Лілія Чеботар про роботу «ART Майстерні»

Об’єднати творчих людей задля обміну досвідом і колаборації, надати іншим можливість для отримання цікавих навиків, реалізації або перезавантаження, підтримувати і мотивувати у такий складний час – саме з такою метою Лілія Чеботар спільно із Оленою Лагомін вирішили створити арт-майстерню, де проводять різноманітні майстер-класи з шиття, малювання, апсайклінгу (перетворення відходів у корисні речі для побуту) та ін.

«Волею долі у лютому цього року я опинилась в Житомирі, де мені пощастило зустріти людину-однодумця – Олену Лагомін. Разом із нею працюємо над втіленням у життя моєї давньої мрії – пошиття власної колекції суконь із льону з вишивкою. Окремий напрямок нашої співпраці – проєкт «ART Майстерня».

Кожен несе у цей світ іскру і ми хочемо запалювати таланти, не зважаючи на вік. Хочу довести, що в кожній людині є особливий дар, яким вона володіє, а підтримка і правильне налаштування можуть відкрити і надати впевненість у самоідентифікації саме зараз, коли потрібно жити сьогодні і цінувати кожен день, – наголошує Лілія Чеботар. – За покликанням хочу створювати бренди особистості, хочу надихати, знаходити сильні сторони людини і допомагати їх розвивати та презентувати.

Я хочу, щоб люди повірили у себе та відкрили свою обдарованість, аби вони не забували мріяти і вірити в добро. Вже 1 червня у нас буде безкоштовний майстер-клас з розпису футболок, конкурс малюнків на асфальті, частування солодощами і фото-зона, де дівчатка зможуть приміряти образи принцес. Також у планах провести майстер-класи з пошиття футболок для дорослих та розписати їх, провести майстер-клас з апсайклінгу по створенню органайзера з джинсів. Крім цього, запрошуємо усіх охочих до нашого коворкінгу, де можна працювати на професійному швейному обладнанні. Усі анонси завчасно можна побачити на сторінці «ART Майстерні» в Інстаграмі та на моїй ос о бистій у мережі Фейсбук. Ми відкриті до взаємодії з партнерами – майстрами своєї справи, які б хотіли ділитися своїми знаннями і вміннями у рамках майстер-класів».

Лілія Чеботар і сама займається творчою діяльністю – малює на папері, полотні, ДВП, розписує одяг. Використовує олійні, акварельні та акрилові фарби. Більшість її робіт – мініатюри (20 на 15 см). У них прослідковується тематика дівочості, ніжності, кохання.

Полюбляє працювати мастихіном, кольорову палітру обирає за внутрішнім відчуттям. Особливо подобаються бірюза, рожевий, бузковий, ніжні відтінки та пастельні кольори. Коли виникає сюжет майбутньої картини, шукає для неї референси – пози людей, ракурси авто, деталі, квіти, десерти. Щось бере із повсякденного життя. Потім на власний розсуд створює композицію і отримує щось нове. Кінцевий результат – завжди непередбачуваний. Ознайомитися із роботами Лілії можна на сторінці художниці в Інстаграм.

У період пандемії отримувала багато замовлень на виготовлення захисних масок з авторськими малюнками – квітами, тваринами.

Нещодавно художниця брала участь у конкурсі талантів «Super Star of Ukraine 2023», який у Житомирі організувала Ірена Марченко. У категорії «Образотворче мистецтво» колекція картин, яку представляла Лілія Чеботар, отримала визнання і здобула І місце.

Спілкуючись із учасниками та гостями конкурсу, отримала кілька пропозицій щодо подальшої співпраці, серед яких – проведення персональної виставки картин. Наразі працює над створенням композиції для однієї з галерей міста та виконує замовлення психолога по розробці колекції ілюстрацій ментальних карт.

«Малювання стало для мене трампліном відчуження з тяжкої реальності. Воно вихопило мій сум і переформатувало його на оптимізм. Я почала малювати свої мрії – малюю те, що люблю і кожну картину я починаю у гарному настрої. Власне, кожен може виражатися через малювання. Вважаю, що творчість – це процес і в ньому немає меж. Щоб творити, ти не маєш бути кращим за когось, ти маєш зрозуміти себе. Це шлях самопізнання, твоя унікальність.

Мені дуже цікаво, що буде далі, якою буде моя наступна колекція. Сама для себе непередбачувана, – додає Чеботар. – Я подорожувала світом, мала все і лишалася без нічого, розпочинала свій бізнес і щось втрачала, але я завжди вірила у хороше. Кожне випробування, яке нам дається, кожна людина, яку ми зустрічаємо – це цінний скарб уроків по життю. І якщо ми зустрілись, то це не просто так. Вдячна долі, що маю можливість розвиватися.

Я самозайнята і не дуже прив’язана до матеріального світу. Мені хочеться робити людей навколо щасливішими, давати надію, демонструвати справжні цінності взаємовідносин, підтримки. Так, можливо, я живу у фантазійному світі і дивлюсь на все через рожеві окуляри, та кожен має такий вибір. Поки ми живі, ми маємо можливість подумати добре, повірити у хороше, жити надією і бажати один одному бути щасливим».

При цьому, зізнається художниця, тривалий час у неї було упередження, що малювати можуть лише з народження обдаровані люди. Тоді навіть підозрювати не могла, що у 2019-му відкриє в собі бажання малювати, а це захоплення настільки гармонійно увійде в її життя, що захоче навчати й інших відкривати цей талант.

Відзначає, що уроки образотворчого мистецтва зменшують стрес та відчуття тривоги, покращують роботу мозку, допомагають подолати печаль та зневіру, що особливо на часі в сучасних умовах війни.

«Коли я втратила свого батька, відчувала сильну журбу і психолог порекомендував почати малювати. До цих рекомендацій я прислухалася не одразу, бо для мене це було дивно: я не відвідувала художню школу раніше і навіть уявлення не мала з чого починати. Згодом вирішила все ж спробувати. Вдома знайшла акрилову фарбу чотирьох кольорів, пензлик, які зберігалися у шафі років дев’ять.

Почала малювати і все вийшло само собою. З’явилось натхнення, захотілось малювати ще і ще, – пригадує Лілія. – Навчальні матеріали з інтернету були для мені тягарем, адже хотілось просто малювати так, як зможу, так, як говорить мені моя душа, як граються руки з художніми матеріалами. Почала цікавитись іншими художниками і це мене відверто стопорило. Бачила наскільки гарно можна малювати і включались блоки, що я не зможу так, в мене мало досвіду, потрібен талант і я нічого не навчусь.

Згодом просто перестала задивлятись на інших і почала просто робити те, що мені подобається. Мене вчило особисте бажання творити. Зараз, працюючи з дітьми, я не навчаю їх азам академічного малюнку, а знаходжу індивідуальний підхід до кожного і допомагаю розкрити власну креативність».