Висіяла у відкритий ґрунт у перший тиждень травня, а вже наприкінці серпня збирала перший урожай – приблизно увесь мій досвід вирощування такої культури як нут (турецький горох) на приватній ділянці в Житомирській області.
Кілька пакетів насіння придбала на спеціалізованому сайті в мережі, дочекалася поки ґрунт достатньо прогріється і тоді посіяла без додаткового поливу, попереднього замочування, обробки бобів. Не проводила будь-яке інше підживелення.
Достатньо швидки нут зійшов, але ріс доволі повільно, зокрема, значних клопотів завдали затяжні дощі та град у перші тижні червня. Через це рослини, які зійшли раніше, згодом захворіли, стали слабкими – було менше цвіту, стручки видозмінені, а в деяких навіть відсутні плоди.
Попри це, здорові рослини показали себе доволі добре і завдяки їм я змогла прослідкувати усі етапи зростання і дозрівання нуту. Очікувала, що стручків на рослині загалом буде значно більше, але, судячи з фото в інтернеті, так і має бути. В кожному – 1-3 зерна. Таким чином, аби споживати власноруч вирощений нут, варто значно збільшити обсяги посіву, оскільки з 10 м можна зібрати 4 кг.
Насіння за формою подібне до голови барана або сови (називають ще баранячий горох), має горбкувато-шорстку поверхню.
Насправді нут, поки що, в Україні в переважній більності не користується особливою популярністю ні серед споживачів, ні серед фермерів – і ті, і інші поступово відкривають для себе його, експерементують.
Приміром, знайшла інформацію, що у Житомирській області його намагаються вирощувати на Романівщині, а загалом найбільш сприятливими є південно-східні регіони країни.
Нут – найбільш посухостійка рослина серед бобових, дає гарні врожаї в умовах спекотного клімату. Також він є однією з найдавніших їстівних культур в країнах Сходу, де його вживали ще за 7,5 тисяч років до Різдва Христового. У нас час турецький горох вирощують у 50 країнах світу, а лідерами є Індія, Пакистан, Іран, Туреччина. Є дрібнозернові, середньозернові та великонасінні групи за розміром зерна, десятки різних сортів. Маса 1000 зерен в залежності від сорту коливається від 150 до 300 г.
Нут можна вживати у їжу в різному вигляді – відвареним, запеченим (закуски – хумус і фалафель, салати, рагу, супи, використовувати у вегетаріанському і веганському кухарстві, у ведичній кулінарії, робити нутове борошно для випічки). Перед приготування треба замочити на ніч, так само довго він вариться – годину-півтори. Має горіховий смак. Турецький горох – джерело вітамінів, мінералів, білка і клітковини, може бути замінником м’яса, аде загалом на добу не радять вживати більше 100 г нуту.
Юлія Демусь
У букет чи в тарілку: як на Житомирщині вирощують артишок (ФОТО)
Екологічна, натуральна і корисна губка: досвід вирощування люфи на Житомирщині (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Вирощування нуту на Житомирщині: очікування vs реальність (ФОТО)"