Любов на все життя

«Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання», – цими рядками із творчості Володимира Сосюри Олена Рудніцька із Коростишева описує історію їхнього подружнього життя з чоловіком Олександром. Вони йшли поруч, тримаючись за руки, 15 найкращих років, народили та виховали сина, розділяли спільні вподобання, подорожували, були підтримкою одне для одного в усьому та завжди.

У липні 2022 року Олена отримала страшну звістку: виконуючи бойове завдання на території Херсонської області, військовослужбовець 46 окремої десантно-штурмової бригади, розвідник Олександр Рудніцький зник безвісти. Попрощатися з ним та поховати Героя рідні, друзі та бойові побратими змогли лише через рік – у липні 2023-го.

Весь цей час сподівалися, що воїн живий і продовжували пошуки. Дружина зізнається, аби просто не зійти з розуму, активно займалася волонтерською діяльністю. Разом з кумою збирали бійцям на передову ліки, перев’язувальні матеріали, речі першої необхідності, смаколики. Все це передавали волонтерським організаціям чи адресно відправляли воякам.

Згодом з фронту їй почали привозити відстріляні гільзи, ящики з-під снарядів, каски та різні трофейні речі російських окупантів. Їх майстриня розмальовувала і передавала для участі в аукціонах на підтримку ЗСУ. Багато виробів було продано за кордон – у Польщу, Німеччину. Разом із командою небайдужих волонтерок організували в Коростишеві центр допомоги потребуючим «Нове життя старим речам».

Між волонтерськими справами, роботою і домашніми клопотами Олена завжди думала про чоловіка. Сила їхнього кохання, теплі спогади і віра у те, що вони обов’язоково побачаться знову, вирушають у омріяну мандрівку, не дозволяли зупинятися ні на мить, наближаючи перемогу.

Таким був і її Сашко. До лав ЗСУ він став у 2016 році – підписав контракт та прийняв присягу в 95 бригаді. З 2018 по 2020-й був снайпером 58-ї окремої мотопіхотної бригади, позивний «Рудик».

«На два роки мені вдалося «вирвати» чоловіка з війни у цивільне життя, та не надовго. Вже зранку 24 лютого 2022 року він знову вирушив у бій, – розповідає Олена Рудніцька. – За освітою Сашко був програмістом, закінчив коледж у Бердичеві. Писав прозові твори, досконало знав і спілкувався англійською, багато читав, постійно навчався і вдосконалював свої знання та навики в різних сферах. З ним можна було і повеселитися, і пожартувати, і серйозні справи зробити. Його філософські думки й поради допомагали багатьом. Він був найкращим чоловіком у світі. Наш щасливий шлюб тривав 15 років, а майже у 16-ту річницю я поховала його. На згадку він лишив найдорожче – свою копію. Наш син Ваня, як і батько, – справедливий, любить філософствувати, мріє їздити на мото і навіть спробувати себе у фотомистецтві, а майбутню професію обрав у сфері боротьби з кіберзлочинністю».

До слова, мотоцикл «Yamaha V-Max», веде далі Олена Рудніцька, був ще одним членом їхньої родини. Ним подорожували територією України, Туреччини, Чорногорії. У таких поїздках чоловік вчив цінувати кожну хвилину життя, запам’ятовувати емоції. Він прагнув якнайбільше об’їздити гарних місць, ніби відчував, як мало часу мав прожити на цьому світі.

А ще зі шкільних років Олександр Рудніцький захоплювався фотографуванням. Це було одне з його найулюбленіших захоплень. При кожній можливості брав з собою камеру і намагався спіймати момент, зупинити мить і закарбувати важливе у спогадах. Займався пейзажною фотографією, макрозйомкою, робив портрети, весільні фотосесії, любив фотографувати дітей.

«Фотографія для Сашка була, як медитація. Вона робила його щасливим, – наголошує дружина загиблого захисника. – Ще при житті друзі та знайомі пропонували йому організувати фотовиставку робіт, але його завжди зупиняла власна скромність. Після смерті мого коханого Героя хочу показати усім, що він був не лише безстрашним воїном, який любив понад усе свою Батьківщину, а й фотографом. Наталя Клименко разом з бджілками зі її Майстерні свят «Сreative» підтримали мою ідею та взяли на себе організаційні питання. Вже 23 серпня у міському парку в Коростишеві пройде виставка-продаж фотографій Олександра Рудніцького. Всі виручені кошти будуть направлені на придбання пікапа військовим-землякам, серед яких і мій брат».