Назар Домашин разом з друзями із початку повномасштабної війни активно допомагали військовослужбовцям. Зокрема, підрозділу, де ніс службу його батько – збирали кошти на снайперську гвинтівку, тепловізори, самостійно шукали, купували та відвозили їх. Чоловік працював викладачем СПТУ-31, вихователем спецшколи-інтернату, тренером ДЮСШ, вчителем у школі, багато років очолював Довбишську селищну раду, а коли наприкінці лютого почали наступати війська окупантів, одразу пішов у військкомат та вдруге став до лав ЗСУ, аби обороняти країну.
На початку серпня, виконуючи бойове завдання на Херсонщині, Юрій Домашин загинув. У нього лишилася дружина, троє дітей, онуки. Через місяць після загибелі батька у старшого сина виникла ідея проєкту «Збережи та пам‘ятай», завдяки якому він зможе розповісти іноземцям на прикладі своєї родини історію героїчної боротьби та непоправних втрат українського народу у війні з росією, а також зібрати кошти на три автомобілі для евакуації поранених бійців. Загальна сума – близько 40 тисяч доларів.
На початку серпня, виконуючи бойове завдання на Херсонщині, Юрій Домашин загинув. У нього лишилася дружина, троє дітей, онуки. Через місяць після загибелі батька у старшого сина виникла ідея проєкту «Збережи та пам‘ятай», завдяки якому він зможе розповісти іноземцям на прикладі своєї родини історію героїчної боротьби та непоправних втрат українського народу у війні з росією, а також зібрати кошти на три автомобілі для евакуації поранених бійців. Загальна сума – близько 40 тисяч доларів.
Хлопець називає це своєю місією і запрошує кожного розділити з ним цю справу. Вже зараз можна переказувати гроші на рахунки волонтера – 4149 4390 2150 4570 (Приват), 5375414130513608 (Моно). Попереду в Назара тривала поїздка. Матиме зустрічі у Польщі, Німеччині, Бельгії, Ірландії, Франції та Нідерландах. Про усі етапи мандрівки та результати збору звітуватиме на своїх сторінках у соцмережі.
«Син свого батька», – саме так він написав про себе в Іnstagram. Про найріднішу людину з особливою теплотою. Батько був прикладом і опорою, з ним завжди були на одній хвилі.
«Герой цієї історії – мій батько, який став добровольцем і вдруге пішов захищати свою країну від рф. Вперше він прийняв таке рішення у 2015-му, коли активні бойові дії точилися лише на території двох східних областей. Втім, ця розповідь не просто про нього, саме так я хочу презентувати надважливу місію, щоб зберегти і врятувати життя інших героїв, які зараз проливають кров за Україну, – ділиться Назар Домашин. – До війни батько мав все для спокійного і щасливого життя – кохану і люблячу дружину, трьох дітей, найменшій з яких 10 років, двох маленьких онуків. Був мером маленького українського містечка і останні 20 років присвятив реформам, зробивши Довбиш одним із найуспішніших в регіоні. Саме тому він і пішов на фронт – захищати свою родину, містечко і країну від московської навали.
Він не міг стояти осторонь, коли вирішувалось майбутнє України. Я завжди порівнював тата з Атлантом, адже він був одним із тих, на плечах кого стоїть цей світ. Він мав багато чеснот справжнього чоловіка, випромінював світлу і позитивну енергію. Йому вистачало сил і на громаду, і на власну сім’ю. Я завжди радів, що маю повноцінну родину, де присутні повне взаєморозуміння та підтримка одне одного. Саме батько привив мені відчуття свідомої любові до того, що я громадянин країни багатою культурою, історією, традиціями. Завдяки цьому я ніколи не мав сумнівів щодо власної ідентичності.
Розумів, що у нинішній час – велика рідкість, коли батько є прикладом для свого сина, тому що сучасне покоління черпає знання про себе і світ здебільшого з інших джерел. Тато був моїм супергероєм, якого я постійно намагався наслідувати і бути схожим на нього. Приймаючи важливі рішення, я завжди згадую батька і запитую себе: «А як би в цьому випадку вчинив тато?».
Звістку про те, що батька більше нема, Назарію сповістили о 16 годині 3 серпня. Під час останньої телефонної розмови Юрій не приховував, що ситуація на фронті складна. На той час займав посаду заступника командира роти. Сидіти у штабі чи в тилу він не міг, перебував разом із побратимами на позиціях біля лінії фронту. Штурмували ворога і за два тижні в липні звільнили три українські населені пункти в Херсонській області, закріпилися. Втім, війська противника почали перекидати на той напрямок резерви, обстрілювали позиції українських армійців з усіх видів важкої артилерії, а потім залучали й авіацію.
«Таких трагічних історій безліч, але є багато людей, яким ми можемо допомогти повернутися до своїх домівок, до рідних і близьких людей, – продовжує Назар. – Кожен охочий може стати учасником волонтерського проєкту-місії «Збережи та пам‘ятай». Ці автомобілі – знак нашої шани і вдячності усім полеглим та шанс на порятунок і збережені життя для сотень інших військових, які продовжують стримувати ворога на сході та півдні. Моя роль – на власному прикладі передати емоції втрати близької людини, які сталися через російську агресію, донести людям в країнах Європи, що вони можуть впливати на ситуацію і своїми пожертвами продовжувати чиюсь історію життя».
Стартує Назар 3 листопада. Першу зустріч в рамках проєкту проведе у Кракові в Польщі. З собою має лише рюкзак з особистими речами, між містами й країнами пересуватиметься за допомогою громадського транспорту. Скрізь його чекають друзі і знайомі, які розповіли про місію іншим і організували захід, під час якого відвідувачі зможуть познайомитися з волонтером, дізнатися більше про його батька, ситуацію в Україні та зробити благодійний внесок на підтримку проєкту. Наразі хлопець ще продовжує надсилати листи різним компаніям та установам з пропозицією долучитися і підтримати ініціативу.
Юлія Демусь
У Житомирі молодь влаштовує фаєр-шоу, аби зібрати кошти на допомогу військовим
«Рух – це життя»: поважні житомиряни запалюють в танцях у клубі «КонтрДанс» (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "У пам’ять про загиблого батька: волонтер із Житомирщини у Європі збиратиме кошти на автомобілі для евакуації воїнів (ФОТО)"