«Зігрій захисника»: як волонтерська майстерня з Баранівки допомагає ЗСУ (ФОТО)

Наталія Тодоренко з містечка Баранівка на Житомирщині багато років вчителювала – викладала географію. Нині ж вона – одна із тих, хто у своїй громаді об’єднує охочих підтримати ЗСУ. Разом із подругою в жовтні 2022-го створили волонтерську майстерню «Зігрій захисника». Спершу планували там лише плести маскувальні сітки і виготовляти окопні свічки для військових, але згодом напрямки допомоги суттєво розширилися – готують фруктово-горіхові мікси, медово-вітамінні смузі, енергетичні батончики, швидко-каші, домашню консервацію, випічку і все відправляють на передову.

Майстерня працює без вихідних. Приходять туди і дорослі, і діти. Кожен знаходить заняття для себе. Мотивація на всіх одна – спільно наближати перемогу.

«Ми організувалися восени минулого року і відтоді постійно допомагаємо по мірі можливостей. Розмістилися у приміщенні, яке надав керівник Міжнародного благодійного фонду «Авто з Європи» Олег Воробей. Він займається питанням пошуку і придбання транспортних засобів для воїнів за кордоном. Щоразу, коли відправляється чергове таке авто на фронт, завантажуємо його усім необхідним. Щось збираємо самі, щось приносять інші небайдужі люди, колективи навчальних закладів.

Співпрацюємо із міською радою, тож коли там отримують гуманітарні вантажі, з нами можуть поділитися медикаментами, перев’язочними матеріалами, консервами, засобами гігієни, а ми вже передаємо це безпосередньо військовим, – пояснює волонтерка. – У майстерні нема умов повноцінно готувати, але в Баранівці є інші дівчата, які займаються саме цим – постійно м’ясні страви, домашня їжа, випічка, а ми пакуємо такі поживні мікси із горішків та сухофруктів, робимо суміші із меду, імбиру та лимона, вже напевно переробили більше 200 кг меду.

Хто не встигає приходити у майстерню, готує щось вдома, бере різати тканину на смужки для сіток. Усю зиму займалися окопними свічками, нам передавали бляшканки, віск, парафін, щось докуповували. Шили флісові шкарпетки, рукавиці, балаклави. У майстерні все різали, кроїли і волонтерки розбирали шити по домівках, ще зверталися до майстринь у швейний цех і вони після роботи лишалися, щоб допомогти. Зараз знову головний акцент на плетіння сіток. У вихідні приходить навіть більше людей, ніж у будні, бо у інші дні багато хто працює.

Комусь вдається прийти раз чи кілька разів на тиждень, у нас нема графіків, зобов’язань, тобто коли зручно. Вчителі після роботи заходять. Найбільше болить байдужість. Знаєте, на жаль, спостерігаю таку тенденцію, що для когось завжди є причина – город, господарство, якісь клопоти, а той час які інші навпаки намагається кожну вільну хвилину використати з користю і допомогти тим, хто продовжує боронити українські землі. До нас приходить родина ВПО з Мелітополя. Вони дуже хочуть, аби їхнє рідне місто звільнили і їм зараз важливо підтримувати військових, тому займаються волонтерською діяльністю.

Навіть хлопчик у них є – Дмитрик, він завжди поспішає у майстерню, щоб плести сітку. Коли зламав ногу, найбільше переживав, що не зможе продовжувати допомагати. Є жінка з Лиману, яка так само долучається до усіх процесів у майстерні».

З-поміж іншого, волонтери майстерні «Зігрій захисника» також фінансово долучалися до збору коштів на авто, прилад нічного бачення, тепловізор та інших потрібних речей для військовослужбовців-земляків. Намагаються оперативно закривати усі запити, які надходять.

Наталія Тодоренко знаходить час і для творчості – робить патріотичні брошки, браслети, розписує акрилом «відпрацьоване залізо»: уламки ракет, снарядів, гільзи, елементи ворожої амуніції. Тематика та образи – найрізноманітніші: від квітів, блакитного неба, лелек над полем до зруйнованих і спустошених росіянами українських міст. Усе це в подальшому розігрують під час благодійних лотерей, а виручені кошти – на потреби ЗСУ.

«Волонтерка із Хмельницького Наталія Піонтковська їздить до військових на позиції, звідки й привозить оце «залізо», так би мовити. Далі передає мені і я вже розмальовую, а потім розігрує серед користувачів у соцмережах. Можна за один раз зібрати кілька тисяч гривень. Ми так збирали на антидронову рушницю, тепловізор, пальне, – додає Наталія Тодоренко. – Загалом, фінансову підтримку нашій волонтерській майстерні “Зігрій захисника” надають і місцеві мешканці, і друзі з різних спільнот у соцмережі Фейсбук, і колишні мої учні, які зараз живуть в різних куточках України або за кордоном. Щомісяця передають кошти двоє наших односельців, які нині мешкають в Чехії.
У березні отримали допомогу від українського художника Адама Попенка, з яким познайомилися заочно у мистецьких групах. Він надіслав частину коштів від продажу своїх картин з персональної благодійної виставки, що проходила у Чеському Будейовіце. Також допомагали земляки з фінського містечка Каустинен, які разом з іншими українцями та місцевими мешканцями проводили благодійні ярмарки і збирали гроші на підтримку України. Завдяки цим та іншим благодійним внескам,впродовж усього періоду роботи майстерні, ми мали змогу купувати парафін для свічок, імбир і лимони, сухофрукти, крупи, сало і м’ясні тушкованки, ліки, засоби гігієни, “зігрівайки”, шкарпетки, термобілизну, чоботи, спальники та інші речі.