У Житомирі діти за виручені від продажу прикрас кошти купили грілки для захисників (ФОТО)

Днями 10-річна житомирянка Софія Сірик разом із друзями передали військовослужбовцям ЗСУ пакунок із грілками та смаколиками, кошти на які зібрали самотужки. Наприкінці літа минулого року вони вперше вийшли продавати свої вироби – браслети та колечка із бісеру і намистин. Тоді вдалося зібрати 1975 гривень. Їх передали на потреби волонтерської майстерні «Свій за Свого», де з 2014 року плетуть кікімори, маскувальні сітки, кавери на шоломи.

Гарну справу діти вирішили продовжити, а їх вчинок на стільки вразив та зворушив виробників грілок у Польщі, що дізнавшись історію юних волонтерів із Житомира, вони зробили щедрий подарунок – додали до посилки безкоштовно 70 комплектів своєї продукції.

«Це все ініціатива Софії з іншими дітками – друзями по будинку Алісою, Данилом, Олександрою, Софією. Там є її однолітки і трохи менші. Ми з іншими батьками навіть нічого спершу не знали. Вони зробили прикраси, підготували скриньку і листівку із написом, що збирають для ЗСУ, облаштували собі імпровізоване торгівельне місце. Якось донька мені зателефонувала і я спершу подумала, що щось сталося, бо почула наче плаче, а виявилося, то вони так раділи, що у них купили два перші браслети.

Були щасливі усі і їх вже було не зупинити. Наступного разу Софія прибігла до мене на роботу, бо закінчилася ліска, на яку нанизують бісер, – згадує мама дівчинки Оксана. – Я дуже вдячна людям, які підтримали ініціативу дітей, повірили в їх добрий намір. Були такі, що давали за браслет по 200 гривень, а також робили замовлення на патріотичні вироби. Знайомі ділилися матеріалами для створення наступних браслетів. Хтось пропонував морозимо чи солодощі, але вони категорично відмовлялися, пропонуючи кидати за бажанням просто гроші у їх скриньку. Донька попросила мене купити цукерки, щоб пригощати покупців, які підходили із дітками, але потім роздавала й дорослим і навіть доганяла їх заради цього. Влітку діти виходили частіше, а потім почалися уроки в ліцеї, у Софії ще додатково малювання й акробатика, але на вихідних, не зважаючи ні на що, вона всеодно йшла продавати прикраси.

Обирали людні місця – в нас на районі біля будинку, біля навчальних закладів чи ринку. Я переживала і турбувалася, щоб все було добре, бо ситуації бувають різні. Якось один із перехожих зробив зауваження, бо на прикрасі була намистинка із англійською літерою «Z», вони спробували йому пояснити, що й до чого, але все ж… Якби на їх місці була 10-річна я, то просто розплакалася і більше б нічого не робила, а вони навпаки – наступного дня знову пішли на те саме місце. У мене нема слів – це неймовірні діти! Коли температура суттєво знизилася, я пробувала Софію не пускати, а вона відповідала, що військовим на фронті теж холодно і вона має їм допомагати. Йшла з друзями, йшла сама, то я вже просила сина Максима бути за охоронця і йти з нею».

Практично за шість вихідних діти зібрали більше 8 тисяч гривень. Протягом трьох тижнів батьки разом із волонтерами намагалися замовити за ці кошти грілки із-за кордону, та все не вдавалося. Софія з друзями хотіли зробити все якраз до свят. Врешті, все склалося якнайкраще – зробити замовлення, забрати і навіть привезти усе в Україну за тиждень змогла дівчина старшого брата, яка навчається за кордоном.

«За 7400 гривень ми закупили 180 упаковок грілок – по дві у кожній, а на 730 гривень – смаколиків, бо Софія хотіла ще підготувати домашню випічку, але ми трохи не встигали, оскільки домовилися оперативно передати все військовому, а в нього ще були особисті питання, то не хотіли зайвий раз турбувати. Коли дівчина сина забирала пакунок із грілками із поштомату, виявила, що він важкий, а вже вдома із листа зрозуміла, що виробники поклали безкоштовно ще 70 упаковок.

Ми їм додатково подякували, а вони пожаліли, що не дали ще більше, – продовжує пані Оксана. – Був навіть випадок, що ми трохи некоректно розрахували кошти, бо треба було перевести гривні у злоті, тож не вистачало на обумовлену кількість грілок. Я сиділа на роботі, різала смужки тканини на кікімори, зайшов чоловік, а за кілька хвилин повернувся з дружиною і вона дала гроші, сказавши, що це на потреби захисників. Дивлюся, а це майже така сума, якої нам не вистачало. На початку війни донька хотіла віддати усі свої заощадження із скарбнички на допомогу воїнам, але брат вмовив не робити її цього одразу. Фактично, згодом їй вдалося заробити ці кошти і всеодно здійснити те, що задумала. Знаєте, це все як справжня дитяча казка, таке диво і для Софії з друзями, і для нас, батьків. Їх приклад надихає, мотивує, бо вони не здавалися і до кінця йшли до своєї мети. Коли зустрілися із військовим, він дякував їм за надійний тил і допомогу, обіймав. Вони всі як рідні стали в один момент і це прекрасно, бо на шляху до спільної перемоги ми так само маємо бути єдині».