Як «народжуються» кавуни: шлях від квітки до плоду (ФОТО)

Кавуни – баштанна культура. Їх називають солодкими родичами огірків та гарбузів. Вони можуть мати рожеву, червону або навіть жовту чи білу м’якоть, дуже ароматні та соковиті.

Ранні сорти кавунів в Україні дозрівають ще в червні, а пізні – у жовтні. Майже 50% вітчизняного врожаю до початку повномасштабної війни вирощували на Херсонщині, іншу частину – теж переважно в південних регіонах.

До речі, за 157 кілометрів до Херсона, поряд із селом Осокорівка на Високопіллі, можна зустріти пам’ятний знак «Дари Херсонщини» у формі чотириметрового кавуна. Звільняючи цю територію від тимчасової окупації російських військ, українські військові, а згодом і волонтери, які везли допомогу цивільному населенню, робили світлини із цим пам’ятником кавуну та розміщували їх у соцмережах.
Пам’ятники кавуну можна зустріти ще у Залізному Порту і в Голій Пристані, де з 2003 року проходив гастрономічний фестиваль «Український кавун — солодке диво». У різні роки там було зафіксовано рекорди: кавуни вагою 53 і 95 кг. Був ще 125-кілограмовий кавун, але він розбився під час транспортування до місця проведення заходу, тому рекорд не зафіксували.
Також на фестивалі кавун-карвінг – різьблення різноманітних малюнків на еластичних боках кавунів. Готові зображення і написи додатково прикрашають квітами, овочами та іншими виробами, створюючи вражаючі композиції. У багатьох локальних брендах, сувенірній продукції Херсонщини представлено образ кавуна.

Протягом останніх років кавуни в Україні почали вирощувати чи не по всій території. Для цього господарі обирають найбільш оптимальні сорти, експериментують з ними, аби досягати високої врожайності і щоб плоди встигали дозрівати. В мережі вже можна знайти інформацію з переліком перевірених сортів для кожної області.

Загалом є більше 1200 різних сортів. Найдорожчий сорт кавунів – «Денсуке», в якому нема насіння, а шкірка – дуже темна. Власне, деякі штучно виведені сорти, позбавлені насіння, можуть розмножуватися тільки пагонами. Є карликові кавуни, що виростають лише до 3-5 см у діаметрі. Їх переважно використовують для салатів, бо за смаком схожі на огірки.

З кавунів виготовляють нардек, так званий «кавуновий мед»: його виварюють до потрібної густини із соку. Зі шкірки кавунів роблять варення і джеми, маринують як огірки, а із м’якоті – чіпси (сушать протягом кількох годин). Смажене насіння кавуна схоже на гарбузове.

Селекціонерам вдалося схрестити кавун з гарбузом і отриманий результат отримав назву кавбуз: смак – кавуна, а м’якоть – помаранчева, як у гарбуза

Батьківщиною кавуна називають Південну Африку, де його й досі можна зустріти у дикому вигляді. Першість за обсягами виробництва кавунів нині у світі займають Китай, Туреччина, Іран, Бразилія. За офіційною інформацією, найбільший кавун було вирощено в штаті Арканзас (США) у 2005-му році – 122 кг. Міжнародний день кавуна відзначають 3 серпня.

Ботанічний опис кавунів: стебла тонкі, гнучкі, повзучі або кучеряві, звичайно округло-п’ятигранні, довжиною до 4 м і більше, розгалужені. Молоді частини стебла густо опушені м’якими відстовбурченими волосками. Листя на довгих черешках, чергове, волосисте, грубувате, в контурі трикутно-яйцювате, при основі серцеподібне, довжиною від 8 до 22 см і шириною від 5 до 18 см, з обох сторін жорстко шорстке, глибоко трироздільне, частки його перисто-роздільні або двічі перисто-роздільні, з подовженням на верхівці, гострою середньою частиною, бічні частки зазвичай закруглені, іноді листя цільне, більш-менш лопатеве.
Квітки одностатеві, з приквітничками човникоподібної форми. Тичинкові квітки поодинокі, діаметром 2-2,5 см, на волохатому квітконосі; квітколоже широко дзвоноподібне, пухнасте. Маточкові квітки поодинокі, трохи більші від чоловічих. Зав’язь більш-менш опушена Цвіте в літні місяці. Насіння плоске, часто облямоване, різноманітно забарвлене, з рубчиком.