Житомирщина стала одним з перших регіонів, який постраждав від авіаударів рашистів. Не оминуло нещастя і мешканців міста Овруч. Розбиті вікна, зруйновані стіни, обвалений дах, зруйновані будинки та городина, не говорячи вже про ремонт в середині помешкань, меблі чи сантехніку. Як страшний сон овручани пригадують 2-гу годину ночі 6 березня. Саме тоді в місто прилетіло 11 авіаударів. Буквально за дві години така “спасітєльна” операція забрала життя трьох членів сім’ї Можаровських. Під час оголошення повітряної тривоги ховалися в підвалі, але й це їх не врятувало. Тепер на місці колишнього житла родичі встановлять пам’ятник. Інші ж мешканці Овруча також постраждали: хто фізично, отримавши численні травми, а хто морально – через зруйновані та знищені домівки.
Редакція Times.ZT поспілкувалася з місцевими жителями й дізналася, як вони оговталися від пережитого та як житимуть далі.
Будинок, де мешкала дочка та внуки Миколи Дубовика, неабияк сколихнуло від ударів. Одна із стін відійшла від основної конструкції, розбилися вікна, обвалилася підбита стеля, покрівля тощо. В цей час мешканці ховалися у підвалі:
“Зараз дочка з внуками проживають у мене вдома. Зять воєнний, то він служить, вдома не знаходиться. Я не знаю… Каже, як начало їх там трясти всіх. Пил, не можна чим дихать, зразу тряпки. Душніки були бутилками закриті. Від удару ті бутилки всі всередину залітають і пилюкааааа, вобщє нічого не видно. Оттуда удар, і отсюда удар, і з тої сторони там ще три воронки є. Одинадцять ударів за годину тоді було, 6 березня. Дий зараз внуки чуть-що і вони вже кричать”, – розповів овручанин Микола Дубовик.
У Миколи четверо онуків, двоє з них ходять до 4-го класу, молодший – до 2-го, а старший у дев’ятий клас. Микола розповів, що у підвалі сиділо четверо дітей і шестеро дорослих:
“Тривога началась, спустилися і буквально зразу началось. Коли ми вже вийшли з укриття, я тут поряд з дочкою живу, то сусіднього будинку нема, просто нема. Все валяється, в пилюці”.
А от домашнього улюбленця родина Миколи не встигла забрати з собою. Під час авіаудару він був у своїй будці, проте дивом вижив і залишився здоровий, хоча і трохи зляканий.
Вже 30 років в Овручі мешкала Валентина. ЇЇ будинок знаходиться неподалік Миколиного. Проте зараз жінці доводиться тимчасово проживати в свого сина в Коростені, адеж умови її помешкання стали непридатними для життя.
“Знищена була криша, побито там і доски, і крокви, і пічне опалення, комини. Знищена штукатурка зверху і з боків в середині будинку. Знищені двері, знищені вікна, пробита стінка у моєму санвузлі”, – поділилася Валентина.
Авіаудар відбувся близько другої ночі й застав жінку у ліжку:
“Я собі спала і схватилася від того вибуху, і від тих осколків, які летіли в стіни та огорожу. Я сама живу, діти в мене живуть у Коростені. Зараз я у них перебуваю як тимчасово переміщена особа, але кожного дня я приїжджаю, тому що буває приходять до мене гості подивитися. Приходили працівники, накривали кришу, розібрали літню кухню, повивозили весь мусор, який в мене був і зараз я готуюся до ремонту. Я вже завезла пісок і дещо закупила для поновлення оселі”, – розповіла мешканка міста Овруч.
Біля зруйнованого будинку ростуть красиві піони, фруктові дерева та інші рослини. Жінка сказала, що цьогоріч не садитиме городину, хоча робила це щороку. Валентина боїться ймовірних небезпечних випарів від уламків ракети. Та й вся грядка закидана камінням, тому садити пенсіонерці ніяк:
“В мене город закиданий камінням. Таке ж каміння в мене було й зверху на горищі, і ось по-під забором воно понакладуване. Дуже багато каміння по всьому городу. І мабуть ось той взривний матеріал він зараз не дуже корисний для посадки овочів. Позрізувало он дерева мені так, що треба буде трішечки переждати. Можливо вже аж на той рік я буду щось садити. В цьому році нічого не садила”.
Крім збитків в господарстві Валентена й сама постраждала:
“Я частково отримала пошкодження від вікна, від скла, яке летіло. Частково отримала осколки в бедро. Штукатурка мені падала на голову і на все ліжко. Тому у мене рука була пошкоджена і голова. Я лікувалася майже три тижні. Дякувати сину, він мене лікував”.
Пенсіонерка розповіла, що одразу після відміни тривоги люди й працівники комунального господарства Овруцької міськради схопилися на поміч.
“Ще було темно, коли почули ці вибухи, і зразу весь комунгосп, вся міська рада були тут. Всю цеглу вони тут поскладували. Весь шифер і руберойд, вони все вивезли, очистили двора. Вони працювали десь годин до трьох, не стояв ніхто на місці. В цьому випадку спрацювали дуже швидко. Для мене, як для пожилої жінки, справитися було з тією роботою неможливо”.
Стіну. яку пробило від вибухової хвилі, жінка завісила ковром, а син допоміг прибити, щоб трималося. Осколок, який пробив вікно та стелю, Валентина залишила собі на згадку. Ззовні цей камінчик не такий і великий, проте його вага неочікувано велика.
“Це син дістав із стелі такий, а більші то позабирали як експонати”, – розповіла жінка.
Поряд з будинком у Валентини була також і літня кухня з піччю, проте від них залишилися самі уламки.
“Ми трошечки залишили фундамент печі, ми ж полісяни. В нас гриби ростуть, я їх сушу”.
Цьогоріч Валентина вже не збиратиме й не сушитиме грибів і не тільки через те, що печі більше немає, а й через загрозу мін, які позалишали “спасітєлі”.
Оговтуватися від такого лиха українці будуть ще очевидно довго, проте у день перемоги ми обов’язково покажемо рашистам і світу, як завдяки єдності, взаємодопомозі і силі наших ЗСУ українці вистояли і перемогли.
Будьте першим, хто прокоментував "“Одинадцять ударів за годину”: мешканці Овруча розповіли про страшний авіаналіт (ФОТО)"