Житомирянка готує японський десерт моті

Кондитерською справою житомирянка Тетяна професійно займається вже більше чотирьох років, до того готувала випічку для родини і близьких з нагоди свят. Торти, тістечка, цукерки, круасани та інші солодощі за цей час для неї стали надто звичною та буденною справою, тож вирішила спробувати щось нове і тепер готує на замовлення популярні моті – традиційний японський десерт із м’якого та клейкого сорту рису.

Перші моті зробила на прохання 18-річної доньки, яка кілька років захоплюється країнами Східної Азії. Усю інформацію та рецепти шукала в інтернеті. Зізнається, що не все вийшло як там пишуть, тож довелося самій виводити пропорції. Дегустувати моті як завжди довірила найближчим. Був період, коли ними буквально була забита морозилка у холодильнику.

З часом пані Тетяна зважилася започаткувати власну справу. До цього підштовхнув 23-річний колега. З ним поділилася ідеєю, яку виношувала вже кілька місяців. Він підтримав задум і порадив не розмірковувати, а діяти. Так і з’явилися «Moті_PARADAISU», де нині представлено асортимент із 15 смаків, деякі з них досить несподівані.

«Коли я вперше спробувала моті, мені, відверто кажучи, «не зайшло». Присмак рису в роті, крем не такий, начинка усе перебиває. Словом, щось незрозуміле. Та це була б не я, якби не розібралася, чому ж вони такі популярні. Можливо, я просто скуштувала не ті моті. Вирішила, що зготую свої, тим паче це легко зробити в домашніх умовах, адже з обладнання потрібні тільки міксер та мікрохвильова піч, – ділиться Тетяна. – Загалом більш-менш вдалося, але треба врахувати, що не все рисове борошно, представлене на вітчизняному ринку, підходить і гарно смакує.

Довелося поекспериментувати, аби підібрати ідеальний варіант. Отож, крім рисового клейкого борошна, потрібно ще зробити крем – вершковий сир Маскарпоне з додаванням крем-чізу. Якщо начинка фруктова чи ягідна, то треба брати лише свіжі, а не куплені джеми. За рахунок харчових барвників можна досягнути будь-якого кольору, але якщо клієнти бажають без них, то можу зробити й так. Готові моті можна зберігати у холодильнику протягом двох діб, а у морозильній камері – два місяці. За цей термін вони не зіпсуються, але тісто висихає і стає крихким. До речі, моті можна їсти примороженими, тоді хоч і тягнуться, але на смак – як дуже смачне морозиво. Розмір одного моті приблизно 6 на 5см, вага 80-85 г. Вартість – 75 грн/шт, зумовлена ціною на рисове борошно, сири, ягоди і фрукти.

Якщо відправка в інше місто, то це додатково термопакування та холодоагент, який теж вартує чимало. Поки є проблема з пакування, бо в Україні не можна придбати блістер для моті, доводиться замовляти за кордоном і доволі довго чекати на отримання. Виконую індивідуальні замовлення, але у найближчий час будуть і кав’ярні. Звертається здебільшого молодь. Хоча, коли вперше пригостила свою 68-річну маму, була впевнена, що їй не сподобається тісто. Та потім вона мене зателефонувала і каже, що це смачно, одну з’їла одну і навіть наїлась».

За словами Тетяни, моті набувають популярності, адже вони не схожі на інші солодощі і кожен принаймні раз хоче їх спробувати. Для когось вони стають улюбленим десертом, а комусь так і залишаються чимось незрозумілим. Не останню роль відіграють ролики із соцмереж із пухкими і ніжними, як хмаринки, моті, у яких багато начинки, вони тягнуться.

«Moті_PARADAISU» є моті із різними смаками та начинками – ківі, кокос, фісташка, манго-маракуйя, малина-гренадін, маропан(марципан), чорниця-ожина, банан-шоколад, брауні-солона карамель, п’яна вишня-шоколад, лимонно-апельсиновий курд, кленовий сироп-кунжут, бабл-гам/топіока, лаванда/топіока, конопля-авокадо-чорний кунжут (не солодкий). За бажанням можливі зміни у начинці, з цукром або замінником.

Найпопулярніші з них – кокос, манго-маракуйя, фісташка, брауні-солона карамель, малина-гренадін та банан-шоколад. Особистий топ-смаків для Тетяни – брауні-солона карамель, маропан, кленовий сироп з кунжутом та освіжаючий з лимонно-апельсиновим курдом.