олег Ольжич доносив читачам важливість боротьби за свободу.
Головним редактором часопису був член ОУН (м) Іван Рогач. Іншими редакторами також були такі як Петро Олійник та Орест Чемеринський. Газета виходила двічі на тиждень у друкарні на Великій Бердичівській, 10. Вона була обсягом від 2 до 4 сторінок, а також мала додатки «Літаври» (1941), «Література і мистецтво» (1941) та «Останні вісті» (1941). Слід зазначити, що часопис «Українське слово» став одним із перших україномовних видань на території райхскомісаріату «Україна».
Його матеріали часто були присвячені перемогам німецької влади, оскільки вона пильно слідкувала за редакцією тогочасних видань. Такими були публікації, які мали назву «Перемоги Німеччини за останній тиждень», «Знищено 86 радянських танків» та інші. Попри дії німецької влади, автори часопису розміщували матеріали про покращення системи освіти, діяльність міського театру, відродження релігійного життя, історію українського самостійницького руху. Такою була публікація про товариство «Січ», в якій було розглянуто роль культурно-освітньої діяльності цього товариства. Не менш важливим був матеріал «Відбудування церков», у якому зазначалось, що люди із величезним запалом беруться за ремонт знищених храмів.
Окрема увага була приділена матеріалам про злочини сталінського режиму на Житомирщині. Серед них ті, що описували Голодомор 1932-1933 рр. та Великий терор 1937-1938 рр.
19 вересня 1941 року редакційний колектив видання переїхав у Київ після вступу туди німецьких військ, де продовжив свою подальшу діяльність. У часописі «Українське слово» було оприлюднено багато матеріалів, які надають змогу ознайомитися із численними подіями часів Другої світової війни.
Марина Лозко
Будьте першим, хто прокоментував "Часопис «Українське слово»: важливий документ української культури"