Ксенія Лавріна хоче створити реабілітаційний центр

Волонтерська діяльність житомирянки Ксенії Лавріної завжди була пов’язана з дітьми. Займалася реалізацією таких благодійних ініціатив до війни і нині теж шукає можливість підтримати наймолодших.

З вересня на базі її приватного освітнього закладу стартував проєкт «Доступна освіта» БФ «Справжні Українці». Триватиме він до кінця навчального року і, відповідно, завершиться у травні. Завдяки цьому 24 дітей із родин внутрішньо-переміщених осіб, загиблих воїнів або родин, де обоє батьків несуть службу, мають супровід і цілодобовий нагляд, харчування, розваги і всебічну допомогу під час навчання.

«Зараз у нас 10 дітей дошкільного віку до 5 років, 14 – учні 1-8 класів. Проєкт «Доступна освіта» у Житомирі фінансує НГО «МОНДО» – міжнародна благодійна організація з Естонії. Вони дуже зацікавлені у підтримці освіти. У пріоритеті – жінки та діти. У старших дітей, школярів, знищене усе їх життя, зруйнований той світ, в якому вони жили до початку повномасштабного вторгнення. Хтось втратив домівку, був змушений виїздити з рідного міста і побачив усі жахи війни, хтось чекає з фронту звістки від батьків. Вони проснулися в іншій реальності, де все по-новому. Єдиний зв’язок із тим мирним, спокійним та розміреним ритмом життя, що був ще 8 місяців тому – школа, однокласники, спілкування з ними. Дистанційно діти продовжують навчатися у своїй школі. Наша основна задача – відновити і зберегти цей зв’язок, – відзначає автор та реалізатор проєкту «Доступна освіта» Ксенія Лавріна. – Ще один із аспектів програми – групова психотерапія для дітей та батьків. Це обов’язково. Діти знаходяться у нас повний день . Маємо своє укриття та автономне опалення, забезпечуємо харчуванням – готуємо самі. Вони в теплі, нагодовані, під кваліфікованим наглядом. Батьки знають, що діти у безпеці і можуть спокійно працювати. Додому діти повертаються ввечері вже з виконаними домашніми завданнями і увесь вільний час можуть просто провести в родинному колі. Ще маю вільні місця: 5 – на садочок, 5- на школу. Якщо у родині загинув хтось з батьків під час виконання бойових завдань, якщо обоє батьків при виконанні службових обов’язків, якщо є довідка ВПО, можна звертатися. Cпочатку буде співбесіда, де я оголошую наші правила, потім підписуємо угоду про взаємодію, а тоді дитина може відвідувати заклад. Це проєкт не прибутковий. Його мета – дати дітям соціалізацію, аби вони відчували себе комфортно, не фокусувалися на пережитому й негативних емоціях. Він розрахований і на те, щоб дати робочі місця ВПО, бо в мене працюють вчителі, які переїхали з Херсону».

Ще один проєкт, який координує Ксенія Лавріна, розпочався у середині жовтня. Це художній конкурс «Війна очима дітей», долучитися до якого запрошують дітей і молодь віком 8-20 років із Житомира. Можна подавати фото, зроблені у період війни, власні малюнки й картини, створені в цей період. Кращі роботи будуть представлені на пересувній мультимедійній виставці, яку презентуватимуть у різних країнах світу. Вже зараз є домовленість про співпрацю з міжнародними фондами, які готові сприяти у розміщенні виставки у країнах Європи. Крім цього, їх нанесуть на різну сувенірну продукцію і продаватимуть як на виставках, так і у магазинах та під час акцій на підтримку України за кордоном. Усі виручені кошти, за словами волонтерки, підуть на впровадження ще одного проєкту – спорудження реабілітаційного центру.

«Всі гроші від виставки, продажу сувенірної продукції будуть накопичуватися для створення реабілітаційного простору на території Житомирської області. Він буде орієнтований на ветеранів і тих, хто пережив травми війни. Це не лише внутрішньо-переміщені особи з прифронтових зон на сході й півдні, які були безпосередньо у зоні ведення бойових дій, з тимчасово окупованих територій або деокупованих населених пунктів, але й ті, хто зазнали впливу війни – їх будинки потрапили під ракетні чи авіаудари приміром у Житомирі чи районах на півночі області, вони витратили рідних або майно, отримали поранення. Це про матеріальні, моральні та фізичні втрати, – пояснює Ксенія Лавріна. – Такі люди потребують підтримки і реабілітації також. Майбутній реабілітаційний центр буде розташовуватися на великій ділянці посеред лісу на Житомирщині, поділений на кілька зон і локацій. Буде хірургічний та психіатричний корпус, діагностичний центр. Зокрема, хірургічний спеціалізуватиметься на протезуванні й пластиці, бо на війні отримують опіки і втрачають кінцівки. Фізична реабілітація передбачає заняття на спортивних майданчиках, тренажерах. Квадроцикли, трьохрівневий мотузковий парк з ліфтом, катамарани, SUP борди і ще багато іншого буде адаптовано таким чином, щоб ними могли користуватися люди з протезами, щоб ті, хто мають інвалідність, повноцінно займалися спортом, проводили дозвілля. Буде басейн і комплекс послуг і оздоровчих процедур, пов’язаних з водою. У психіатричному корпусі можна буде отримати психологічну підтримку і психіатричне лікування, але профілактичне, не стаціонарне. Це все профілактика і реабілітація, санаторне лікування. У діагностичному центрі проводитимуть дослідження усього оргінізму, щоб розуміти, яку підтримку, крім фізичної, потрібно надати ще. Важливо, що на реабілітації має знаходитися уся родина одночасно. Вони проживатимуть на території центру. Попередньо плануємо, що сімейна реабілітація – це 40 родин на три тижні».