Зустріч перед входом, а далі спілкування у фойє, на третьому ярусі, у музеї, поряд з кабінетами, раритетними сходами на сцену та в зал, гостини у кав’ярні – саме така програма екскурсії, яку для житомирян та гостей міста проводять в обласній філармонії ім.Святослава Ріхтера.
Її основна особливість в тому, що таким чином відвідувачі можуть побувати не лише на глядацьких місцях, як то відбувається зазвичай під час концертів чи інших урочистих заходів, а буквально прогулятися закуліссям чи навіть бути пристуніми під час репетицій або “прогонів” програми, розвідати таємниці та цікаві факти історичної будівлі, що збереглася до наших днів, а головне – продовжує залишатися одним із центрів мистецтва у регіоні та Україні загалом.
Директор-розпорядник філармонії Сергій Кириченко пояснив, що таку послугу запровадили у нинішньому концертному сезоні – приходити можуть дорослі й діти у складі організованих груп кількістю 20 +/- осіб за попередньою домовленістю. Екскурсія платна – усе офіційно через касу комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія ім.Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради. Краще обирати будні дні, адже у суботу чи неділю співробітникам доведеться заради цього виходити на роботу у свій вихідний. Попередньо – екскурсії точно проходитимуть у період концертного сезону і навіть після його завершення, колектив має лише місяць на відпустки.
Зокрема, Заслужена артистка України Катерина Стрельцова розповідала, що на цьому місці ( тоді вулиця Жандармська) все починалося із наміру тогочасної громади збудувати новий кам’яний театр, оскільки попередній, що знаходився неподалік, прослужив десятки років, але був дерев’яний та згорів.
За справу взявся Волинський губернатор Микола Синельников, який спершу отримав дозвіл із Санкт-Петербурга, а далі направив листа з проханням про фінансову допомогу до свого безпосереднього начальника – Київського воєнного губернатора Дмитра Бібікова, у відповідь отримав відмову, тож звернувся до жителів губернії із закликом робити пожертви. За першу частину збору замовили проєкт у видатного архітектора Івана Штрома, а решта коштів пішла на будівництво, що завершилося всього за два роки і у 1858 році театр розпочав працювати офіційно.
До речі, перший час, як і у всьому місті, там не було електроенергії, а сцену освічували спеціальні конструкції із вогнищем. Детальніше про це Катерина Стрельцова розповіла учасникам екскурсії так само у темряві на верхньому ярусі і навіть запропонувала послухати виконання музичного твору на скрипці, аби сповна відчути подібну атмосферу.
Після того як у театр прийшло “світло”, його стіни довелося очистити від кіптяви, також були замінені стільці у залі, проведено інші ремонтні роботи. До слова, Синельником був справжнім фанатом театру і навіть мав своє персональне місце. Жодна вистава не починалася без нього. Безліч оповідок і переказів, пов’язаних із цим, відвідувачі дізналися від пані Катерини.
А ще вона повідала про одну досить не пересічну подію у житті театру і міста зокрема. Йдеться про гастролі афроамериканського актора Айри Олдріджа, який двічі (у 1865 та 1866 роках) відвідав Житомир та зібрав аншлаги. До речі, він був другом Тараса Шевченка, обоє мали подібний життєвий шлях. Окремо присутнім розповіли й про інших вітчизняних та закордонних знаменитостей, які приїздили з виставами у Житомир.
Втім, історія найстарішого театру на території України завершилась у 1938 році. Саме того року він змінив свій статус на філармонію, а у 2012-му їй було присвоєне ім’я відомого на увесь світ музиканта-земляка – Святослава Ріхтера.
Катерина Стрельцова поділилася інформацією про те, як філармонія пережила Другу світову, хоча все вже було зроблено для того, аби підірвати будівлю (сцену замінували, щоб знищити німецькі війська, які планували провести тут нараду) і як вистояла під час ракетної атаки росіян у березні 2022-року (тоді руйнувань зазнав ліцей №25 по-сусідству).
У післявоєнний час у філармонії було набрано естрадну бригаду, концертний колектив, музичний лекторій. Приблизно у той час почалася історія Поліського академічного ансамблю пісні і танцю “Льонок” ім. Івана Сльоти. Його створив Борис Тен, який, окрім літератури, займався і музикою – понад двадцять років очолював об’єднання житомирських композиторів, створив і видав «Посібник для керівника самодіяльного хору», низку хорових пісень, писав музику до вистав. Тривалий час опікувався хором «Льонок», далі передав у руки Анатолія Авдієвського. У свою чергу керівник Іван Сльота віддав колективу більше 40 років життя – весь його творчий шлях був пов’язаний із “Льонком”. Детальніше про все це можна було дізнатися під час відвідування музею і тематичної експозиції, що також діє у філармонії.
Далі екскурсійна група раритетними сходами попрямувала на сцену, звідки чудово видно увесь зал. До слова, під час капітального ремонту десять років тому кількість місць у філармонії зменшилася із 630 до 450, зникли певні елементи сцени, включаючи оркестрову яму. Колись на стелі були оригінальні розписи, які створили італійці, а те, що нині – вже нічого спільного із цим не має. Також була втрачена акустика будівлі.
Пропонуємо читачам переглянути фоторепортаж із Житомирської обласної філармонії ім.Святослава Ріхтера, а при нагоді – обов’язково завітайте на екскурсію і ви.
Будьте першим, хто прокоментував "Житомирська філармонія ім. С. Ріхтера: історія та за лаштунки (ФОТО)"