З початком повномасштабної війни житомирянка Ірина Лисенко виїхала до Німеччини, а потім на деякий час повернулася в Україну. Наразі знову за кордоном і готує виставку своїх робіт, які також спробує продати, аби мати можливість й надалі допомагати волонтерським організаціям та підтримувати ЗСУ.
Крім цього, вона опублікувала на особистій сторінці в соцмережі допис про те, що надрукувала постери й листівки з тематичними ілюстраціями, які були створені в період війни. Їх кожен бажаючий може придбати, а половину від заробленого дівчина так само передасть на потреби захисників.
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/300404556_5561146283952297_4479226316101871360_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/299508825_5544274532306139_3245865065587036325_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/298733545_5534829466583979_1930434581284164154_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/298601076_5534829469917312_9105767105191858218_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/298566109_5534829473250645_9136717858659992914_n.jpg)
«Якщо говорити про мою реакцію на повномасштабне вторгнення російських військ, то я була якраз з тих, хто взагалі завмер. Перший час не могла нічого робити. Єдине, чим я була корисна на початку війни — це перекази коштів у фонди, на ЗСУ і знайомим волонтерам, – згадує Ірина Лисенко. – Потім був період волонтерства з українськими дітьми в Німеччині. Разом із з другом проводили творчі і спортивні заняття для них два рази на тиждень. Весь цей час з початку війни мені було дуже важко малювати. Здавалось, що все буде надзвичайно болючим. Але, в якийсь момент, все ж таки процес пішов. Тем для творчості стільки ж, скільки ми маємо зараз болі і захвату. Зараз у мене вже зібралася своєрідна серія робіт, що відображають мої переживання або роздуми щодо ситуації, відчуттів, змін станів. Я глибоко захоплена всіма – і тими, хто пішов воювати та захищати країну, зупинивши ворожий наступ, і нашими аграріями, які продовжують працювати під обстрілами, і жінками, які рятують свої сім’ї у будь-який спосіб, і усім українським народом загалом, який забезпечує воїнам надійний тил».
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/298754195_5534829463250646_8410127684572530039_n-821x1024.jpg)
Ірина відзначає, що їй дуже пощастило з іноземними друзями, адже вони надзвичайно турботливі і максимально включені в усі ті процеси, які відбуваються навколо війни в Україні. А ще розповсюджують інформацію про це, приймають біженців, допомагають у будь-який можливий спосіб, розуміючи і власну відповідальність, і не маючи жодних сумнівів у тому хто, як і для чого розпочав війну проти України та українців.
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/298535734_5532226203510972_620300066127587713_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/298204018_5527491913984401_4168379226411711557_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/296133487_5497611440305782_6878973941954670610_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/296040436_5494594123940847_6846298850161559876_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/295845027_5491521650914761_7061604405372478382_n.jpg)
«У той же час я розумію, що є люди, які не відчувають, що війна в Україні — це «історія» і про них, жителів європейських пацифістських країн, – продовжує житомирянка. – Тому зараз я хочу нагадувати якомога частіше, що війна триває, вона жорстока. Росіяни – терористи і на очах всього світу відбувається геноцид українського народу. Нагадувати, що війна ближче, ніж здається. Це не про ціни на газ і продукти, це про життя українців, збереження нашої країни і засад демократії у всій Європі. Зважаючи на ці аспекти, нині маю дві мети – продавати принти і донатити з продажів, говорити з людьми про війну. Я не робила тираж робіт лімітованим. При бажанні будь-яку роботу, яка була створена після 24 лютого, можна купити».
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/294637338_5479114148822178_7423011594256367160_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/294565506_5475468085853451_4992243651910496436_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/293999677_5464014153665511_7739639838443812390_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/291182737_5424249474308646_420859157018254338_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/287589206_5367134903353437_2784208050250456763_n.jpg)
Лисенко малює з дитинства, та свідомо ставитися до цього почала лише тоді, коли після закінчення школи мала обирати майбутній фах для навчання. Освіту здобувала в ЖДУ ім.І.Франка, де в той час відкрилась спеціальність «Образотворче мистецтво». Паралельно відвідувала художню школу. Фактично, професійно малюванням зайнялася лише в 17 років.
Постійно вигадувала різні підробітки, де могла творчо реалізуватися – малювала на одязі, розмальовувала стіни та навіть встигла попрацювати вчителькою малювання. Проте найбільший розвиток відчула, коли стала дизайнером в IT-компанії.
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/285325950_5332022096864718_2611419490490287313_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/280704580_5279861228747472_6847484249172791234_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/280524340_5283186445081617_8063751497185585209_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/279867685_5254684671265128_7508659562148595377_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/278180377_5184289481637981_4284147382774100879_n.jpg)
«Саме тоді мені набридло бути дизайнером, а захотілось займатись виключно ілюстрацією. У 2016 році закінчила курси ілюстрації в школі «Projector». Далі вже намагалася емпірично зрозуміти, що і як працює на ринку ілюстрації. Як можна жити і заробляти, якщо ти фрілансерка, що малює, – додає ілюстраторка. – За цей час встигла попрацювати у великому проєкті з ментального здоров’я, створювала ілюстрації до соціальних проєктів, мала чимало комерційних робіт. Щодо знакових проєктів, мені важко зараз виділити щось окреме, чим я особливо пишаюсь, бо після початку повномасштабної війни навіть не знаю, що вже є таким змістовним. Можливо, звучить трохи трагічно, але я так відчуваю».
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/277457310_5149308931802703_380012867340072251_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/277307532_5141511752582421_9014208627643125405_n.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/10012908_676094002457574_9190562216567639027_o.jpg)
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/1167633_549878575079118_2110863463_o.jpg)
Нагадаємо, 20-річний студент із Озерного Павло Москаль із перервами малює усе життя, експериментує зі стилями та матеріалами. З-поміж іншого останнім часом почав створювати і патріотичні малюнки. Зокрема, у його доробку магніти із крилатою «Мрією» та відважним «Патроном», картина із лідером гурту «Калуш» та розбомбленим Маріуполем. Все це продав під час благодійного аукціону та лотереї, а виручені кошти передав на придбання приладів для десантників на передову.
![](https://cdn.times.zt.ua/wp-content/uploads/2022/08/14976443_1221594014574234_3941784707756691308_o-1024x1024.jpg)
Житомирський художник Юрій Камишний створив серію патріотичних замальовок із українськими хатками, що обороняються, ворожими російськими ракетами, колорадами, триколорами, окупантами та ведмедями, національними героями з «Азовсталі», байрактарами та ін. Таким чином намагається показати сучасні події в національному колориті.
Юлія Демусь
Будьте першим, хто прокоментував "«Тем для творчості стільки ж, скільки маємо зараз болі і захвату», – ілюстраторка Ірина Лисенко (ФОТО)"