Цей страшний звір тривожність і як з ним миритися

Війна — час невизначенності. Важко передбачити, що буде через день, а то й годину. Безпосередньо впливати на перебіг війни цивільні також не можуть. Це провокує тривожність, яка не просто заважає отримувати задоволення від життя, а й перешкоджає рутинним справам, знижуючи нашу продуктивність. Але не такий страшний вовк, як його малюють. Тривога, як і будь-яка емоція, є еволюційно зумовленою і має свої функції. Чому це нормальне явище і в яких випадках варто турбуватися — пояснюємо далі в матеріалі.

Що таке тривожність і чому вона корисна

Тривога — емоційний стан, за якого ми переймаємося за невизначене, очікуємо поганого, хвилюємося. Проявлятися вона може на кількох рівнях:

– у вигляді думок — нав’язливі думки, що супроводжують нас, допоки ми не дамо їм раду;

– у вигляді відчуттів — відчуття задухи без, здавалося б, об’єктивних причин, напруги чи слабкості в м’язах, тремтіння;

– у вигляді дій — метушливість або навпаки бездіяльність.

Перестати відчувати тривогу взагалі неможливо, оскільки це один із базових станів психіки. Його завдання — попередити про небезпеку й підготувати організм до взаємодії із чимось небезпечним. Тривожність має кілька переваг: допомагає помітити небезпечну ситуацію, сконцентруватися на ній, скласти план дій і власне діяти.

Звідки ж вона береться?

Щодня, якщо не з нами, то у світі навколо нас точно щось відбувається. Наш мозок аналізує це й миттєво реагує. Під час зустрічі з потенційною небезпекою ми починаємо хвилюватися і діяти відповідно. Є три типи можливих реакцій: бий, біжи або замри. Наприклад, коли ми переходимо дорогу й помічаємо, як на нас їде машина, є три варіанта наших дій: перебігти дорогу, відступити назад чи застигнути на місці. Ми повинні ухвалити рішення, як діяти краще, зважаючи на всі обставини ситуації. Обмежуватися лише однією реакцією на всі випадки життя не найкраща стратегія.

Може бути й так, що безпосередньої небезпеки немає, але ми однаково почнемо тривожитися. Можливо, колись на нашого знайомого наїхала машина, коли він переходив дорогу. Мозок це запам’ятав і вирішив використати в майбутньому. Тож тепер, переходячи дорогу, ми тривожитимемося, аби такого не сталося і з нами.

Цілком закономірним є зростання рівня тривожності під час кризових ситуацій як особистих (втрата близького, зміни в житті), так і глобальних (епідемії, катастрофи війни). Так, наприклад, за підрахунками ВООЗ, кількість людей, що скаржилися на тривожність зросла з початком пандемії на 25 %. За результатами досліджень Чепменського університету, кількість тих, хто боявся захворіти на COVID-19 взагалі становила 54 %.

Тільки за період війни 71 % українців зазначили, що відчували сильну знервованість або стрес. Так 50 % відчували саме тривожність, ще 25 % відчували нав’язливі негативні думки і стільки ж — втрату продуктивності.

Тривожні розлади

Не завжди тривожність є корисною. Якщо її стає забагато, є ризик, що вона переросла в тривожний розлад. Є сенс турбуватися, коли тривожність перешкоджає нашій рутині чи з’являється в ситуаціях, коли причин перейматися немає.

Існує кілька різновидів тривожних розладів, і всі вони мають свої прояви й механізми, як-от панічний розлад, соціальний тривожний розлад, специфічні фобії, сепараційний тривожний розлад, генералізований тривожний розлад і обсесивно-компульсивний розлад. Якщо ви помітили, що останнім часом тривожитеся більше, ніж зазвичай, чи не можете виконувати базові функції через це, є всі підстави звернутися по психологічну допомогу.

Як впоратися з тривожністю

Важливо пам’ятати, що з тривожністю не боряться. З нею можна лише змиритися, оскільки вона є природнім механізмом, який захищає нас. У ситуаціях, коли нам загрожує небезпека, є сенс прислухатися до цього відчуття. Втім не варто вдаватися до паніки, а краще намагатися осмислити все раціонально.

У ситуаціях, коли тривожність з’являється безпричинно чи невчасно, на допомогу прийдуть копінг-механізми. Це такі дії, що допомагають нам справлятися з негативними емоціями, зокрема і тривожністю. Можна спробувати заняття спортом, йогу, медитації, поділитися тривогами з близькими, вести щоденник чи прості дихальні вправи. Якщо ж ви не маєте копінг-механізму чи жоден зі способів не допомагає справитися із тривожністю, варто звернутися по психологічну допомогу. Фахівець допоможе вам виявити, у чому полягає проблема і як її подолати.

Тривожність — нормальна частина життя. Це природній механізм, який допомагає нам помітити небезпеку і відреагувати на неї. Коли її стає забагато в нашому житті, це може свідчити про появу одного із тривожних розладів. Впоратися з тривогою допоможуть спеціальні вправи чи власні копінг-механізми. Тривожність не лікують, з нею вчаться жити.

Надія Назарук

Як обрати психолога